Connect with us

З життя

Невже він тепер житиме з нами?” запитав він у своєї дружини, дивлячись на сина

Published

on

«І що, він тепер з нами буде жити?» — запитав чоловік у дружини, дивлячись на сина.

Віра Іванівна повернулася додому і дуже здивувалася, побачивши сина. Дмитро вже другий рік жив з дружиною окремо від них, зустрічаючись лише рази два на місяць і то лише у вихідні. А тут — робочий тиждень.
— Щось трапилось? — замість привітання спитала Віра Іванівна.
— А ти що, мене не рада бачити? — спробував жартувати Діма, але, зустрівши строгий погляд матері, відповів: — Та від Лєни пішов.
— Що значить пішов? — суворо запитала вона сина.
З сильним характером, вона жартувати не дуже любила. Робота, мабуть, накладала свій відбиток, адже працювала в колонії для неповнолітніх.
— Ну… ми посварилися, — промовив Дмитро, намагаючись усім виглядом показати, що не хоче говорити на цю тему.
— І що? — подивилася вона синові в очі: — Ти будеш бігти до мене після кожної сварки з дружиною?
— Ми розлучаємося! — випалив Діма.
Віра Іванівна продовжувала дивитися йому в очі, і цей погляд вимагав пояснень. Зітхнувши, Діма сказав:
— Вона хоче, щоб я ще й по дому допомагав. А я і так з роботи втомлений приходжу.
— А ти що, зламався б їй допомогти? — не підтримала його мати.
— І вона мені те саме сказала. Тільки я їй сказав, що жінка — хранителька вогнища і домашні справи має робити вона.
— І де ти це взяв? — запитала його мати, втрачаючи терпіння.
Вона втомилась після роботи, хотіла прийняти душ, відпочити, спокійно повечеряти з чоловіком, а тут він зі своїми примхами. Та ще й з якимись середньовічними мисленнями. Вона все життя прожила з чоловіком, але таке від нього ніколи не чула. Вони разом працювали, разом по дому справлялися, разом дітей виховували й не було у них поділу роботи. А тут, бачте, ЧОЛОВІК у сім’ї знайшовся!
— Я тебе питаю! — закричала на нього мати так, що не знай він страху, неодмінно злякався б. — Де ти це взяв? Справи він поділив! А що, мамонта втомився добувати? Ви обоє працюєте й обоє добувачі. Отже, і домашні справи разом маєте робити. Чи ти їй запропонував з роботи звільнитися і домом займатися? Ні? Тоді чого чіпляєшся? Ти хоч раз бачив, щоб ми з батьком через домашні справи сварились? А все тому, що в нас вистачає розуму однаково іти в упряжці.
У цей час з роботи повернувся батько і, побачивши сина, здивовано запитав:
— Що сталося?
«Навіть питання однакові ставлять» — подумав про себе Діма, а вслух сказав:
— Ми з Лєною розлучаємося.
— Ну і дурень, — коротко відповів батько і пішов на кухню з сумкою продуктів.
— Ігоре, наш син — телепень, — сказала чоловікові Віра Іванівна і розповіла про причину сварки.
— І що, він тепер з нами буде жити? — запитав Ігор дружину, а потім звернувся до сина:
— А ти знаєш, що початкове слово «подружжя» — це партнери? А партнер — це той, хто разом з тобою тягне ту саму упряжку. І тягти ваш віз, тобто сімейні обов’язки, ви маєте навпіл. І якщо один починає відмовлятись від роботи, то другому доводиться тягти за двох. І закінчується це тим, що або один вибивається з сил, або віз ламається.
Діма замислився, але образа на дружину не відпускала. Він сподівався, що батьки його підтримають, а вони фактично стали проти нього. Далі батьки розмовляли про Діму, зовсім не звертаючи на нього уваги. Ігор Володимирович викладав продукти з сумки, а Віра Іванівна розкладала їх по місцях. Вони всім виглядом показували, що Діма тут зайвий і няньчитися з ним не збираються.
Дмитро дивився на їхню сімейну ідилію й не розумів, як вони, такі тверді в житті, одне з одним поводяться, як зайчики.
— Ну і що ти тут стоїш? Іди миритися з дружиною! — суворо сказав йому батько. — І викинь з голови всю цю муть, хто що кому винен! Берегти один одного й допомагати — ось що ви повинні робити! Все, іди, у нас з матір’ю свої справи.
Дмитро вийшов від батьків розгублений, не такого прийому він очікував. Однак образа на Лєну вже минула і він розумів, що й сам добряче потрудився устроївши сварку на рівному місці. Але одне він таки зрозумів: він хоче створити таку ж щасливу сім’ю, як у його батьків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − 1 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...