Connect with us

З життя

Нежданный визит: увидела то, о чём жалею до сих пор

Published

on

Приехала к дочери без предупреждения… и узнала то, о чём молчало материнское сердце

Счастье — это здоровье и благополучие детей. Так я думала, глядя на свою жизнь: любимый супруг, дочь Алина, внуки Саша и Лиза. Жили скромно, но дружно — в доме пахло пирогами и смехом. Чего ещё желать?

Алина вышла замуж в двадцать лет. Её избранник, Виктор Петрович, был старше на десять лет — солидный инженер из Екатеринбурга, с квартирой в центре. Свадьбу справили шикарную: каравай с позолотой, ресторан на берегу Исети. Родня ахала: «Алиночке повезло — как в сказке про Золушку!»

Первые годы — будто песня. Родились внуки, купили трёхкомнатную квартиру, навещали нас в деревне каждое лето. Но постепенно дочь стала похожа на тень. Улыбка — как натянутая нить, разговоры короче телеграммы. «Всё хорошо», — твердила она, а в глазах — снежная пустыня.

Однажды не выдержала. Набрала номер — тишина. Написала в Telegram — прочитано. Собрала узелок с вареньем и поехала в город. Пусть сюрпризом будет.

Алина встретила меня как чужую. Не обняла, лишь пробормотала: «Зачем без звонка?» Весь день я играла с внуками, стряпала борщ. Ночью услышала, как Виктор вернулся. На пиджаке — рыжий волос, от него пахло французскими духами. Поцеловал жену в лоб — та отвернулась к окну.

Под утро пошла на кухню. Через приоткрытую дверь балкона донеслось: «Не волнуйся, солнышко… Она глупая, ничего не заподозрит». Рука сама сжала кружку — фарфор затрещал.

Утром спросила прямо: «Дочка, ты в курсе?» Алина замерла, будто превратилась в лёд. «Мама, не надо. У нас всё стабильно. Дети сыты, школа платная, отпуск в Сочи каждый год». Голос её дрожал, как тонкий лёд на луже.

Вечером вызвала зятя в коридор. Выложила всё как на духу. Он усмехнулся:
— Ну и что? Квартира — её, счета — мои. Она не дура — молчит ради детей. А ты не суйся, а то останешься без визитов к внукам.

Слова впивались в сердце иглами. Уезжала обратно в электричке, глотая слёзы. Муж наказал: «Не лезь, Алину потеряешь». Но разве можно молчать, когда родная кровь медленно замерзает в чужом равнодушии?

Молюсь, чтобы однажды она разбила это зеркало лжи. Поняла, что честь дороже шубы из мехового салона, а верность — не старомодная сказка. Чтобы взяла детей за руки и вышла навстречу ветру — хоть в коммуналку, зато с гордо поднятой головой.

А я… Буду ждать у окна. Свяжу тёплые носки, напеку её любимых блинов. Материнское сердце — как берёза у дороги: гнётся под ураганом, но не ломается. Даже если дочь ещё долго будет проходить мимо, не поднимая глаз.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім + 6 =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Свекровь вирішила встановлювати правила в моєму домі, але я показала, хто тут головна

Щоденник Так склалося, що довелося впустити до своєї оселі свекруху. Не тому, що цього хотіла. Просто чоловік у мене золотий...

З життя45 хвилин ago

Я принесла сніданок, але син затряс дверима — дружина знову вплинула на нього

Колись у світанку, о сьомій годині ранку, я прийшла до сина з домашньою їжею, а він захлопнув двері перед моїм...

З життя47 хвилин ago

Свекруха вирішила диктувати свої правила в моєму домі. Я нагадала їй, хто тут господиня

Колись моя свекруха вирішила, що саме вона буде встановлювати порядки у МОЄМУ домі. Та я нагадала їй, хто тут справжня...

З життя2 години ago

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось після 35 років шлюбу…

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось… Після 35 років шлюбу Звати мене Соломія Павлівна, мені шістдесят два. Моєму чоловіковому Євгену...

З життя3 години ago

Сім ранку, домашня їжа і зачинили двері: чому я впевнена в ролі невістки?

Сьогодні вранці я прийшла до сина з домашньою їжею о сьомій годині, а він захлопнув двері перед моїм носом. Я...

З життя4 години ago

Свекруха грається з дитиною, а я лишаюсь з хатніми справами та посмішкою

Свекруха приходить, пограється з дитиною — та й іде задоволена. А я — готуй, прибирай, усміхайся… Коли я прочитала статтю...

З життя5 години ago

Моя допомога сину і невістці обернулася вигнанням напередодні свят

Мене звуть Оксана Іванівна. Мій син Тарас був для мене світлом у вікні. Ми жили удвох у Львові, ще з...

З життя5 години ago

С этого дня всё изменится: как женщина восстановила справедливость в семье

“С сегодняшнего дня всё изменится!” — как одна женщина поставила на место мужа и сына Я не робот. Я живой...