Незлюблена донька

Нелюбима донька

З самого дитинства Марічка вважала, що вона прийомна. Одного разу, залишившись сама вдома, вона почала переглядати різні документи, намагаючись знайти той самий, про всиновлення. Але знайшла лише своє свідоцтво про народження, де було записано, що її батьки дійсно є її мамою та татом.

Здавалося б, вона мала б радіти, але вона тільки розчарувалась. Бо після цього вона зовсім перестала розуміти, що з нею не так.

Марічка була старшою дитиною в родині. А через три роки після її народження у батьків з’явилася на світ ще одна дівчинка – Даринка. Звичайно, до народження сестри Марічка погано пам’ятала себе. Але ось після того, як народилася Дарина, спогадів було достатньо.

Над Даринкою тряслися. Дарині купували найкращі речі і іграшки, а Марічка переважно доношувала одяг за двоюрідною сестрою. Уже в школі, якщо Марічка приносила додому погану оцінку, її сильно сварили і позбавляли якихось привілеїв, типу перегляду телевізора або прогулянок із подружками. Якби ж Даринка приходила з двійкою, мама завжди втішала її, кажучи, що оцінки не головне.

Найпротивнішою фразою для Марічки було «Даринка молодша». І після цього слідувало якесь продовження, типу, віддай їй іграшку або нехай вона з’їсть єдину цукерку.

Коли дівчата підросли, Дарина теж почала помічати, що батьківська любов розподілена нерівномірно. І стала нахабно цим користуватися. Вона виросла чудовою актрисою. Могла заплакати, коли їй потрібно, могла підлестити мамі або татові. Марічка такими талантами не володіла і, максимум, гучно грюкала дверима при черговій несправедливості.

Марічка не вступила на бюджет в університет і змушена була йти вчитися до коледжу. Батьки сказали, що у них немає грошей, щоб оплатити їй навчання. І звідки у них взялися б гроші, якщо всі вони віддавали Дариним репетиторам і відкладали їй на майбутнє навчання.

Після першого курсу Марічка влаштувалася на роботу і, отримавши зарплату, одразу ж зняла кімнату і переїхала від батьків. Знаходитися з ними і молодшою сестрою з кожним роком ставало все нестерпніше.

Даринка ж, відчуваючи, що батьки спускають їй все з рук, зовсім занедбала навчання і стала багато гуляти. Вона прекрасно розуміла, що їй все одно оплатять навчання в університеті, тож навіщо напружуватися?

Окрім цього, поки Марічка не з’їхала, Дарина почала брати у сестри одяг і косметику без попиту, а якось взагалі збрехала батькам, що цигарки, які вони випадково знайшли, Маріччині. Звісно, старша заперечувала, але зрозуміло, кому повірили.

Зрештою Марічка з’їхала. Але образа і нерозуміння все одно залишилися з нею. Вона намагалася якнайменше спілкуватися з батьками та сестрою, бо кожен її приїзд до батьківського дому закінчувався хвалебними словами Дарині й докорами Марічці. Причому докори були висмоктані з пальця. Як, власне, і оди молодшій дочці.

Закінчивши коледж, Марічка влаштувалася на хорошу роботу і стала пристойно заробляти. Вона змінила кімнату на простору квартиру, зустріла чудового хлопця і почала відвідувати психолога. Марічка чудово усвідомлювала, що дитячі комплекси заважають їй жити. А їй самій хотілося побудувати хорошу сім’ю, у якій панують любов і турбота. Правда, Марічка була впевнена, що народить лише одну дитину. Яким би хорошим не був психолог, страх того, що вона повторить поведінку батьків, ніяк не відступав.

Незабаром її хлопець Кирило зробив їй пропозицію, і вони тихенько розписалися. Без великого весілля і, головне, без Маріччиних батьків. До речі, з мамою Кирила у Марічки склалися дуже хороші стосунки. Вона навіть якось розповіла свекрусі про відношення батьків до неї і молодшої сестри.

– Не бери це на свій рахунок, – усміхнулася вона їй. – З тобою все гаразд. Просто є люди, у яких безмежний запас любові, а є ті, у яких його лише певна кількість. Ось твої батьки якраз другий варіант. Це їхня помилка і їхня проблема. І ти ж чудово знаєш, що ти тепер і моя донька.

Поступово у Марічки та Кирила все налагоджувалося. Вони взяли квартиру в іпотеку, завели кота і стали щасливо жити. Іноді Марічка спілкувалася з батьками, лише щоб переконатися, що вони живі-здорові. З сестрою вона ніяк не підтримувала стосунки, знаючи лише те, що вона навчається на третьому курсі.

Одного вечора, коли Марічка з чоловіком дивилися серіал, пролунав дзвінок. Дзвонила мама Марічки, і це дуже здивувало дівчину. Бо зазвичай вона дзвонила батькам. Ті рідко про неї згадували.

– Щось сталося? – запитала вона, поставивши фільм на паузу.

– Доцю! Біда! – вигукнула мама.

– Щось з татом? – злякано запитала дівчина. Якими б не були її батьки, вони все ж її виростили. І любила вона їх, тільки якоюсь дивною, образливою любов’ю.

– Ні. З Дариною.

А ось до сестри Марічка не відчувала взагалі нічого, крім злості і образи. Якби Дарина поводилася по-іншому, то, можливо, дівчина й не так сильно помічала б різницю в ставленні батьків до них. Але молодша сестра завжди користувалася цим і постійно підставляла Марічку, знаючи, що повірять їй, Даринці.

– Що сталося? – з ввічливості запитала Марічка.

– Там якась мутна історія… – пробурмотіла мама.

Марічка була заінтригована. Вона думала, що сестра потрапила до лікарні або її відрахували. Але мутна історія…

– Загалом, Дарина, начебто, збила якогось чоловіка.

– У Дарини є права і машина? – здивовано запитала дівчина. Хоча, вона не здивується, якщо батьки придбали їй автомобіль по першій її примсі.

– Ні, – зробивши паузу, відповіла мама. – Це, начебто, машина друга. Але я не вірю, що Дарина винна.

Марічка навіть хмикнула. Ну, звичайно, Даринка ж свята.

– І що?

– Сказали, що вона була п’яною, а той чоловік потрапив до лікарні. Це ж жах! Її можуть посадити! І з університету виключать. Треба щось робити, Марічко.

Марічці так і хотілося відповісти, що раз вони не змогли нормально виховати дочку, то тепер її життя виховає. І буде правильно, якщо вона понесе покарання, щоб зрозуміла, що будь-які вчинки мають свої наслідки. Але вона знала, що мама все одно не сприйме ці слова. Тому просто запитала:

– Що робити, мамо?

– Загалом, ми з татом порадилися і вирішили підкупити поліцію і заплатити тому чоловікові, щоб він не висував звинувачень.

Марічка в першу ж мить вирішила, що їй почулося.

– Ти взагалі розумієш, що говориш? – вкрадливо запитала вона. – Ти хочеш порушити закон, знаючи, що твоя дочка п’яною без прав когось збила?

– Так, вона помилилася, – досить різко відповіла мати. – Але ми повинні прощати помилки. Ми ж і на твої очі закривали.

Марічку розібрав нервовий смішок.

– На які, мої? На те, що я загубила ключі від дому? Або забула хліб купити?

– Ми не про це зараз, – обірвала її мама. – Загалом, нам треба всім скинутися. Ти ж казала, що ви збираєте на машину. Ти повинна віддати ці гроші, щоб допомогти сестрі. На машину ви ще назбираєте, а її життя може піти шкереберть.

Напевно, в цей момент Марічка зрозуміла, що більше не хоче мати справ із своєю родиною. І спілкуватися не хоче. Вона знайшла нову, люблячу сім’ю в особі свого чоловіка і його мами. І їй цього достатньо.

– Я не віддам гроші. І я буду щаслива, якщо Дарину посадять. Вважаю, вона отримала по заслугах.

– Як ти можеш таке говорити?! – закричала мати. – Ми ж тебе не так виховували!

– Так, не так. Ви мене виховували як другосортну дочку. Я не пам’ятаю, щоб хоч раз відчула від вас любов. Проте другій дочці ви все пробачали і спускали з рук її нахабну поведінку. Тепер пожинайте плоди. Молодша зовсім зійшла з катушок, а старша більше не хоче вас знати.

На цих словах Марічка поклала слухавку. Кирило, почувши всю розмову, обійняв трясучуся дружину, і вона одразу ж розридалася у нього на плечі. Коли закінчилися сльози, Марічку, як відрізало. Виявляється, вона й справді може без батьків. І вона більше не буде доводити, що вона хороша, розумна і добра. Не буде намагатися привернути їхню увагу.

Минув час, і від родичів Марічка дізналася, що Дарині дали невеликий термін. Або батьки не знайшли грошей, або підкуп не вдався.

Марічка незабаром завагітніла. І коли народила чудову дочку, зрозуміла, що хоче ще дитину. З часом вона усвідомила, що не стане такою, як її батьки. І це все завдяки чоловікові і свекрусі, які чи не щодня словами і вчинками доводили, що вона прекрасна мати.

Коли у Марічки народилася дитина, вона, відчуваючи гормони, все ж повідомила батькам, що вони стали бабусею і дідусем. І отримали у відповідь, що відтепер у них тепер одна дочка, яка не відвернеться від родини у важку хвилину.

І найцікавіше, Марічку це навіть не зачепило. Вона зраділа. Тепер у неї на душі не буде тягаря, що вона позбавила внучку бабусі і дідуся. Марічка дала їм шанс, вони не скористалися. І, чомусь, дівчина подумала, що так навіть буде простіше для всіх.