Connect with us

З життя

Незнайомець та малюк

Published

on

Олег і чужа дитина
Не то щоб Яна не хотіла дядька Олега, просто не могла прийняти. Що він їй у батьків? Немає в Яни батьків, а цей “дядько Олег, з’їв білка” також не батько. Але для матері вона від самого початку намагалася приховати своє незадоволення.
Вже не дитина, вона одинадцять років, розуміє, що в матері бажається сім’я, щоб її оберігали. Такий дядько Олег непоганий, просто мовчазний. Але чужий. Яну ніби і не помічає. А ще не п’є, на відміну від батька у кращої подруги Оксани, що була їй навіть двоюрідною сестрою.
А Олег ніби і не помічав, що її улюблена жінка росте дочка. Прийняв це як нещкількисть і почав планувати майбутнє, сподіваючись, що Ольга народить його родного сина, а краще двох.
Олі і Ользі швидко та тихенько подали обіцяний весільний, обміняли дві квартири на одну простору, у Яни з’явилася власна кімната, і між дядьком Олегом і Яною виникла «непогана тиша», замість «гарної суглобити». Обідавши після школи, Яна зникала в кімнату, приховуючись від чоловіка матері. Він також не намагався зближитися.
Коли у Ольги почалися ранкові пози на блювоту і головоколоти, вони всі обрадувалися – вагітність! Яна мріяла про братика, а Олег про сина. Але трапилось страшне, не життя, а хвороба поселилася як підошва тюленя в головному мозку молодої Жінки. Яна стала сиротою в 11 років, і шлях її прямий до дитячого будинку.
Вона ще не збиралась думати про майбутнє, придушена життям, коли почула, як після поминок п’яна мати Оксани плакська перед Олегом:
– Ну, взяла б я її до себе, все ж Ольга – моя двоюрідна сестра, не чужа. Але ми з Оксанкою і самі раз на тиждень з дому біжеють, як у мене води спливші. Не витримаю. А з родичів більше нікого у нас і немає.
Яна не хотіла підснікати, але так вийшло, і з діалогу вона зрозуміла, що опікунська служба «вилучає її для дитячого будинку», що в цих стінах великої та просторої квартири, там зможе бути, бо дядько Олег відхилив, продовгаючи кілька днів, сподіваючись знайти родичів Ольги. І ці думки відтак від цього діалогу.
– Яна, поговорити треба – почав уранці дядько, але замовк, шукаючи слова.
– Так, не бійтеся, мовіть, я вже знаю, що потрібно рюкзак стягати в дитячий будинок.
– Про інше. Як ти не проти, то хочу оформити опіку над тобою, ми з матір’ю були одружені, кажуть, можна спробувати, але тільки з твого бажання. Я знаю, з батьком я такий не кращий, але не можу тебе в дитячий будинок віддати. НЕ МОГУ. Спробуємо? Для Ольги. Наверне, вона дивиться на нас і болить.
Вона не зображувала, що вирослий чоловік може плакати. Зокрема Олег. Він і на похоронах не плакав. Спрянений був, але і не крапельки не витекло. А тут… Підійшла, обійняла й стала, як малого, утішати.
Все в них вийшло. Хто кого підтримував перші півроку – запитання, але час поступово лічує. Налядали гарем, навчилися і борщі, і не тільки готувати. Научилися говорити один одному.
Правда, Олег був промовчав рідко, але Яна звикла. Помім вдячності, стала відчути й повагу до дядька. Чоловік він справедливий. Не раз захищав її на вулиці, намагався якось її радіти в примірочках. То морозиво після роботи принесе, то два пасажі на прем’єру кіно їм з Оксанкою купить.
Часто ходила тітя – допомогти, порадити, розібратись із рахунками, платежами за квартиру. Часто приходила на ніч Оксанка. Біль затихала. Стала жити. Олег ходив на збори в школу, залишав частину зарплати на спільне використання і ніколи не пита в рахунках. Яна старалася не підвести. Але ніколи не називала його батьком, навіть в очі, навіть за спиною, розуміючи, що для нього вона чужа дитина.
Не сама до такого висновку прийшла, а знайшли «добрі люди» – просвітили «сиротку», жалія слащаво.
Коли їй виповнилося 14, Олег знову решився на важкий для обох діалог. На цей раз, він спитав її думку про власну сватівку. На роботі невпинно стали у нього вести стосунку з одною жінкою, і ще – у них буде дитина.
– Я б пішов до неї жити, але ти ще не можеш залишатися одна. І опікунська набіжить. А вдвох до неї теж не варіанція – тісно буде. У неї лихва кімната в службовому будинку. Але якщо я приведу її сюди, шкода, уживемося?
Зовні уживлися. Ліда ходила по будинку, як важна гусениця, лілася вагітність, Олег позазвалілась, а Яна намагалась згладжувати усі виникаючі конфлікти. У неї навіть не прийшли такі важні періоди. Наверне, вона просто підросла з відходом матері. А Ліда…
Яна багато що списувала на її вагітність і не казала Олегу, як зникає посмішка на обличчі його дружинки, коли за ним закривається двері. Як усім тілом вона показує Яні, що тепер господарка вона, а Яна – нікчемна, що мешкає їм на ногах.
Постелившись, що Яна нічого Олегу передавати не збирається, Ліда вже не тілом, а словами враховувала це їй. Розгнівала її чужу дочку, чужу дитину.
І знову допомогла стара тактика. Меньше попадати на очі. Олег довго був у невідомості, але коли народився їх с Лідою син – Стас, то почав сумнити, що Яні не просто в цій сім’ї. Ліда вже намагалась Олегу напівати, що чужа дитина їм заважає. Ну і що, що кілька квадратів в цій квартирі їй належать? Виплатимо її частину на вибаченні, і нехай живе своїм життям, – пісню йому підносилася. А зараз її дíти повинні з турботою поставити держава, а не ми – чужі їй люди.
Олегу важко були аргументи, він справді з молодості був нерозговорливим. А Ліду переконати було зовсім важче. Але знайшов простий аргумент – стукнув кулаком по столу і сказав. Досить. Більше ніколи не хочу таке слухати.
А Яну запросив на найближчі суботи навідати Ольгу. Вбирався там, пофарбував огорожу, пересадив травицю. Посиділи мовчки, і знову, як у перші півроку, що було наповнене жальом і болем.
– Нічого, Яришко, все виходить. Ти потерпи. Скоро Стас в ясла піде, Ліда роботу приступить, не буде їй часу дурною розмінними зайнятися.
Але Ліда стала вчиняти з іншого боку. Під предлогом слабкого імунітету Стаса заборонила приймати сюди Оксану. А її маму давно вже відучила пити на родичівлі. Захватила в руки всі фінансові питання. Яна вже не мала доступа до спільних грошей. Часто доводилось просити у Ліди навіть на необхідне, про що дівчинки стеснялися говорити вслух.
Вона не скаржилася Олегу, не хотіла стати причиною їх сільських. Йй дійсно сподобалося розуміння, що дядько Олег позавдовше засмілився, що знову заблищалі його очі. Вона бачила, як він любить сина.
Одного разу Олег довідався, що Ярина не їсть в школі. Вона вже училася в дев’ятому класі, часто залишалась на додаткові заняття, ще таємно голодувала. У неї навіть не було карманих, щоб перекусити, з того часу, як гроші з доступного ящика перекочувалися в Лідин портмоне. Нуже, це вже банковська карта.
Олега погодив учитель Ярини.
– Поговоріть ви, Олеге Ілліча, із Яриною. Мода модою, а вона уже прозрача! Скоро від голоду відійде в обід. А відповідати хто? Знову школа – знову недогляд! Досі нам мулили з їхніми дієтами!
Коли до Олега важко було зрозуміти, що він пропустив момент з грошима, покладаючись на дружину, то корив себе і глумив Яну, що мовчала.
– Ну, прости, дочка, тугодум я. Нужи а ти-то що мовчиш? Ти ж знаєш – у тебе є свій рахунок. Я туди шкільну оплату кладу, роздачу туди же йде. Але знаєш, ми все ж їх не будемо трагти. У тебе і carrera впереди, і весільні. Я тобі просто карту відчиню і буду з зарплати скидати. Добре?
Яна здороворіт і не слухала його, про гроші, про карту. В голові гула – ДОЧКА. Хіба вона насправді для нього не чужа, що він злякається за неї. Не через Ліду, не через Стаса, а за неї?
Ох, і раділася Ліда, коли зрозуміла, що гроши більше в неї не поступають. Сталося, то опікунські «в спільний котел» вимагала, то демонстративно причитала, що гроші, ніби в трубу. Як вона не економить, накопичити відпочинок не вийде. А як інакше, якщо «тієї» одягати, босати й годувати приходиться. А ось і вже гроші їй став випускати!
– Так відпочинкові отримаю, і полетимо в відпочинок, проблем-то…
– Знову в камеру ваш? Я на море хочу!
У таких баталях назад пролетіло ще кілька років. Ліда намагалася мули Яну, Олег стіною встав на захист. Ярина страждала, знаючи, що є роллю в сімейних сільських.
Одне грало – вони з Оксанкою мріяли закінчити школу, знайти роботу і зняти кімнату на двох. Батько у Оксанки зовсім відплив з розуміння, забігаював у тижневі запойі, став воровати з дому речі. І невідомо навіть, хто з дівчат важче живе.
Але мріям не суждено було здійсниться. Оксанка випадково вийшла замуж після випуску. Практично за першого знайомого, не могла вже живити з батьками. Ярина змінила плани – вступити туди, де буде вмера, стала її метою. Олег, хоча й не підтримував цю ідею, але розумів, що Ярині складно з ними. Рахував варіанти, як взяти іпотеку для Ярини, але Ліда опиралась, як могла, настоюючи на грошовій компенсації.
– Що їй там відповідається з квартира? І так вона на всьому готовому виростала!
Рішення прийшло неочікувано. Олегу в насланні дісталися непогана квартира в сусідньому забудовці. Там якраз була і інститут сервісу, куди Ярина втайне хотіла вступити, але вважала, що це «не по сміттю» плаче, а за бажаним напрямком не було передбачено бюджетних місць. І там не надавали вмери.
Олег передав своє насланнєвий будинок на Ярину, вручив і керування рахунком, де накопичилось достатньо, щоб одноразово оплатити усі роки навчання. Сам поїхав з нею – допомогти з розселенням, з поданням документів. Ні, він справді хотів допомогти, але ще була причина. Ліда вигідно розсердилася, коли дізналася, що наслання «неньків’я» з рук. А він уже втомився від сварок і панімашок. Тому тижня відпочинок від дружини був до речі.
Обійшов усіх сусідів у під’їзді, добре квартир там було не так уж від. Маленький трьохповерховий багатоквартирник у зручному ЖК. Попросив «не образити дочку, приглядати». І це дядько Олег, який у магазини заходив, то тільки з восковим шаром, щоб навмисне не говорити з продавцями!
– Повезло тобі з батьком, дочурко, – казали сусідки, зустрічаючи Яну в дворі.
– Та батько у мене чудовий, – погоджувала Яна.
На кожному весільному, є трималі моменти, коли складно здержати сльози. На Яриній весільній цим моментом став танець батька з дочкою.
Олег загрозив усім гостям понерев’янити в той день. Невістка не хотіла йти на реєстрацію, поки не приїде батько. А у нього вм’яла машина на трасі між містами. Нову грав, як свільний подарунок. Не обкатана для такої дороги. Але обошлось, встигла.
Усі в житті встиг цей мовчазний чоловік.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × один =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

Останній збір урожаю

– Я не дозволю тобі цього зробити, Грицько! Лише через мій труп! – закричала Анастасія Петровна, загороджуючи шлях до городу....

З життя2 години ago

Я кохала його, а він — мою подругу

Я його любила. А він — мою подругу. Наталія Яківна стояла біля вікна і дивилася, як сусідні діти скакають у...

З життя3 години ago

Все було ідеально, поки вона не з’явилася знову

Все було ідеально, поки вона не повернулася – Що ти тут робиш? – Марія едва не випустила каву, побачивши на...

З життя4 години ago

Незнайомець та малюк

Олег і чужа дитина Не то щоб Яна не хотіла дядька Олега, просто не могла прийняти. Що він їй у...

З життя5 години ago

Телефонний дзвінок, який змінив усе.

Вночі стало лунали відгуки з телефону. Підняла слухавку і почула голос дочки. — Таточко, це я, Анета. У мене катастрофа!...

З життя6 години ago

Рідня завжди поруч

Олена оглядає хату. Все на місці — патрі, глечики на полицях, дівчинки розчесані, банти як слід. Федір тільки що втомився...

З життя6 години ago

Усмішка в труднощах: коли йдуть, але ти залишаєшся

– Боже, мені вже набридла ця дійсність! – Микола нервово ходив по кухні, ступаючи в хвилях від випарів борщу. –...

З життя6 години ago

Жадібний чоловік

Неподалік від Карпат, де взимку тріскання кедрів гучить, а влітку пахне чагарником, затишений невеличкий місток. Будинки тут — апартаменти п’ятиповерховці,...