Нове життя, нові зв’язки

**Щоденник**

Сьогодні Оксана вийшла з лікарні радісна вона стане матірю. Додому йшла швидко, хотіла зробити чоловікові сюрприз. Богдан був вдома, тільки повернувся з ночної зміни. Зазвичай він спав аж до обіду, але вона знала, що він уже прокинувся. Вона спеціально відпросилася з роботи, щоб сходити до лікаря.

Та несподіванку влаштував він, а не вона. Коли відчинила двері, побачила в коридорі жіночу сумочку.

Що це? здивувалась вона невдоволено. Чия?

Не хотілося відчиняти двері у спальню, але вона вже здогадувалась. Так і є незнайома жінка лежала на її місці, а поруч Богдан. То від виразу її обличчя, то від несподіванки та жінка пролетіла повз неї та вискочила з квартири. А чоловік не поспішаючи встав і одягнувся.

Забираєш свій валіз, складаєш речі і гайда за своєю пасією, різко сказала вона й вийшла.

Було так погано, що вона вперше відчула такий стан. Потім швидка, лікарня, і вердикт лікаря:

Ви втратили дитину.

Повернулась додому, де зустріли тиша та безлад після сварки. Трохи прийшла до тями і вирішила починати все з нуля перш за все, розлучитися. Богдан після того інциденту не зявлявся, зустрілися лише в суді. Він дивився провинувато, але мовчав.

Минали місяці. Пройшло півтора роки з моменту розлучення. На чоловіків вона не дивилася, хоча їй було всього двадцять вісім. Навіть колеги казали:

Оксанко, ти ніби нежива. Життя ж триває. Ну збилось щось так попереду ще ціла вічность.

Не знаю. Ніби щось в мені зламалось, пояснювала вона.

А ти глянь на Дмитра, радили дівчата. Думаєш, він випадково тебе підстерегає після роботи й підвози До дому? сміявся він, а через кілька місяців запропонував: «Давай одружуймося, Оксанко, і тоді нам не доведеться провожати одне одного ми будемо повертатися додому разом».