Connect with us

З життя

Очікуй на нього…

Published

on

**А ти жди його…**

Роса ще не зійшла з трави, туман поволі відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалося з-за зубчастої лінії лісу.

Тарас стояв на ґанку, милувався красою ранку і глибоко вдихав свіже повітря. За спиною почулися плескітливі кроки босих ніг. Жінка у нічній сорочці, накинувши на плечі хустку, підійшла й стала поруч.

— Гарно-то як! — зідхнув Тарас. — Іди в хату, застудишся, — ласкаво промовив він і поправив на жінці хустку, яка зісковзнула з білого плеча.

Вона притулилася до нього, обхопила його руку.

— Від’їжджати від тебе не хочеться, — сказав Тарас, голос його став низьким від ніжності.

— А ти не їдь, — голос жінки манив, як спів сирени. «Залишуся, а далі що?» Ця думка протверезила Тараса.

Якби все було так просто, він давно б уже залишився. Але двадцять три роки життя з дружиною не викинеш, та й діти… Оксана, можна сказати, вже відрізаний шматок, частіше ночує у свого нареченого, ніж удома, скоро заміж вийде. А Андрійкові всього чотирнадцять — найскладніший вік.

Водій завжди знайде роботу, але чи заробить тут багато? Зараз він розкидається грошима, дарує дорогі подарунки Марійці. А як буде отримувати вдвічі, а то й утроє менше, чи любитиме вона його так само? Питання.

— Не починай, Марійко, — відмахнувся Тарас.

— Чому? Діти виросли, час подумати про себе. Сам казав, що з дружиною живеться звички заради. — Марійка образилася й відсторонилася.

— Ех, якби раніше знав, що зустріну тебе… — Тарас глибоко зідхнув. — Не сердься. Пора їхати, і так затримався. — Він хотів поцілувати жінку, але та відвернулася. — Марійко, треба вирушати, якщо хочу встигнути додому до вечора. Вантаж на мене чекає, контракт.

— Ти тільки обіцяєш. Приїдеш, збудиш у мені надію — і знову до дружини. Набридло мені чекати. Михайло давно кличе заміж.

— То йди, — Тарас пожав плечима.

Він хотів ще щось сказати, але передумав. Повільно зійшов із ґанку, обійшов будинок і пішІ тоді, коли він уже сів у кабіну, раптом зрозумів, що не зможе більше жити у брехні, але було вже пізно повертатися.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 2 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Я оберу тебе…

Я візьму тебе… На першому ж занятті в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарненькі, схожі між собою....

З життя1 годину ago

Привіт, нова знайома!

“Світанок у Києві” — Оленко, привіт. Що робиш? — почувся в трубці голос подруги. — Щойно з роботи прийшла. У...

З життя1 годину ago

Доля сама вирішила

Просто така доля Соломія поспішала додому. Під розталим снігом траплялися острівці льоду, ноги ковзалися, що заважало йти. На дорозі стояли...

З життя2 години ago

Ще одна непередбачувана перешкода…

Ще одна проблема… — Олю, ну ходімо, будь ласка, — благала Марічка. — Не хочу. Я там нікого не знаю....

З життя2 години ago

Мрія молодої жінки: шукаючи ідеального партнера.

Молода жінка з власною квартирою мріє вийти заміж… “Ну ось, ще одну заміж віддали. Одним щасливим чоловіком більше! Бажаю дожити...

З життя3 години ago

Зачекай на мене!

Ось адаптована історія, переказана як для близького друга: Ти тільки послухай, як воно все вийшло! Дзвінок пролунав, і шкільні коридори...

З життя3 години ago

Якби не ти…

Якби не ти… Оксана й Соломія дружили змалечку, ходили в один садок, а в школі сиділи за однією партою. Дорослішаючи,...

З життя4 години ago

Все через тебе…

Все через тебе… Спекотний липневий день видався нестерпним. Повітря густе, важке від вологості та пилу. Христина важко дихала, роздуваючи ніздрі....