Connect with us

З життя

Очікую дружину в аеропорту: рейс затримується

Published

on

В один чудовий день я стою в аеропорту Києва, чекаю на повернення дружини з Італії. Літак затримується вже годин на три, за повідомленнями, і через це я вже помалу нудьгую. Поряд в очікуванні стоїть ще один чоловік інтелігентного вигляду: окуляри, капелюх, валізка… Підходить до мене, весь такий зніяковілий, і просить доглянути за його валізою на кілька хвилин, поки він сходить до вбиральні. Я людина доброзичлива, тому погодився і стою. Пів години. Годину. Півтори. Я вже не просто знервований — я розлючений!

Зрештою, підходжу до сержанта аеропортової служби і пояснюю ситуацію з валізою. Він просить мене пройти з ним. Заходимо до їхньої кімнати, починаємо оформляти справу: протокол, мої паспортні дані, опис ситуації. Нарешті дійшли до опису вмісту валізи.

Відкриваємо…

Боже ж мій! Щоб мене грім побив! Валіза до самого верху наповнена великими євро-купюрами в банківських упаковках! Я мало не проковтнув бороду від усвідомлення того, що не захопив це з собою! Почуваюся повним дурнем, немає навіть сил на себе сварити! Гляну, а протокол так тихенько зім’яли люди в формі і сором’язливо переглядаються між собою і валізою… Тут їх ніби підмінили, кинулися до неї і почали напихати ці пачки у всі кишені, а я лише стою, ковтаю слину… Але сержант змилостивився і каже:

— Що стоїш, годувальнику наш!? Бери собі, що ж ми, зовсім вже?!

Кинувся я до валізи, забувши власне ім’я, й почав теж набирати собі гроші…

Набираю, набираю, набираю, набираю…

Прокидаюся — все простирадло в труси заправлене.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 1 =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

Де знайти справжню любов?

Де вона, любов? Соломія була жвавою, веселою, привабливою дівчиною. Навколо неї завжди в’юнились хлопці. Вона не поспішала, вибирала. Але що...

З життя1 годину ago

Прозріння душі

**Прозріння** — Олеженьку… — Увійшовши до кімнати, Соломія тримала руки за спиною. Її очі сяяли, ніби в них застрягли крихти...

З життя2 години ago

Третій шанс

**Третя спроба** Ярина переодягла білий халат, сіла за стіл і відкинулася на спинку крісла. Вона заплющила очі, намагаючись заспокоїтись і...

З життя3 години ago

Я передбачала твій дзвінок, мамо…

Я знала, що ти зателефонуєш, мамо… Телефон задзвенів прямо під час пари. Олеся витягла його з кишені, глянула на екран...

З життя4 години ago

Саме цього мені бракувало…

Тьфу на тебе, ще й цього не вистачало… Оксана жила сама. Дітей у неї з чоловіком так і не було....

З життя5 години ago

Цілющий шлях до достатку

Ліки від лиха Любка й Володимир зустрілися ще в університеті. Обоє жили в гуртожитку. Що будуть разом, вирішили одразу, але...

З життя6 години ago

Вибач за затримку…

Олег давно не бачив рідного дому. Перші два роки, навчаючись у виші в іншому місті, ще навідувався на канікули. Мати,...

З життя7 години ago

Весільне свято старшого брата

Світанок вже розфарбував край неба рожевим, ось-ось зійде сонце. У купе всі спали, лише Данилу не спалося — він спостерігав...