Connect with us

З життя

Одного дня я вирішила приготувати пельмені: з м’ясом, тістом та захопленням.

Published

on

Одного разу я вирішила приготувати вареники. Перекрутила м’ясо, замісила тісто і взялася за ліпку. Але складала їх на дошку, яку забула присипати борошном. З гордістю дивилася на свою роботу, чекаючи повернення чоловіка і свекрухи. Першою додому повернулася свекруха і була в захваті від побаченого. Вкинула я вареники в киплячу воду, та вони почали розпадатися. Я думала, що свекруха буде сердитися, проте вона мене здивувала, сказавши, що допоможе врятувати ситуацію. Коли чоловік повернувся з роботи, на нього чекав тарілка з смачними варениками.

Вийшла заміж я в 17 років, одразу після школи. Ми зустрічалися півтора року до весілля: у червні був випускний, а в серпні я вже одягла білу сукню і вуалю. Фактично, це не було чимось надзвичайним, адже більшість дівчат у нашому селі завжди виходять заміж до 20 років.

Після весілля ми оселилися в маленькому будинку батьків чоловіка. Я тоді навіть готувати не вміла. Хоч мама мене вчила, як варити борщ і навіть робити вареники, але якось не дуже виходило. Тож з таким скромним багажем знань я долучилася до сімейного життя.

Спершу свекруха пояснила, що господинею в домі є вона, і я не сперечалася. Здебільшого вона готувала, а я інколи допомагала з простими стравами. Її не дуже хвилювало, що я не вмію готувати. Головне, що борщ я зварити могла, а все інше навчитися можна.

Через рік у нас народилося дитя, і я повністю поринула в його догляд. Памперсів тоді ще не було, тож багато часу займали прання та прасування пелюшок, а також приготування пюре. Обіди досі готувала свекруха. Згодом, коли донька підросла, я почала більше займатися приготуванням їжі.

Одного дня я вирішила приготувати вечерю. Нарізала м’ясо і смажила його на гарячій пательні з олією. Півгодини потому я відчула запах смаженої страви, але коли зайшла на кухню, то побачила, що м’ясо згоріло. Не хотіла викидати, якось поїла. Вираз обличчя свекрухи, коли вона побачила згоріле м’ясо, був невдоволений. Я хотіла крізь землю провалитися.

Через мене вся сім’я залишилася без вечері. Іншого разу я спробувала спекти бісквіт, та знову щось пішло не так, і вийшов чорний млинець. Вирішила я знову спробувати приготувати вареники, які мій чоловік дуже любив. Перекрутила м’ясо, замісила тісто і ліпила вареники. Але складала їх на дошку, яку забула посипати борошном. З гордістю поглядала на свою роботу, чекаючи повернення чоловіка і свекрухи.

Першою повернулась свекруха, захоплена побаченим. Я закип’ятила воду і готувалась опустити вареники. Першою ж перешкодою стало те, що вони не хотіли легко відлипати від дошки, а тісто прилипало. Все ж, коли я їх закинула в воду, мала надію, що все вийде. Але дарма. Заглянувши в казан, побачила окремо плаваючі тісто і начинку. Майже плакала від розчарування.

Я була впевнена, що свекруха буде сердито, але вона мене здивувала, сказавши, що допоможе мені врятувати ситуацію, і ми швидко з цим упораємося. Вона мала рацію, адже коли чоловік повернувся з роботи, на нього чекав повний тарілку його улюбленої страви. Свекруха вирішила навчити мене готувати. Вона дозволяла мені вчитись на невдалих продуктах, яких нікому не було шкода. За витривалість і терпіння їй можна дати золотий медаль! Ми жили з батьками чоловіка 10 років, а потім купили власну квартиру й переїхали.

З роками я нарешті навчилася готувати і пекти. Ось уже 15 років ми живемо окремо, і коли свекри нас навідують, я завжди готую щось особливе, а вони захоплюються моїми стараннями. У нашій родині з’явилася нова традиція — щонеділі я готую для чоловіка вареники. Вважаю, що нарешті знайшла ідеальний рецепт. Стільки років пройшло, а я досі вдячна свекрусі за її терплячість. Усе, що я вмію, — це завдяки їй.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 9 =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

Понедельник: Начало пути к себе

**Обретение себя в понедельник** В тот понедельник Света проснулась слишком рано. Не из-за будильника, не из-за шума — просто открыла...

З життя7 хвилин ago

Дочка, таємницю про яку мали зберегти в секреті

Сьогодні я згадала історію, яку ніколи не розповідала нікому. Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар...

З життя17 хвилин ago

«Ти вже маєш чотири квартири, а ми з матір’ю куди, на вулицю?»

«Оленко, борони Боже, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з матір’ю куди, на...

З життя36 хвилин ago

Незачинені вікна

Невідчинені вікна Ганна вперше за довгі місяці почула власний голос. Він пролунав сипло, нерішуче, наче пробився крізь шар пилу, що...

З життя37 хвилин ago

«Як можна мене не помітити?»

“Як можна не помітити мене?” — сердилася Оксана, дивлячись у дзеркало та підфарбуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я...

З життя44 хвилини ago

Залишитися — означає бути

Щодня вранці Віктор виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Луцька рівно о 07:45. Не тому, що йому кудись...

З життя1 годину ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...

З життя2 години ago

Сімейні чвари: розрив із міською сестрою

Сімейна образа: розрив із міською сестрою Початок конфлікту Я, назвемо мене Олею, досі не вірю, як моя сестра, скажімо, Соломія,...