Одного разу бабусі стало зле, і лікар на виклику вирішив відвезти її до лікарні.

На одній з прогулянок у моєї бабусі запаморочилась голова, і лікар із викликаної “Швидкої допомоги” вирішив не ризикувати і забрав її до лікарні. Там їй детально пояснили, що в такому віці вже непристойно активно відвідувати театри зі старими подругами. Смерть не за горами, і зустріти її треба належним чином — у своєму ліжку, а не на покерній партії у подруги.

Бабуся вирішила помирати вдумливо і з витонченістю. Перш за все, вона накупила багато ліків і розставила їх на приліжковій тумбочці. У повітрі одразу ж запанувала стійка запах корвалолу. По-друге, вона наказала нам всім, жертвуючи своїм часом і нервами, допомагати їй у цьому урочистому процесі.

Вона капризувала, вимагала нових ліків, то лікаря, то нотаріуса. Мама збилася з ніг, намагаючись виконати всі її примхи і якось переконати, що ще рано помирати. У відповідь бабуся закочувала очі і просила додати ще трохи корвалолу.

Та одного дня в бабусиній кімнаті з’явилася її давня приятелька Неля. На щастя, я була тоді у неї вдома і мала змогу бачити це на власні очі.

— Кажуть, ти нарешті вирішила померти, — спитала вона густим басом, — похвально. Комусь із нас треба зробити перший крок на той світ, щоб усе там розвідати. Тільки скажи мені чесно — невже ти збираєшся лежати в труні в такому страшному вигляді?

Бабуся буркнула у відповідь, що їй байдуже, в якому вигляді вона буде в ящику.

— Тобі, можливо, і байдуже, — відповіла Неля, — а мені доведеться це бачити! Більше того, мені доведеться це цілувати! Що скажуть люди?! Вони подумають, що прийшли на респектабельні похорони, а їх нахабно обдурили. Я просто не зможу подивитися їм в очі!

— Причому тут люди? — вигукнула бабуся.

— Бо люди прийдуть, думаючи, що хоронять Неліну подругу, а Неля з ким завгодно не спілкується. Але коли вони побачать тебе, вони подумають, що їм підсунули інший труп і образяться! До речі, навіщо тобі так багато ліків? Ти що, труїш себе цією гидотою?

— Я намагаюся полегшити собі страждання, — намагалася відстоятись бабуся.

— Ти намагаєшся остаточно знищити собі печінку — а від хворої печінки у тебе жахливий відтінок обличчя. Ти хочеш, щоб побачивши тебе у труні, люди в жаху розбіглися?

Бабуся задумалась і погодилася, що в труні краще виглядати з хорошим кольором обличчя. Подруга її підтримала і запропонувала прогулятися, щоб набрати здорового рум’янцю, який буде виглядати ефектно на смертному ложі.

Відкривши рот, я дивилася, як моя, тільки-но вмираюча бабуся, злазить з ліжка і прямує до душу, від якого відмовлялася останні три тижні. А Неля, з піджатими губами, наказує мені знести всю постіль з ліжка, щоб відправити її в пральню… А їм самим з бабцею приготувати дві чашки міцної кави, в які додати чогось коньячного-бадьорячого, грамів так п’ятдесят. Адже коньяк добре впливає на тонус і на нерви. А в тій самій труні, як ви вже зрозуміли, краще лежати зі здоровими нервами і міцним серцем…

Найкраща подруга так піклувалася про бабусині майбутні похорони, що кілька тижнів старанно готувала її до них. За цей час вони відвідали перукарню, масажиста і салон краси. Ходили по магазинах і розпродажах, накупували безліч приємних речей, які безсумнівно знадобляться на тому світі, таких, як капелюшок з вуаллю, рукавички, косметика.

Так що за власні похорони бабуся вже не переживає, оскільки знає, що все пройде на найвищому рівні. А щоб скоротити час, вона знову відновила походи по подругам, покерні партії і веселі пікніки. Каже, що якщо смерті так уже сильно треба, то нехай сама її шукає… Правда, безносая поки не поспішає її шукати – мабуть, у бабусі ще недостатньо хороший для цього колір обличчя.