Connect with us

З життя

Одинокие тени под дождём

Published

on

**Дневник**
**Под дождём тоски**

Жена моя, Ольга Дмитриевна, вдруг изменилась. То скандал из-за немытой кружки, то крики, что носки валяются не там. «Ты даже машину новую не можешь купить!» — шипела она. Понял я: дело не во мне. Не ради меня она стала бегать в спортзал, переодеваться в модные платья. И вот — ушла к другому.

Прошёл год. Однажды утром раздался звонок. На пороге — Ольга. Глаза заплаканные, голос дрожит: «Я ошиблась, прости…» Я сказал, что простил, но забыть не смогу. Разве снова пустить ту, что бросила тебя ради богатого, а потом вернулась, потому что её кинули? «К маме в деревню поедешь?» — спросил я. Она молчала. Я закрыл дверь.

В тот день, как и сейчас, я кружил по улицам Твери, пока не стемнело. Дождь хлестал по стёклам, дворники едва справлялись. Ветер выл, будто звал куда-то. Я свернул на тихую улочку, где фонари мерцали, как свечи.

На светофоре увидел женщину. Стояла под липой, промокшая до нитки. В глазах — пустота. Остановился: «Садитесь, подброшу». Она села, не глядя. Платье прилипло к телу, волосы мокрые. «Куда едем?» — спросил я. «Не знаю…» — прошептала она. Потом добавила: «На вокзал». В голосе — усталость.

В кафе на заправке она рассказала всё. Муж ушёл, мать умерла, дочь… «Маше было бы тринадцать. Я продала квартиру, лечила её в Германии. Не помогло». Говорила ровно, но в глазах — пропасть. Я молчал. Что сказать тому, кто потерял всё?

Когда доехали до вокзала, я сунул ей пять тысяч рублей. «На курорт без денег нельзя». Она отказалась, но я настоял. «Будет повод вернуться», — неуверенно пошутил.

Через полчаса она постучала в окно. «Ты не оставил номер», — сказала и улыбнулась впервые. Сердце дрогнуло. «Море без Маши — не то», — призналась она. Я кивнул.

Теперь она спит на пассажирском сиденье, а я смотрю на тёмное небо. Мимо проносятся машины, в них — семьи, смех, жизнь. А у нас — только тишина. Два одиночества. Может, и правда — одна надежда на двоих?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − дев'ять =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Свекруха вирішила, що їй відомо більше

Свекруха вирішила, що знає краще Оксана здригнулася від різкого дзвінка телефону. На екрані – «Ганна Степанівна». Свекруха дзвонила вже третій...

З життя1 годину ago

Виявила другий телефон у чоловіка

Якось, прибираючи в кабінеті чоловіка, я знайшов його другий телефон. Стояло спекотне літо. Олена, моя дружина, як завжди, довго спала,...

З життя2 години ago

Теща, яка не йде!

**Щоденник** Сьогодні був той самий день, коли теща вирішила лишитися. — Ні, ні і ще раз ні! Ганно Михайлівно, та...

З життя3 години ago

Перехоплені розмови батьків

Ключ обернувся в замку, і Соломія, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася...

З життя3 години ago

Спершу кава, потім ти

— Оля, уявь, щойно в мене була ідея! — Сашко влетів у кухню з очами, що горіли, як у фанатика....

З життя4 години ago

Секретарка з несподіванкою

**Секретарка зі сюрпризом** — Оленко, нагадай, де мій кава? — голос Богдана Петровича, її начальника, пролунав з роздратуванням. — На...

З життя4 години ago

Три серця в одній кімнаті

Одна кімната на трьох Ганна Миколаївна дивилася на документ про розселення з таким виразом обличчя, ніж тримала у руках вирок....

З життя5 години ago

Дочка вигнала матері з дачі

Оригінальна дочка вигнали із садиби Ганна Семенівна обережно тягнулася до стиглих яблук на гілці. Спина відгукнулася звичною болючістю, але вона...