Connect with us

З життя

Одинокие тени под дождём

Published

on

**Дневник**
**Под дождём тоски**

Жена моя, Ольга Дмитриевна, вдруг изменилась. То скандал из-за немытой кружки, то крики, что носки валяются не там. «Ты даже машину новую не можешь купить!» — шипела она. Понял я: дело не во мне. Не ради меня она стала бегать в спортзал, переодеваться в модные платья. И вот — ушла к другому.

Прошёл год. Однажды утром раздался звонок. На пороге — Ольга. Глаза заплаканные, голос дрожит: «Я ошиблась, прости…» Я сказал, что простил, но забыть не смогу. Разве снова пустить ту, что бросила тебя ради богатого, а потом вернулась, потому что её кинули? «К маме в деревню поедешь?» — спросил я. Она молчала. Я закрыл дверь.

В тот день, как и сейчас, я кружил по улицам Твери, пока не стемнело. Дождь хлестал по стёклам, дворники едва справлялись. Ветер выл, будто звал куда-то. Я свернул на тихую улочку, где фонари мерцали, как свечи.

На светофоре увидел женщину. Стояла под липой, промокшая до нитки. В глазах — пустота. Остановился: «Садитесь, подброшу». Она села, не глядя. Платье прилипло к телу, волосы мокрые. «Куда едем?» — спросил я. «Не знаю…» — прошептала она. Потом добавила: «На вокзал». В голосе — усталость.

В кафе на заправке она рассказала всё. Муж ушёл, мать умерла, дочь… «Маше было бы тринадцать. Я продала квартиру, лечила её в Германии. Не помогло». Говорила ровно, но в глазах — пропасть. Я молчал. Что сказать тому, кто потерял всё?

Когда доехали до вокзала, я сунул ей пять тысяч рублей. «На курорт без денег нельзя». Она отказалась, но я настоял. «Будет повод вернуться», — неуверенно пошутил.

Через полчаса она постучала в окно. «Ты не оставил номер», — сказала и улыбнулась впервые. Сердце дрогнуло. «Море без Маши — не то», — призналась она. Я кивнул.

Теперь она спит на пассажирском сиденье, а я смотрю на тёмное небо. Мимо проносятся машины, в них — семьи, смех, жизнь. А у нас — только тишина. Два одиночества. Может, и правда — одна надежда на двоих?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять − шість =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Цілющий шлях до достатку

Ліки від лиха Любка й Володимир зустрілися ще в університеті. Обоє жили в гуртожитку. Що будуть разом, вирішили одразу, але...

З життя1 годину ago

Вибач за затримку…

Олег давно не бачив рідного дому. Перші два роки, навчаючись у виші в іншому місті, ще навідувався на канікули. Мати,...

З життя2 години ago

Весільне свято старшого брата

Світанок вже розфарбував край неба рожевим, ось-ось зійде сонце. У купе всі спали, лише Данилу не спалося — він спостерігав...

З життя2 години ago

Усе буде добре, сину…

Все буде добре, сину… «Богданку, сину, це мама», — почувся в трубці тихий голос. Богдана завжди дратувало, що мати наголошувала,...

З життя3 години ago

Я б хотів уникнути суперечок, але коли ж ти нарешті повісиш полицю?

Я теж не хочу сваритися. Але коли ти, нарешті, приб’єш полицю? У суботу після сніданку Оксана почала прибирати квартиру. Андрій...

З життя3 години ago

Диван мрійників

Диван «Мрія» Микола та Оленка зустрічалися вже два роки. Оленка залишалася ночувати в Миколи, коли його мама їздила на дачу...

З життя4 години ago

У колі очікування

**Дощовий вечір** Вересень видався теплим, сухим, сонячним. Низьке осіннє сонце засліплювало, особливо під вечір. Тарас опустив протисонячний козирок. Він високий,...

З життя4 години ago

Як він міг? Місяці без матері, а він вже привів цю…

Як він міг? Мама померла лише кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Оленка бігла зі школи,...