Connect with us

З життя

Одинокие тени под дождём

Published

on

**Дневник**
**Под дождём тоски**

Жена моя, Ольга Дмитриевна, вдруг изменилась. То скандал из-за немытой кружки, то крики, что носки валяются не там. «Ты даже машину новую не можешь купить!» — шипела она. Понял я: дело не во мне. Не ради меня она стала бегать в спортзал, переодеваться в модные платья. И вот — ушла к другому.

Прошёл год. Однажды утром раздался звонок. На пороге — Ольга. Глаза заплаканные, голос дрожит: «Я ошиблась, прости…» Я сказал, что простил, но забыть не смогу. Разве снова пустить ту, что бросила тебя ради богатого, а потом вернулась, потому что её кинули? «К маме в деревню поедешь?» — спросил я. Она молчала. Я закрыл дверь.

В тот день, как и сейчас, я кружил по улицам Твери, пока не стемнело. Дождь хлестал по стёклам, дворники едва справлялись. Ветер выл, будто звал куда-то. Я свернул на тихую улочку, где фонари мерцали, как свечи.

На светофоре увидел женщину. Стояла под липой, промокшая до нитки. В глазах — пустота. Остановился: «Садитесь, подброшу». Она села, не глядя. Платье прилипло к телу, волосы мокрые. «Куда едем?» — спросил я. «Не знаю…» — прошептала она. Потом добавила: «На вокзал». В голосе — усталость.

В кафе на заправке она рассказала всё. Муж ушёл, мать умерла, дочь… «Маше было бы тринадцать. Я продала квартиру, лечила её в Германии. Не помогло». Говорила ровно, но в глазах — пропасть. Я молчал. Что сказать тому, кто потерял всё?

Когда доехали до вокзала, я сунул ей пять тысяч рублей. «На курорт без денег нельзя». Она отказалась, но я настоял. «Будет повод вернуться», — неуверенно пошутил.

Через полчаса она постучала в окно. «Ты не оставил номер», — сказала и улыбнулась впервые. Сердце дрогнуло. «Море без Маши — не то», — призналась она. Я кивнул.

Теперь она спит на пассажирском сиденье, а я смотрю на тёмное небо. Мимо проносятся машины, в них — семьи, смех, жизнь. А у нас — только тишина. Два одиночества. Может, и правда — одна надежда на двоих?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × чотири =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Призраки прошлого: путь к семейному очагу

**Тени прошлого: дорога к семейному теплу** Дмитрий с Ольгой собирались в гости к её родителям в тихий городок на берегу...

З життя21 хвилина ago

Плани свекрухи на дачний сезон

Ще недавно моя свекруха, Марія Степанівна, оголосила новину, від якої я ледь не втратила дар мови. Як виявилося, цього літа...

З життя26 хвилин ago

Батьки: Справжня підтримка або її імітація?

Ой, слухай, я тобі розповідатиму одну історію. “Доки тобі не виповниться вісімнадцять, я даватиму тобі трохи грошей — на їжу,...

З життя49 хвилин ago

Батьки та їхня ‘опіка’

“Родичі та їхня «підтримка»” «До твоїх вісімнадцятиріч я даватиму тобі гроші — небагато, на їжу, на одяг, вистачить. А далі...

З життя1 годину ago

Батьки та їхня «опіка»

Родичі та їхня «підтримка» «До твоїх вісімнадцятих я даватиму тобі гроші – небагато, на їжу, на одяг, вистачить. А далі...

З життя1 годину ago

Невістка та свекруха під одним дахом

Свікруха в нашій оселі Я й досі не розумію, як таке могло статися, але я опинилася в ситуації, від якої...

З життя1 годину ago

Спільне готування та інертна невістка

Спільна кухня та ледача невістка Ми з Антоном живемо у його будинку — ну, як сказати, не зовсім його. Окрім...

З життя2 години ago

Измена на праздничном застолье

**Измена за свадебным столом** Людмила Петровна быстро постучала в дверь квартиры сына и невестки. В руках она крепко сжимала фотографии...