Connect with us

З життя

Ох, дочка, у меня больше нет сил: эти дети меня изводят!” — мать в слезах устала от внуков

Published

on

“Ох, дочка, больше не могу с этими детьми! Совсем измучили!” — мама позвонила в слезах, не выдерживая внуков от старшей дочери.

— Люсенька, всё! — голос её дрожал, а в трубке слышались рыдания. — Они меня не слушают! Говорю — не лезьте к окну, а Ваня швырнул в меня металлический экскаватор! Прямо в ногу! Теперь синяк с кулак!

Я застыла, слушая её. Как так вышло? Как дети Ани — моей сестры — довели маму до такого?

Всё началось два месяца назад, когда Аня вернулась к маме с двумя детьми. Её муж осмелел настолько, что привёл любовницу прямо в дом. Аня застала их в спальне. Без скандалов, без криков — просто собрала вещи, забрала детей и ушла. В тот же день подала на развод.

Муж даже не извинился. Вместо этого обвинил Аню в измене и отрезал доступ к деньгам. Сказал: “Хочешь развод — получишь. Но деньги теперь только через суд. Подавай на алименты, если хватит духу”. А до суда ещё полгода.

Аня не работала — сидела с детьми. Все пособия были на мужа, потому что он оформлял документы. У неё — ни копейки. Осталась на улице с двумя детьми и болью в груди. Мама, конечно, приютила. Но ей уже не 30, а 60 — нянчиться с орущими внуками сил нет.

Воспитание у Ани всегда было… мягко говоря, свободным. Если дети шалили, она не ругала, не объясняла границы, а просто отвлекала: “Пусть выражают себя”. Теперь эти “самовыражающиеся” внуки швыряются игрушками, разливают борщ по полу и требуют шоколад на завтрак.

Я пыталась поговорить с Аней. Говорила — детям нужны рамки. Она отрезала: “Роди своих, тогда и учить будешь”.

Я отступила. Её дети. Но теперь они терзают мою маму. Ту самую, что раньше с радостью пекла им блины и вязала носки, а теперь дрожит от страха, когда они просыпаются. Жалуется: не убраться, не отдохнуть. Мальчишки носятся, орут, бьют посуду. А Аня работает.

Недавно устроилась в колл-центр — принимает заказы на мебель. Зарплата — копейки, но хоть что-то. Уйти нельзя — на испытательном сроке. Вот и тащит мама всё на себе.

Когда она мне позвонила, я срочно отпросилась и примчалась. Синяк на ноге был багровый. Меня затрясло от злости. Вошла в комнату и строго отчитала племянников. Резко, но не била. Они сразу притихли.

Мама потом прошептала: “Спасибо, родная, а то я уже сил нет”. Она — крепкая, но не железная. А я не могу переехать — живу в съёмной однушке с подругой, коплю на свою квартиру.

Аня подала заявление в детсад. Но очередь — до следующего лета. А пока — вся нагрузка на маме. И я боюсь, что однажды она просто сломается.

Теперь думаю — что делать? Маму жалко до слёз. Но и Аня — моя сестра. Развод, работа, дети — ей тоже несладко. Но её “свободное воспитание” рушит всё вокруг.

Забрать детей к себе не могу — не потяну финансово. Но и оставлять всё как есть — значит гробить мамино здоровье.

Может, пора поговорить с Аней жёстко? Поставить условие: или она меняет подход, или дети едут к отцу. Пусть попробует с ними пожить хотя бы неделю.

Потому что если так продолжится — мы потеряем маму. А без неё все мы пропадём.

…Сегодня снова звонила мама. Говорит, внуки разбили вазу. Но в голосе уже не слезы, а усталость. Пора действовать. Завтра встречусь с Аней. Скажу прямо — или она берёт ситуацию в руки, или ищет другой выход. Семья — не место для экспериментов.

Жаль, что иногда уроки жизни приходится учить через боль. Но если молчать — будет только хуже.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − 1 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Мій ювілей пропустили, подарована квартира для них виявилась замалою

До свого шістдесятиріччя я готувалася з особливою турботою. Днями обдумувала кожну дрібницю: склала меню, закупила продукти, наперед приготувала улюблені родинні...

З життя10 хвилин ago

Їду відпочивати і няньчитися ні з ким не буду: Чому свекруха залишила нас у скруті

У кожній родині бувають свої труднощі. Дехто ділить спадщину з лютью, дехто бореться із залежностями або пробачає зради, а дехто...

З життя21 хвилина ago

Їду відпочивати, і ніхто мені не буде заважати!: Свекруха залишила нас у скрутному становищі

У кожній родині бувають свої складнощі. Десь ділять спадщину з лютью, десь бороняться від п’янства або пробачають зради, десь люди...

З життя58 хвилин ago

Повернути минуле кохання через 30 років виявилося запізно

Мені 54, і в мене нічого не лишилось. Звати мене Віктор. З моєю дружиною Оленою ми прожили разом тридцять років....

З життя59 хвилин ago

Через 47 років шлюбу чоловік раптово заявив про бажання розлучитися: це стало для мене шокуючим ударом, від якого важко відійти

Після 47 років шлюбу мій чоловік раптом заявив, що хоче розлучення. Його слова стали для мене ударом, від якого досі...

З життя1 годину ago

«Не сказала ни слова плохого, а она стала чужой: как невестка отдалила меня от семьи»

Меня зовут Галина Ивановна, мне шестьдесят три года, и уже который год я терзаюсь от осознания, что превратилась в чужого...

З життя1 годину ago

Два роки мовчання: моя донька зникла з мого життя перед моїм 70-річчям

Минуло два роки. Відтоді моя донька жодного разу не зателефонувала, не надіслала навіть найкоротшого повідомлення. Вона більше не бажає мене...

З життя1 годину ago

Свекруха прийшла жити до нас: Я зібрала речі і поїхала до батьків

Мене звати Оксана. П’ять років тому ми з чоловіком, Олегом, купили квартиру в містечку під Житомиром, мріючи про щасливе сімейне...