Connect with us

З життя

Ось сукня! Ти думаєш, я її викинула? – Поліна змінилася в обличчі, відкривши смітник.

Published

on

– А ось і сукня! Скажеш, я її туди кинула? – відкривши смітник, Поліна змінилася на обличчі.

Поліна майже щодня ставила собі одне й те ж питання, на яке не могла знайти відповіді: що вона знайшла в Макарі?

З вигляду він був непоказний, такого “принца” навіть подругам соромно було б показати, тому для них дівчина досі жила одна.

Про те, що вона живе з чоловіком, знала лише рідна сестра, яка берегла секрет у таємниці.

Зірок з неба чоловік теж не хапав: працював слюсарем на металургійному заводі.

Інколи Поліна, сидячи вдома перед телевізором, ловила себе на думці, що настав час завершити стосунки з Макаром.

Але лише вона збиралася це зробити, як чоловік приносив букет квітів чи якийсь інший подарунок, і тоді дівчина відкладала розставання на невизначений термін.

До знайомства з Поліною Макар вже був одружений. Його шлюб тривав всього два місяці, але наслідком стала вагітність, у ході якої у чоловіка народилася дочка.

На момент знайомства з Поліною дівчинці було дванадцять років. До недавнього часу дівчина ніколи не бачила дочку Макара і не прагнула з нею знайомитися.

Такий шанс випав їй напередодні дня народження, який вона планувала відзначити в колі подруг.

– Полю, – винувато потупився чоловік, – колишня дружина у справах відлітає, просить, щоб я взяв дочку до себе…

– Надовго? – скривилася Поліна, яка менше всього хотіла отримати на день народження такий подарунок.

– На місяць…

– Чому так довго? – нахмурилася дівчина. – Сподіваюся, вона розуміє, що її дочку треба годувати на якісь гроші?

– Якщо ти про гроші, то вона нічого не перевела, – безсило розвів руками Макар.

– Наскільки я пам’ятаю, ти платиш їй аліменти. Тобто, дівчинка буде у нас жити цілий місяць, але матір буде розкошувати на аліментах?

– Там нема з чого особливо розкошувати, ти ж знаєш мою зарплату, – невільно усміхнувся чоловік.

– Як ти взагалі уявляєш її проживання тут? – обурювалася Поліна, розуміючи, що не хоче, щоб чужа дитина так довго перебувала разом з ними. – Її потрібно в школу возити, доглядати за нею. Навіщо ти береш на себе такі обов’язки?

– Я наче, як батько Дарини, – здивовано відповів Макар. – На твою думку, я мав відмовитися від неї?

– Ти маєш враховувати, що живеш не один, це раз. Два, це моя квартира, і спочатку потрібно було запитати у мене, перш ніж погоджуватися. Три, у мене день народження, і я не хочу, щоб його щось затьмарило! – з важливим виглядом висловилася дівчина.

– Не думаю, що моя дочка стане перешкодою, – соромно промовив чоловік, відчувши свою провину.

– А я впевнена, що все піде не за планом, – склала руки на грудях Поліна.

Проте Макар запевнив дівчину, що їй не варто налаштовувати себе песимістично.

Наступного дня в квартиру дівчини приїхала пухлощока дівчинка з яскравим макіяжем, якій на вигляд можна було дати щонайменше шістнадцять років.

Вона недоброзичливо глянула на Поліну і, не привітавшись, повернулася до батька.

– Де буде моя кімната?

– Спати доведеться на кухні, – натягнуто усміхнувся Макар.

Дівчинка у відповідь закотила очі і, зірвавшись з місця, побігла у ванну кімнату плакати.

– Що це було? – Поліна роздратовано подивилася на чоловіка. – Наглий і невихований дитина. Добре, що я вирішила святкувати свій день народження в кафе. До речі, ти зі мною не їдеш.

– Чому? – здивувався Макар. – Я думав, що ти нарешті познайомиш мене зі своїми подругами. Врешті-решт ми живемо разом більше півроку…

– Ти будеш сидіти поруч зі своїм дитиною, – тут же виправдалася Поліна, яка була рада тому, що їй не доведеться представляти залицяльника подружкам, у яких женихи і чоловіки були спортивними і підтягнутими.

– Зрозуміло, – з образою промовив чоловік і більше ні слова не сказав дівчині.

Наступний день почався для Поліни з клопотів з приводу її дня народження.

Зранку вона випрасувала своє коктейльне плаття і повісила його на тремпель в очікуванні вечора.

Макар як і раніше мовчав і навіть не привітав Поліну з днем народження.

Вирішивши не псувати собі настрій, дівчина просто зробила вигляд, що не помітила, що він ображений.

Після роботи вона заїхала додому перевдягтися i з жахом виявила, що її сукня зникла.

– Де моя сукня? – зігріта Поліна влетіла на кухню, де на розкладачці безтурботно лежала Дарина.

Вона демонстративно проігнорувала дівчину і, взявши в руки телефон, почала безцільно в ньому копатися.

– Ти мене чуєш? – Поліна підскочила до дівчинки і вихопила з її рук смартфон.

– Віддай! – завила Дарина, і на кухню влетів Макар.

– Що сталося? – чоловік округлив очі. – Поверни телефон на місце!

– Де моя сукня? – стиснула зуби Поліна.

– Я нічого не брала, – дівчинка презирливо прищурила очі. – Вона несе дурниці. Просто я їй не подобаюсь!

– Поверни телефон, ти ж чула, що вона сказала? – строго промовив Макар.

– Звісно, зізнається вона! – сплеснула руками Поліна і жбурнула телефон на підлогу.

Від удару екран розтріскався, і Дарина заходилася в протяжних риданнях. Дівчина з гордим виглядом покинула в кімнату.

Їй потрібно було швидко знайти підходящий наряд для святкування в кафе.

Схопивши перше, що здавалося Поліні достойним, вона перевдяглася i поїхала святкувати свій день народження.

Саме там дівчина змогла відволіктися і прийняти рішення розійтися з Макаром.

Поліна повернулася в квартиру ближче до ранку. Чоловік, почувши, що вона прийшла, встав з ліжка.

– Час бачила?

– Ти вирішив виставити себе строгим чоловіком? На жаль, ти запізнився. Я прийняла рішення розійтися, – коротко промовила Поліна. – Вранці вам потрібно виїхати.

– Тобто, ти мене ще й винною виставила після всього? – засміялася дівчина.

– Ти розбила Дарині телефон…

– Вона вкрала мою сукню! – зскреготавши зубами промовила Поліна.

– Моя дочка не брала її! – очі Макара налились гнівом. – Я готовий за це поручитися!

Дівчина скривила обличчя i махнула рукою, не бажаючи слухати виправдання чоловіка.

Бажаючи заспокоїти себе, Поліна залізла в шафу і витягла звідти недопиту пляшку вина.

Спробувавши вміст, вона несподівано сплюнула на підлогу і скривила обличчя.

– Що це? Шампунь? Скажеш, що я його теж туди налила? – іронічно засміялася Поліна і, відкривши смітник, змінилася на обличчі. – А ось і сукня! Скажеш, я його туди кинула?

– Знайшла привід мене покинути! Я ж знаю, що ти давно вже хотіла це зробити! – випалив Макар. – Якби не я, ти б давно це зробила!

Дівчина здивовано підняла брови. Вона прекрасно пам’ятала всі ті моменти.

– Я встановив у кімнаті прослуховуючий пристрій. Я чув всі твої розмови з сестрою щодо мене, і все знаю! – з важливим виглядом повідомив Макар.

– Оце новини! А я все думала і гадала, як ти так спритно знав про те, що я хочу розійтися! – шокована Поліна вхопилася за голову, згадавши про те, як часто на різні теми розмовляла з сестрою, подругою і батьками. – Давай прощатися!

Умовляти на цей раз дівчину не руйнувати їхні стосунки чоловік не став. Він і так зрозумів, що настав логічний кінець їхньому роману.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × два =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...

З життя44 хвилини ago

Сімейні чвари: розрив із міською сестрою

Сімейна образа: розрив із міською сестрою Початок конфлікту Я, назвемо мене Олею, досі не вірю, як моя сестра, скажімо, Соломія,...

З життя1 годину ago

Загадочный оазис возвращения

В одном из глухих закоулков старой Москвы, где дома, словно старики, хранили в себе тысячу историй, вдруг возникла странная вывеска....

З життя1 годину ago

«Навіщо ще одна квартира, коли вже є чотири? Куди нам із матір’ю подітися?»

«Катерино, Бога ради, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з мамою куди, на...

З життя1 годину ago

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того,...

З життя2 години ago

Залишитися — означає існувати

**Щоденник** Щоранку Микола виходив із старої хрущовки у спальному районі Чернігова рівно о 7:45. Не тому, що мав кудись поспішати...

З життя2 години ago

Расчёт в тени

Тень расчёта С самого начала знакомства между Анфисой и её свекровью, Галиной Степановной, повеяло ледяным ветром. Будто незримая преграда разделила...

З життя2 години ago

Сюрприз на новорічну ніч від доньки та її чоловіка за святковим столом

У новорічну ніч, коли вся наша родина зібралася за святковим столом, моя донька Соломія та її чоловік Дмитро влаштували справжній...