Connect with us

З життя

Остаться — значит существовать

Published

on

**Дневник. 15 мая.**

Каждое утро ровно в 07:45 я выхожу из своей хрущёвки в спальном районе Твери. Не по делам — пенсия, работы нет, дети давно в Москве. Просто тело помнит: скрип подъездной двери, хруст гравия под ботинками, утренний холод, что цепляется за пальто даже в мае.

Прохожу мимо ларька — продавцы даже не предлагают кофе. Знают: термос со мной. Киваю, будто говорю: «Всё в порядке. Всё как всегда». Двор, скамейки, аптека, почта — узнают мою походку. Даже дворовый пёс Бобик не гавкает: свой.

Цель — последняя лавка у старого клёна. Кривая, с вытертым сиденьем и треснутой доской в центре. Когда-то я сам её ставил, работая в ЖЭКе: чинил крыши, вешал таблички, смеялся с ребятами в обед. Казалось, мы держали весь квартал. Болты, которыми прикручивал лавку, ещё на месте — ржавые, но держатся.

Сажусь, наливаю крепкий чай в крышку-стакан, раскладываю на коленях «Комсомолку» — не читаю, просто держу, как нечто неизменное. Смотрю на прохожих: школьники, офисные, бабушки с сумками-тележками. Куртки и лица меняются, а я — вот. Будто врос в это место.

Иногда подсаживаются: соседка Лидия Петровна, вечно спешащий студент, девушка с таксой Гретой. Посидит минуту — и дальше. А я остаюсь. Будто и есть часть этой лавки — её тень, её скрип.

Однажды подошла женщина с фотоаппаратом.

— Можно вас сфотографировать?

— Меня? Да я же не памятник, — усмехнулся.

— Вы — как часть города. Будто из прошлого, которое ещё живо.

— Фотографируй, только подпиши, что не сплю. А то решат — старик задремал, как ветеран у Вечного огня.

— Напишу «Хранитель времени», — засмеялась она.

— Да без пафоса. Чтобы светло.

Через неделю фото появилось в местном паблике. Комменты: «Вижу его каждый день», «Без него двор — не двор». Читал, улыбался. А утром — снова чай, газета, взгляды прохожих. Иногда — узнавание: «Смотри, мам, это тот дядя с фото!».

Весной лавку заменили — новая, железная, без души. Рабочий спросил:

— Жалко?

Кивнул, но не на лавку — на её тень.

— Жалко. Но не мне одному.

Вечером вернулся с краской. Подрисовал тонкую трещину — ровно там, где была на старой. Как память.

Утром сел, налил чай. Новая лавка скрипнула — будто признала.

Теперь я снова здесь. Лавка другая, а всё остальное — то же: чай с привкусом металла, газета, люди. Кто-то кивает, кто-то говорит: «Здравствуйте, Виктор Семёнович». А вчера малыш указал на меня:

— Мама, это тот дедушка! Он настоящий!

Иногда, чтобы остаться, не надо ничего делать. Просто будь. На одном месте. Долго. И однажды кто-то, проходя мимо, подумает: «Как хорошо, что он здесь». И улыбнётся. Тихо-тихо.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Учні знущалися з нової вчительки, хотіли викликати сльози, але через хвилину сталося неймовірне

У 10-Б класі давно не було постійного вчителя з літератури. Один пішов у декрет, інша не витримала й місяця. Коли...

З життя2 години ago

Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі

**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...

З життя2 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…

“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...

З життя3 години ago

12-річна дівчинка з немовлям на руках увійшла до приймального відділення. Та коли вона сказала, чия це дитина…

**Щоденник Оксани Коваль**Того дня, звичайного на перший погляд, у приймальному відділенні районної лікарні сталося щось, що перевернуло життя не тільки...

З життя4 години ago

Я вигнала свою тещу з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, я згадав той день, коли вигнав тещу з нашого дому. І не жалкую.Вигнана тещаТоді я...

З життя5 години ago

В’язана вузлами навколо дерева: овчарка не могла ні сісти, ні лягти

Липневе сонце палило Львів, ніби розпечений ковальський молот по бруку, випарюючи останні краплі прохолоди. Повітря тремтіло над землею, наче самі...

З життя5 години ago

Таємниця відносин: як зберегти любов

Найголовніше не розлучитися Нарешті у Тараса та Соломії зявилася своя оселя. Купили, здійснили давню мрію вже й доньці майже пять,...

З життя6 години ago

Дармоїдка. Свекруха виставила за поріг жінку з малим дитиною — але навіть уявити не могла, що станеться далі!

Микола нарешті заснув лише о третій. Я сиділа на краю ліжка, застигла в незручній позі рука заніміла, плече гуділо, але...