Connect with us

З життя

Ожидали трудности, но её переезд изменил всё: как забота о близком преобразила вашу жизнь

Published

on

Иногда жизнь поворачивает так резко, что не успеваешь понять, как оказался в другом мире. Я считал себя самодостаточным: работа в Нижнем Новгороде, друзья по субботам, увлечения по вечерам. Родители жили в деревне под Рязанью, вели спокойную жизнь. Навещал их раз в месяц, привозил продукты, помогал по дому. Всё шло как по расписанию.

Пока не грянула беда — умер отец. Инфаркт, внезапно, за день. После похорон мать, Любовь Ивановна Петрова, словно сломалась. Сидела у окна в выцветшем платке, молчала. Ни слёз, ни слов — будто исчезла в пустоте.

Я остался на неделю. Дом стал чужим, а она — тенью. Пугалась темноты, вздрагивала от скрипа половиц. Однажды тихо попросила: «Останешься ещё на день?» Остался. Потом — ещё. И осознал: не могу бросить её.

Переезд дался тяжело. Она взяла лишь платья, иконку да старую подушку с матрёшками, которую я привёз из Суздаля лет десять назад. Говорила: «С ней спокойнее».

Первые дни в городе мама молчала. Сидела в комнате, перебирала чётки, слушала «Радио России». Готовила только себе — я злился, но потом понял: ей нужно освоиться.

Через месяц всё изменилось. Она стала встречать меня с работы, спрашивать о делах. Мы готовили вместе: я чистил картошку, она лепила пельмени. Иногда вспоминала, как в юности танцевала на деревенских свадьбах, иногда молчала — но в этой тишине было больше любви, чем в словах.

Я боялся устать: работа, заботы, быт. Но вместо усталости пришла радость. Перестал задерживаться в офисе, пропускать выходные с друзьями. Дом наполнился теплом — тем самым, из детства, когда пахло блинами и крахмалом от свежевыглаженных рубах.

Ссорились, конечно. Она отказывалась от врачей, твердила: «Сама справлюсь». Я сердился, но это мелочи. Главное — её смех за дверью, звон чайника по вечерам, её «Сашенька, иди ужинать».

Не знаю, сколько нам осталось. Год? Пять? Но каждый день с ней — как подарок. Если бы тогда, в момент решения, кто-то сказал, что это вернёт мне самого себя — не поверил бы. А теперь понимаю: иногда, чтобы обрести смысл, надо просто вернуть домой того, кто подарил тебе жизнь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Свекруха на гостинах: грається з дитиною, а роботу залишає мені

Свекруха приходить, пограється з дитиною — і йде задоволена. А я — готуй, прибирай, посміхайся… Коли я прочитала статтю під...

З життя6 хвилин ago

Ваша свекруха дає вам місяць на виселення!

“Ти маєш покинути мій дім за місяць!” — оголосила свекруха. У нас із Ярославом усе було як у казці: два...

З життя10 хвилин ago

Я принесла сину домашню їжу, але він зачинив двері переді мною — вплинула його дружина

Я прийшла до сина з домашньою їжею о сьомій ранку, а він захлопнув двері прямо перед моїм носом. Я впевнена...

З життя10 хвилин ago

Зрада онлайн: таємниця родички

Зрада в мережі: таємниця невістки Мене звати Оксана, і моє сердце розривається від болю. У нашому затишному містечку над Дніпром...

З життя1 годину ago

Свекровь вирішила встановлювати правила в моєму домі, але я показала, хто тут головна

Щоденник Так склалося, що довелося впустити до своєї оселі свекруху. Не тому, що цього хотіла. Просто чоловік у мене золотий...

З життя1 годину ago

Я принесла сніданок, але син затряс дверима — дружина знову вплинула на нього

Колись у світанку, о сьомій годині ранку, я прийшла до сина з домашньою їжею, а він захлопнув двері перед моїм...

З життя1 годину ago

Свекруха вирішила диктувати свої правила в моєму домі. Я нагадала їй, хто тут господиня

Колись моя свекруха вирішила, що саме вона буде встановлювати порядки у МОЄМУ домі. Та я нагадала їй, хто тут справжня...

З життя2 години ago

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось після 35 років шлюбу…

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось… Після 35 років шлюбу Звати мене Соломія Павлівна, мені шістдесят два. Моєму чоловіковому Євгену...