Кохання, приречене на мовчання: зізнання жінки, закоханої в одруженого чоловіка Я наважилася написати тут, бо не вистачає мужності звернутися прямо до людини, яка заповнила всі мої...
Мене звати Тарас. Мені 72 роки. Живу сам у старенькій хаті на околиці невеличкого містечка, де колись кипіло життя. Тут, у цьому подвір’ї, мій син, Юрко,...
Меня зовут Анастасия, мне 32 года. Четыре года я замужем, но душевный покой остаётся мечтой — всё из-за одного человека, моей свекрови. Её зовут Галина Степановна....
Нещодавно, після всіх турбот про онуків, моя донька Наталка сказала мені, що я погана бабуся, яка не любить своїх онучат. Коли я нарешті пішла на пенсію,...
Мені шістдесят дев’ять. Я живу у старій двокімнатній квартирі на околиці Києва. Вже кілька років я прокидаюся й засинаю з тривогою в серці. Не через самотність,...
Отдали синові все, що могли, а тепер для нього ми — жебраки й невдахи. Мені п’ятдесят, чоловікові — п’ятдесят п’ять. Усе життя ми жили скромно, але...
Колись, після всіх турбот про онуків, моя донька Наталка сказала мені, що я погана бабуся, яка не любить своїх внучат. Коли я нарешті пішла на пенсію,...
Меня зовут Светлана Ивановна Петровская, мне 42 года. У меня есть сын — Дмитрий Сергеевич. Ему недавно исполнилось шестнадцать. И хотя я всегда старалась быть для...
У нас з сином все, що мали, віддали, а тепер ми для нього — жебраки й невдахи. Мені п’ятдесят, чоловікові — п’ятдесят п’ять. Усе життя ми...
Щойно після всіх клопотів із онуками моя донька Марія сказала мені, що я погана бабуся, яка не любить своїх онуків… Коли я нарешті пішла на пенсію,...