Connect with us

З життя

Передала свій дім тій, кого не зносила

Published

on

Секретарка сільської ради Ганна Василівна користувалася неабиякою шаною у своєму селі. Вона мала бездоганну репутацію і була жінкою з твердим характером. До того ж, Василівна мала рішучий і наполегливий дух. Навіть сільський голова часто дослухався до її думки і приймав важливі рішення, зважаючи на її поради.

Та несподівано все змінилося. Ганна Василівна стала непривітною, ходила похмура, ніби тінь. Навіть засідання сільради пройшло без її участі. Її невеселий вигляд непокоїв односельців, але ніхто не наважувався запитати, що сталося. Лише одна сусідка змогла довідатися, що стало причиною її смутку.

З’ясувалось, що джерелом переживань стала родинна трагедія: її син Андрій покинув свою дружину Мар’яну з маленьким сином. Ганна самотужки виховувала Андрія, хоча була заміжня. Її чоловік постійно працював за кордоном і рідко бував удома. Андрій з дитинства був розумним і здібним хлопцем, найкращим учнем на медичному факультеті. Наполегливість у навчанні винагородилася — Андрій став чудовим лікарем і нещодавно очолив обласну лікарню.

Все складалося добре, якби не знайомство Андрія з Даркою, дівчиною, яка мешкала в одній із найбідніших родин у селі. Дарка одразу не припала до душі Ганні, але син був невблаганний і одружився з нею. Скоро у них народився син. Відтоді бабуся, Ганна Василівна, почала присвячувати онукові весь свій час, але зі своєю невісткою стосунків не підтримувала. Молодята переїхали до нового розкішного будинку, який побудувала Ганна для сина.

Сама Ганна мешкала у гарному просторому будинку. Завдяки стабільній роботі та грошам, які постійно надсилав чоловік із закордону, вона не мала фінансових труднощів. Чоловік приїжджав додому лише на різдвяні свята, і жінку це влаштовувало. Кажуть, у нього була ще одна родина за кордоном, але Ганна не переймалася цим. “Якщо гроші є й приїжджає — значить, усе гаразд”, — казала вона.

— Мамo, я зустрів іншу жінку, справжнє кохання, — оголосив одного дня Андрій.

— Андрію, роби, як хочеш, але знай: Мар’яна з сином залишаються у вашому домі. Ти ще молодий, зможеш заробити на інше житло. Я виховувала тебе одна, але не допущу, щоб така сама доля спіткала мого онука, — рішуче заявила Ганна.

Андрій онімів від почутого. Він сподівався розпочати нове життя у розкішному будинку, де його маленький син щойно зробив свої перші кроки. Але мати зруйнувала всі його плани.

Староста поширеного села загуділа від пліток. Усі були приголомшені: чому ж Ганна Василівна лишила будинок невістці, а свого сина вигнала?

Попри численні вмовляння і розмови, Ганна не змінила свого рішення. Урешті-решт стосунки з Даркою покращилися, а онук став єдиним світлом у житті бабусі. Вона мріяла, щоб у нього склалася зовсім інша доля: щоб він одружився раз і на все життя.

І хоча Ганна з року в рік дорікала собі за те, що виховала сина, який міг покинути свою родину напризволяще, вона дала собі слово: виховати онука справжньою людиною, аби за нього ніколи не було соромно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя3 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя5 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя6 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя6 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...