Connect with us

Storie di vita

— Перепрошую, що ви сказали? — запитала жінка.

Published

on

— Що, вибачте? — уточнила Роксолана Павлівна.
— Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розкинувшись на лежаку ліворуч від неї…
— А що ви хотіли, щоб таке розкішне декольте лежало, розплившись у боки? Звісно, я засмагаю стоячи. Так і сонцю приємно, і є на що людям подивитися, — ще більш незворушно проголосила жінка статури центнер у капелюсі з квіткою.

— Можливо, іншим і є на що подивитись, шановна… Тільки ж мене за вами ані сонця, ані жодної іншої жінки не розгледіти! — трохи підвівшись із лежака, писклявим голосом роздратовано відказав він.

— А що вони там у вас не бачили? — не зрушивши з місця, стоячи, як статуя, зневажливо уточнила Роксолана Павлівна, навіть не поглянувши на туриста. — Чи, якби на вас дійсно був попит, я б цього не помітила? Але ви дійсно бурмочете, ніби я вам здачі недодала, — закочуючи очі з розширеними від здивування зіницями, насмішливо фыркнула дама.

— Ну, знаєте! — чоловік у пориві гніву підскочив із лежака і… перечепившись об ніжку, покотився до предмета свого роздратування та сонячної перешкоди.
Ще мить — і його важкий ніс врізався точно в місце стику двох “літосферних плит” поверхні декольте, і він із радістю виявив, що цілий і неушкоджений завдяки незрушному об’єкту роздратування, на який приземлився.

Роксолана Павлівна по-материнському погладила його розкуйовджене від польоту волосся, яке тільки-но приземлилося на її пишні груди сьомого розміру. Подивившись на розчавлені щоки об’єкта, що звалився їй на удачу, жінка незворушно проголосила: — Ось треба було вам сперечатися з моєю красою? Краще б одразу роз’яснилися, я б зрозуміла вашу ситуацію: ну, не красень, ну, дрібнокаліберний… А голові хочеться до кого линути… хіба я не зрозуміла б?.. Ходімо, нагодую тебе, конику мій швидкий, а то ж дивитись шкода.

І чи то чоловік ще не оговтався від шоку, чи то апетит від морського повітря тиснув на логіку, але поплівся він за Роксоланою Павлівною в повному спокої та гармонії.
З тих пір минуло років двадцять, не менше.
Він, “її Коник”, помітно округлився і добрішим став, вона, “його Розочка”, предмет обожнювання, що ввібрав у себе промені одеського сонця, продовжує кожної суботи приходити на пляж, але вже не сама, а зі своїм Коником.
Вона стоїть, як завжди, гречно до сонця, а він — бліденький, біленький, так і не загорів, бо завжди лежить ліворуч, у її тіні (щоб жодній іншій дамі і на думку не спадало дивитися на Коника) — милується видом і з вдячністю посміхається, згадуючи, як ця краса увійшла в його життя.
А ще — передчуває смак заявлених на обід котлеток і картопельки зі шкварками (фірмова страва Розочки, яку він спробував того самого дня двадцять років тому).

Звідси мораль — дозволяйте подіям, навіть таким, що несуть пряму загрозу вашій зоні комфорту, входити у ваше життя без упередженості і з усмішкою! Бо може це краса вирішила прикрасити ваше існування і завершити те, що ви марно волочили?!
Адже не дарма кажуть: «КРАСА РЯТУЄ СВІТ!»…
І хто знає, від чого вона вас врятує в наступну секунду і якими котлетками побалує вже цього вечора, прикрасивши ваше горде худе і голодне самотність.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + десять =

Також цікаво:

EN1 годину ago

The Night Clementine Slipped Out, and the Folder I Kept for Eleven Weeks

I found the tank empty at 5:40 in the morning, before the first ferry horn even sounded across Puget Sound....

IT6 години ago

Porta chiusa della 3ª B

Quando avevo quindici anni mi iscrissi al liceo classico di via Dante, a Verona, e già nella prima settimana di...

IT8 години ago

La scatola di latta del nonno Learco

Quando la nonna Ines compì ottantuno anni, mi chiese di andare da lei a Pistoia per un giorno preciso: il...

EN10 години ago

The Workshop on Birchwood Lane, Thirty Square Feet of Silence

Carol Whitfield switched off the iron and only then realized she'd been standing there for five minutes, pressing the same...

EN10 години ago

The Rooster Bakery

Maggie Hollis stood behind the counter of her shop on Elm Street when her hands froze over the dough. It...

IT13 години ago

Il peso di un invito

La prima cosa che Celeste Marchetti notò del mio abito fu il colore. La seconda fu che non mi vergognavo...

Storie di vita15 години ago

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore.

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore. Ma...

EN17 години ago

The Denim Jacket That Cost Her a Business Partner

Renata Castellano turned sixty-two in March, and she still ran the front counter of her own tailoring shop on Fillmore...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.