Connect with us

Storie di vita

— Перепрошую, що ви сказали? — запитала жінка.

Published

on

— Що, вибачте? — уточнила Роксолана Павлівна.
— Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розкинувшись на лежаку ліворуч від неї…
— А що ви хотіли, щоб таке розкішне декольте лежало, розплившись у боки? Звісно, я засмагаю стоячи. Так і сонцю приємно, і є на що людям подивитися, — ще більш незворушно проголосила жінка статури центнер у капелюсі з квіткою.

— Можливо, іншим і є на що подивитись, шановна… Тільки ж мене за вами ані сонця, ані жодної іншої жінки не розгледіти! — трохи підвівшись із лежака, писклявим голосом роздратовано відказав він.

— А що вони там у вас не бачили? — не зрушивши з місця, стоячи, як статуя, зневажливо уточнила Роксолана Павлівна, навіть не поглянувши на туриста. — Чи, якби на вас дійсно був попит, я б цього не помітила? Але ви дійсно бурмочете, ніби я вам здачі недодала, — закочуючи очі з розширеними від здивування зіницями, насмішливо фыркнула дама.

— Ну, знаєте! — чоловік у пориві гніву підскочив із лежака і… перечепившись об ніжку, покотився до предмета свого роздратування та сонячної перешкоди.
Ще мить — і його важкий ніс врізався точно в місце стику двох “літосферних плит” поверхні декольте, і він із радістю виявив, що цілий і неушкоджений завдяки незрушному об’єкту роздратування, на який приземлився.

Роксолана Павлівна по-материнському погладила його розкуйовджене від польоту волосся, яке тільки-но приземлилося на її пишні груди сьомого розміру. Подивившись на розчавлені щоки об’єкта, що звалився їй на удачу, жінка незворушно проголосила: — Ось треба було вам сперечатися з моєю красою? Краще б одразу роз’яснилися, я б зрозуміла вашу ситуацію: ну, не красень, ну, дрібнокаліберний… А голові хочеться до кого линути… хіба я не зрозуміла б?.. Ходімо, нагодую тебе, конику мій швидкий, а то ж дивитись шкода.

І чи то чоловік ще не оговтався від шоку, чи то апетит від морського повітря тиснув на логіку, але поплівся він за Роксоланою Павлівною в повному спокої та гармонії.
З тих пір минуло років двадцять, не менше.
Він, “її Коник”, помітно округлився і добрішим став, вона, “його Розочка”, предмет обожнювання, що ввібрав у себе промені одеського сонця, продовжує кожної суботи приходити на пляж, але вже не сама, а зі своїм Коником.
Вона стоїть, як завжди, гречно до сонця, а він — бліденький, біленький, так і не загорів, бо завжди лежить ліворуч, у її тіні (щоб жодній іншій дамі і на думку не спадало дивитися на Коника) — милується видом і з вдячністю посміхається, згадуючи, як ця краса увійшла в його життя.
А ще — передчуває смак заявлених на обід котлеток і картопельки зі шкварками (фірмова страва Розочки, яку він спробував того самого дня двадцять років тому).

Звідси мораль — дозволяйте подіям, навіть таким, що несуть пряму загрозу вашій зоні комфорту, входити у ваше життя без упередженості і з усмішкою! Бо може це краса вирішила прикрасити ваше існування і завершити те, що ви марно волочили?!
Адже не дарма кажуть: «КРАСА РЯТУЄ СВІТ!»…
І хто знає, від чого вона вас врятує в наступну секунду і якими котлетками побалує вже цього вечора, прикрасивши ваше горде худе і голодне самотність.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім + десять =

Також цікаво:

EN1 годину ago

The Teddy Bear Nobody Wanted to Take

At Animal Friends shelter on Camp Horne Road in Pittsburgh, the dogs start barking by six in the morning, but...

EN1 годину ago

The $450 I Left on Carly’s Table in Hell’s Kitchen

I got diagnosed with ADHD at thirty-two, two years before this trip, sitting in a beige office in Astoria while...

Storie di vita3 години ago

Ci sono sere in cui non serve niente di speciale per sentirsi felici.

☕ Buona serata d’autunno! Che bello, finalmente, chiudere la porta al mondo e dedicare un po’ di tempo a se...

IT4 години ago

Il gatto che Marco non voleva più

Sono Marco, ho quarantadue anni, lavoro come elettricista a Verona, e per tre anni mia moglie Chiara ha condiviso casa...

Storie di vita6 години ago

Aspettiamo una bambina, la nostra terza figlia, e sono al settimo mese di gravidanza.

❤️ «La gravidanza non è una malattia!» aveva detto mio suocero. Ma quando mio marito rientrò e vide suo padre...

IT6 години ago

Il tavolino d’angolo vicino alla finestra

A sessantaquattro anni ho iniziato ad andare a fare colazione da sola il sabato — e il giorno in cui...

IT6 години ago

La lanterna che restò accesa per Susanna

Pioveva da appena cinque minuti quando hanno calato la bara di Umberto nella terra del cimitero di Prato. Io, Nicola,...

Storie di vita8 години ago

Eppure, agli occhi di mia madre, sono ancora una ragazzina incapace di prendere decisioni.

A 36 anni devo ancora giustificare ogni mio spostamento a mia madre. Ieri non ho risposto a quattro telefonate e...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.