Connect with us

З життя

— Перепрошую, що ви сказали? — запитала жінка.

Published

on

— Що, вибачте? — уточнила Роксолана Павлівна.
— Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розкинувшись на лежаку ліворуч від неї…
— А що ви хотіли, щоб таке розкішне декольте лежало, розплившись у боки? Звісно, я засмагаю стоячи. Так і сонцю приємно, і є на що людям подивитися, — ще більш незворушно проголосила жінка статури центнер у капелюсі з квіткою.

— Можливо, іншим і є на що подивитись, шановна… Тільки ж мене за вами ані сонця, ані жодної іншої жінки не розгледіти! — трохи підвівшись із лежака, писклявим голосом роздратовано відказав він.

— А що вони там у вас не бачили? — не зрушивши з місця, стоячи, як статуя, зневажливо уточнила Роксолана Павлівна, навіть не поглянувши на туриста. — Чи, якби на вас дійсно був попит, я б цього не помітила? Але ви дійсно бурмочете, ніби я вам здачі недодала, — закочуючи очі з розширеними від здивування зіницями, насмішливо фыркнула дама.

— Ну, знаєте! — чоловік у пориві гніву підскочив із лежака і… перечепившись об ніжку, покотився до предмета свого роздратування та сонячної перешкоди.
Ще мить — і його важкий ніс врізався точно в місце стику двох “літосферних плит” поверхні декольте, і він із радістю виявив, що цілий і неушкоджений завдяки незрушному об’єкту роздратування, на який приземлився.

Роксолана Павлівна по-материнському погладила його розкуйовджене від польоту волосся, яке тільки-но приземлилося на її пишні груди сьомого розміру. Подивившись на розчавлені щоки об’єкта, що звалився їй на удачу, жінка незворушно проголосила: — Ось треба було вам сперечатися з моєю красою? Краще б одразу роз’яснилися, я б зрозуміла вашу ситуацію: ну, не красень, ну, дрібнокаліберний… А голові хочеться до кого линути… хіба я не зрозуміла б?.. Ходімо, нагодую тебе, конику мій швидкий, а то ж дивитись шкода.

І чи то чоловік ще не оговтався від шоку, чи то апетит від морського повітря тиснув на логіку, але поплівся він за Роксоланою Павлівною в повному спокої та гармонії.
З тих пір минуло років двадцять, не менше.
Він, “її Коник”, помітно округлився і добрішим став, вона, “його Розочка”, предмет обожнювання, що ввібрав у себе промені одеського сонця, продовжує кожної суботи приходити на пляж, але вже не сама, а зі своїм Коником.
Вона стоїть, як завжди, гречно до сонця, а він — бліденький, біленький, так і не загорів, бо завжди лежить ліворуч, у її тіні (щоб жодній іншій дамі і на думку не спадало дивитися на Коника) — милується видом і з вдячністю посміхається, згадуючи, як ця краса увійшла в його життя.
А ще — передчуває смак заявлених на обід котлеток і картопельки зі шкварками (фірмова страва Розочки, яку він спробував того самого дня двадцять років тому).

Звідси мораль — дозволяйте подіям, навіть таким, що несуть пряму загрозу вашій зоні комфорту, входити у ваше життя без упередженості і з усмішкою! Бо може це краса вирішила прикрасити ваше існування і завершити те, що ви марно волочили?!
Адже не дарма кажуть: «КРАСА РЯТУЄ СВІТ!»…
І хто знає, від чого вона вас врятує в наступну секунду і якими котлетками побалує вже цього вечора, прикрасивши ваше горде худе і голодне самотність.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + 6 =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Наш син потайки здав нашу квартиру: ми віддали йому все, а залишилися ні з чим

Наш син здав нашу квартиру навіть без нашого відома. Ми віддали йому все, а самі лишилися з нічим. Ми з...

З життя4 хвилини ago

Звинувачення мами проти мене: чому я втекла з дому і не шкодую

У маленькому містечку під Львовом, де старі вулички зберігають відлуння минулого, моє життя у 27 років затьмарене почуттям провини, яке...

З життя7 хвилин ago

Я покажу, що впораюся сама

Я доведу, що проживу без нього Коли мій чоловік, Тарас, кинув мені в обличчя: “Соломіє, я без тебе обійдуся, а...

З життя16 хвилин ago

Ми з чоловіком у всьому собі відмовляли заради щастя дочок. Невже я заслужила таку байдужість від них?

Ми з чоловіком у всьому собі відмовляли, аби тільки донькам було добре. Невже я заслужила таку байдужість від власних дітей?...

З життя38 хвилин ago

Кулинарный рай: В гостях у гурмана

Кулинарное чудо от Светланы Когда я и Дмитрий переступили порог квартиры Светланы, меня тут же обволок густой аромат свежеиспеченного хлеба,...

З життя40 хвилин ago

Вагітність у 44 роки: самотня жінка у роздумах про майбутнє

У 44 роки я завагітніла, будучи самотньою жінкою. Тепер я не знаю, що робити. Я живу одна. Діти давно виросли,...

З життя42 хвилини ago

Він вигнав матір через спадщину, але чому захотів повернути її сестрі, яка залишила мати напризволяще?

Буває, здається, що любов дітей до матері — це щось неминуче, міцне, як криця. Але настає день, і ця криця...

З життя47 хвилин ago

«Не разведётся — не получит від нас нічого»: Я сказала дочці, що більше не допомагатиму, поки вона не покине лёдаща»

Наш будинок останнім часом нагадує поле битви — не через мене чи чоловіка, а через зятя. Ця «перлина», яку моя...