З життя
— Перепрошую, що ви сказали? — запитала жінка.
— Що, вибачте? — уточнила Роксолана Павлівна.
— Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розкинувшись на лежаку ліворуч від неї…
— А що ви хотіли, щоб таке розкішне декольте лежало, розплившись у боки? Звісно, я засмагаю стоячи. Так і сонцю приємно, і є на що людям подивитися, — ще більш незворушно проголосила жінка статури центнер у капелюсі з квіткою.
— Можливо, іншим і є на що подивитись, шановна… Тільки ж мене за вами ані сонця, ані жодної іншої жінки не розгледіти! — трохи підвівшись із лежака, писклявим голосом роздратовано відказав він.
— А що вони там у вас не бачили? — не зрушивши з місця, стоячи, як статуя, зневажливо уточнила Роксолана Павлівна, навіть не поглянувши на туриста. — Чи, якби на вас дійсно був попит, я б цього не помітила? Але ви дійсно бурмочете, ніби я вам здачі недодала, — закочуючи очі з розширеними від здивування зіницями, насмішливо фыркнула дама.
— Ну, знаєте! — чоловік у пориві гніву підскочив із лежака і… перечепившись об ніжку, покотився до предмета свого роздратування та сонячної перешкоди.
Ще мить — і його важкий ніс врізався точно в місце стику двох “літосферних плит” поверхні декольте, і він із радістю виявив, що цілий і неушкоджений завдяки незрушному об’єкту роздратування, на який приземлився.
Роксолана Павлівна по-материнському погладила його розкуйовджене від польоту волосся, яке тільки-но приземлилося на її пишні груди сьомого розміру. Подивившись на розчавлені щоки об’єкта, що звалився їй на удачу, жінка незворушно проголосила: — Ось треба було вам сперечатися з моєю красою? Краще б одразу роз’яснилися, я б зрозуміла вашу ситуацію: ну, не красень, ну, дрібнокаліберний… А голові хочеться до кого линути… хіба я не зрозуміла б?.. Ходімо, нагодую тебе, конику мій швидкий, а то ж дивитись шкода.
І чи то чоловік ще не оговтався від шоку, чи то апетит від морського повітря тиснув на логіку, але поплівся він за Роксоланою Павлівною в повному спокої та гармонії.
З тих пір минуло років двадцять, не менше.
Він, “її Коник”, помітно округлився і добрішим став, вона, “його Розочка”, предмет обожнювання, що ввібрав у себе промені одеського сонця, продовжує кожної суботи приходити на пляж, але вже не сама, а зі своїм Коником.
Вона стоїть, як завжди, гречно до сонця, а він — бліденький, біленький, так і не загорів, бо завжди лежить ліворуч, у її тіні (щоб жодній іншій дамі і на думку не спадало дивитися на Коника) — милується видом і з вдячністю посміхається, згадуючи, як ця краса увійшла в його життя.
А ще — передчуває смак заявлених на обід котлеток і картопельки зі шкварками (фірмова страва Розочки, яку він спробував того самого дня двадцять років тому).
Звідси мораль — дозволяйте подіям, навіть таким, що несуть пряму загрозу вашій зоні комфорту, входити у ваше життя без упередженості і з усмішкою! Бо може це краса вирішила прикрасити ваше існування і завершити те, що ви марно волочили?!
Адже не дарма кажуть: «КРАСА РЯТУЄ СВІТ!»…
І хто знає, від чого вона вас врятує в наступну секунду і якими котлетками побалує вже цього вечора, прикрасивши ваше горде худе і голодне самотність.
Honestly…” her friend paused for a beat, as if afraid of saying too much. “I still can’t wrap my head around it — how did you actually go through with something like that? That’s just… that’s *a lot*, Liza.
"A lot of good or a lot of bad?" "Well. Depends on which angle you're standing at." "The angle doesn't...
—Seré honesta contigo… —La amiga de Lisa guardó silencio un momento, como si temiera decir demasiado—. Todavía no entiendo cómo te atreviste a hacer algo así. Es demasiado, ¡Lisa!
—Seré honesta contigo… —Elena bajó la voz un momento, como si temiera decir demasiado—. Todavía no entiendo cómo te atreviste...
The boy pleaded, “Don’t give the dog to the shelter!” The adults ignored him — and paid the price.
George was certain: the renovation mattered more; his son would get over it. The dog had been taken to the...
— ¡Mi hijo compró el apartamento, y esta simplemente se mudó a lo que ya estaba listo! — así se jactaba mi suegra. Pero la cena se interrumpió de golpe cuando la nuera recibió una llamada de su padre.
La llave se atascó a mitad de camino. Ksenia jaló con irritación, luego empujó la puerta con la rodilla. La...
“I Never Show Up Empty-Handed!” Proudly Declared the 59-Year-Old Fiancé, Pulling Out a Half-Used Pack of Tea. How I Gracefully Kicked Him Out.
You know, I’ve always believed that dating after fifty is for people with settled views, life experience, and at least...
“Take Off Your Mother’s Jewels!” My Sister-in-Law Demanded. I Took Them Off and Put On My Own — She Turned Pale.
— Give the jewellery back to Mum, you don’t deserve to wear it. Emily held out her hand palm up,...
Raquel no lloró cuando Víctor fue detenido al final del vagón
Raquel no lloró cuando Víctor fue detenido al final del vagón. No lloró cuando Daniel puso en sus manos aquella...
Inés no lloró cuando Martín fue detenido en la estación
Inés no lloró cuando Martín fue detenido en la estación. No lloró cuando Pedro le entregó el sobre con las...