Перешкода до щастя

Перешкода для кохання

Зі своїм хлопцем Владом, з яким Оксана зустрічалася довго, а потім навіть почали жити разом, розлучилася. Вона зрозуміла одне діло, коли зустрічаєшся, побачення-розставання, а зовсім інше, коли живеш під одним дахом. Не змогла жити з Владом разом.

Виходить, ми з ним абсолютно несумісні, а здавалося, що кохання, думала вона, повертаючись з роботи додому.

От зараз знову зіткнуся з ним у квартирі, де все розкидано, гора брудної посуду на кухні, повсюди крихти, а він на дивані, уткнувшись у телефон. Все в ньому мене дратує. Сьогодні я поставлю крапку в наших стосунках, вирішила вона.

Увійшла в квартиру, оглянулася все було так, як завжди. Влад лежав на дивані, вже два місяці «у пошуках» роботи, але Оксана нарешті зрозуміла, що це лише відмовки, йому дуже зручно жити за її рахунок.

Владе, знову те саме: диван, безлад, я це бачу з місяця в місяць. Ми з тобою розстаємося, збирай речі та йди, серйозно і на підвищених тонах сказала вона.

Оксанко, ти з дуба впала? З чого це ти розвелася? Усе влаштовувало, а тепер раптом здивований Влад підскочив на дивані.

Це не раптом. Я йшла до цього довго. Мені з тобою не по дорозі. Іди, я серйознально, і не переконуй мене.

Ще пошкодуєш! Куди я вночі піду? пригрозив він.

Куди хочеш. У тебе ж є бабця, ось і йди до неї.

Оксана на кухні греміла посудом, вимила та розклала все по місцях. Заглянула в кімнату Влад застібав свою сумку, речей у нього було зовсім небагато. Проходячи повз неї до дверей, він зі злобою кинув:

Ще пошкодуєш! і з силою хлопнув дверима.

Кожні закриті двері це новий шанс знайти ті, що відчиняться, раптом згадалися Оксані чиїсь слова. Вона із задоволенням закрила двері на защілку і посміхнулася. Ну от і все. Нова життя. Давно треба було так зробити, навіть полегшало. Достали його негатив і постійні маніпуляції.

Батьки, дізнавшись, що донька вигнала з квартири Влада, якого вони не переносили, зраділи.

Нарешті позбулася свого нахлібника! Невже тобі не соромно, що він жив за твій рахунок? У пошуках роботи Та він просто не хоче працювати! дорікала мати Наталя. І взагалі, тобі вже двадцять сім, час заміжжя. Знайди нормального хлопця та заведи родину.

Оксана і сама це розуміла. Вона працювала медсестрою у міській лікарні. Це був не якийсь тихий стаціонар, де чергування проходять спокійно, можна посидіти в телефоні чи подрімати вночі. Ні. Вона працювала там, де цілодобово привозили пацієнтів із складними травмами та серйозними проблемами. Там, де кожну хвилину потрібно бути на поготові, де часом навіть поїсти не встигаєш.

Після чергувань Оксана поверталася додому виснаженою та голодною. Від батьків вона давно зїхала, тому готувати доводилося самій. Але після зміни на це не залишалося сил хоча б трохи поспати. А ще Влад постійно вимагав їсти, тому, трохи відпочивши, вона варила йому. Тепер же, залишившись сама, вона купувала шаурму в кіоску біля дому, їла і лягала спати.

Минуло кілька місяців. Після розставання з Владом Оксана познайомилася з Олегом. Одного вечора він привіз свого друга до лікарні той потрапив у аварію.

Олег, побачивши на чергуванні Оксану, одразу зрозумів: ця медсестра його доля.

Які в неї очі Обовязково треба познайомитися, вирішив він, але спочатку перейнявся другом.

Коли все заспокоїлося, він стояв у коридорі, не знаючи, як підійти до дівчини, яка сиділа у кабінеті з відчиненими дверима. Але раптом вона сама вийшла, і він скористався моментом.

Вибачте, мене звати Олег, більше йому нічого не спало на думку.

І що? Це імя нічого мені не говорить, відповіла вона, але тут почувся голос:

Оксано, принесіть швидше журнал із сусіднього кабінету! Вона миттєво кинулася туди.

Так, тут не до розмов, подумав Олег. І коли дівчина пробігала повз із журналом у руках, він запитав: А ви коли закінчуєте роботу?

Завтра вранці, відповіла вона.

Олег зявився біля лікарні о восьмій годині, чекаючи на дівчину. Він сидів на лавці біля входу, і нарешті побачив її. А вона остолбеніла.

Ви?!

Ну так, я, весело відповів Олег. Як вас звати?

Оксана, а ви, виходить, Олег.

Вона вже думала, що більше його не побачить. Після чергування вона була втомленою, але дивним чином не відчувала цієї втоми. Олег сподобався їй ще вчора високий хлопець із світлим волоссям і блакитними очима.

Можу я проведу вас додому? Розумію, що після доби напруги ви виснажені. Я б так не витримав.

Я звикла. А ви де працюєте?

У вантажоперевезен