Connect with us

З життя

Підступність жіночої душі

Published

on

Жіноча хитрість

Досі Денис залишається вільним. Хоч і збирався одружитися серйозно, але логіку своєї нареченої так і не зрозумів.

Коли він зробив Марянці пропозицію, вони зустрічалися вже рік. Палкі почуття вщухли, і Денис нарешті усвідомив вона та людина, з якою хочеться пройти життя, яку хочеться бачити й чути щоразу.

Марянко, будь моєю дружиною, наполегливо й натхненно промовив він, опустившись на одне коліно, як належить з відкритою шкатулкою, де сяяло вишукане каблучка, й величезним букетом у другій руці.

Марянка не сказати, щоб не очікувала цього вона відчувала, що щось назріває, але все ж здивувалася й, звісно, зраділа.

Звичайно, любий, звичайно, погодилася вона без вагань.

Вона була гарною дівчиною, та й Денис їй підходив високий, статний, зі спортивною фігурою, завжди одягнений у спорт-стайл.

Хочу, щоб ти народила доньку, схожу на тебе, посміхнувся він.

Та будь-якої миті, весело відповіла Марянка.

Почали готуватися до весілля. І Денис навіть не підозрював, що для весілля потрібно стільки всього.

Марянко, це ж просто весільна метушня, говорив він, коли вона тягла його по магазинах. Я й уявити не міг, що це такі клопоти.

Без фати, взуття, сукні, якихось стрічок, панчіх ніяк не обійтися. А він думав, що все просто: зробив пропозицію, подарував каблучка, сходили до ЗАГСу і все.

Та ось Марянка заспокоїлася, до весілля залишався час, Денис теж зітхнув з полегшенням. Але одного вечора вона прийшла з роботи й випалила:

Ден, шеф відправляє мене у відрядження, точніше, на тижневе стажування до області. Тож доведеться трохи пожити окремо. Але, може, це й на краще перевіримо почуття перед весіллям.

Ну й час тобі шеф вибрав! Він що, не знає, що у нас скоро весілля? буркнув Денис.

Знає, але ж я не у день весілля їду. До нього ще три тижні. Плюс, стажування це шанс на підвищення, а отже, і більшу зарплату. А нам гроші якраз потрібні, переконливо пояснила вона.

Поки я буду у відїзді, за тобою придивить Даринка, додала після паузи.

Ось ще твоєї Даринки мені не вистачало! Її й так забагато, занервувався Денис. Ти що, сумніваєшся в моїх почуттях?

Сумніваюся чи ні моя справа, але без нагляду тебе не залишу. Це було б верхом легковажності.

Дарина, подруга Марянки, була свідком на їхньому весіллі. Дружні вони ще зі школи. Денис, чесно каже

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 2 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

You Must Hand Over the Child—We Are Their True Parents,” Demanded the Strangers at Our Doorstep

You must give us the child. Were his real parents, the strangers said on the doorstep. Mum, can I stay...

З життя16 хвилин ago

I Know They’re My Children,” He Said Without Looking Up. “But… I Can’t Explain Why There’s No Connection Between Us.

**Diary Entry** “I know theyre my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain it. Theres just no...

З життя21 хвилина ago

I know they’re my children,” he murmured, eyes downcast. “But… I can’t explain why there’s no bond between us.

“I know they’re my children,” he said without looking up. “But… I cant explain it. Theres just no connection between...

З життя1 годину ago

An Unexpected Arrival and the Truth I Never Wanted to Uncover

An Unexpected Arrival and the Truth I Never Wanted to Know I turned up at my daughters house unannounced and...

З життя1 годину ago

Grandma’s Secret Family Recipe

**The Family Recipe** “Youre seriously going to marry someone you met online?” Margaret Hastings eyed her future daughter-in-law with the...

З життя2 години ago

Why Did You Break into My Laptop? – A Mystery Behind an Unknown Gaze

“What the hell are you doing in my laptop?” Alex snapped, towering over Emily. Shed never seen him like this...

З життя3 години ago

My son, please take care of your sick sister. You must not abandon her!” whispered Mum.

**Diary Entry** Son, please look after your sick sister. Dont abandon her! Mum whispered, her voice trembling. Listen, son she...

З життя3 години ago

Every afternoon after school, Thomas strolled down the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower carefully cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...