Connect with us

З життя

Після тренування вона поспішала додому, обіцяючи зварити юшку чоловікові.

Published

on

Після тренування, Оксана поспішала додому, обіцяла чоловікові зварити борщ. Зайшовши в квартиру, вона побачила, як її чоловік Андрій сидить на кухні і п’є вино.

— Ого, сам?! Андрій, не вистачило терпіння мене дочекатися? Давай хоч закуску приготую…

— Не потрібно, сядь, нам потрібно поговорити…

Оксана ніколи не бачила чоловіка таким. Засмучений, розгублений. Боже, що ж трапилося?

— Не знаю навіть, з чого почати… Ай, скажу, як є… Моя секретарка Катерина вагітна від мене, я йду до неї…

— Нічого собі… Як у поганій мелодрамі… І скільки ти з нею?

— Близько року. Вона відразу, як прийшла, почала проявляти увагу, ну, я й не встояв. Молода, красива, весела, як ти в молодості… Закохався, як хлопчисько! Хотів одразу тобі зізнатися, та не вистачило хоробрості, шкода було тебе…

А тепер нема куди діватись, скоро ми станемо батьками. Ти ж розумієш, що мені завжди хотілося свою дитину… Твій Ігор мені як рідний, але не по крові… А мені потрібен спадкоємець, кому я передам свою справу? І з нею мені добре, ніби молодію… Мабуть, це криза середнього віку, чула про таке?

Оксано, я звісно ж негідник. Але тебе і Ігоря я не ображу. Квартира, машина — все вам залишу, допомагати грошима буду, не переживай. Навчання оплачуватиму, як і обіцяв. Я вже купив новий будинок, на Катю оформив, адже вона буде матір’ю моєї дитини.

— Зрозуміло, Андрію, важко встояти перед такою красунею, як Катя, а ти ж у нас справжній чоловік… І дитину кинути не можеш, це благородно. За фінансову допомогу дякую, не відмовлюсь, хочу почати подорожувати, жити для себе.

Коли виїжджаєш? Може, допомогти зібрати речі?

Андрій з подивом дивився на дружину. Така спокійна… Це навіть і на краще, ніяких скандалів і істерик.

— Ну, прощавай, чоловіче, дякую за прожиті разом роки, мені було добре поруч з тобою! Але у життя свій сценарій… Може, й я когось полюблю і буду щаслива з новим чоловіком. Ну, все, йди, а то Катя переживає, напевно, думає, я клещами в тебе тут вчепилася…

Андрій швидко схопив валізи, ніяково посміхнувся і пішов до ліфта.

Закривши двері, Оксана пішла на кухню. Дістала з холодильника пляшку шампанського, відкоркувала її, налила повний келих і випила. Її покинув чоловік. Як же безглуздо це звучить.

Ніколи вона навіть не думала про таке. Адже всі ці роки вони жили мирно, може божевільного кохання не було, але була прив’язаність, звичка, повага.

Ладно, нема чого розкисати. Нова життя, нові правила! Вона знайде, чим зайнятися, а платитиме чоловік. Дурню відмовлятися від грошей, з ними можливостей більше. Але, треба звикнути до нового статусу самотньої…

І Оксану закружило у вирі нових вражень. Вона записалася на танці й ходила після роботи. По вихідних гуляла по музеях, кіно, тренуваннях. Благо, було з ким. Сусідка Ірка, самотня, з радістю складала їй компанію.

Син Ігор навчався в іншому місті, приїжджав рідко. Оксана залишилася сама. Готувала тільки те, що любить, не потрібно ні під кого підлаштовуватися. Займалася тим, що подобається, ніхто їй нічого не забороняв. Про нового чоловіка вона навіть не думала, і одній було добре.

Розлучення з чоловіком відбулося тихо і спокійно. Оксані довелося побачити Катю в коридорі суду, красуня, що тут скажеш… Хороший, всеж таки, у її чоловіка смак!

Андрій переводив кожного місяця гроші, як і обіцяв. Оксана була вдячна йому за таку щедрість. Вона знала, що гроші у нього є, бізнес процвітає, і він безболісно може спонсорувати її та Ігоря. Як подяку за прожиті роки. Катя, ймовірно, про це не знала, навряд чи вона б схвалила.

Пройшов рік. В житті Оксани нічого не змінилося, танці, тренування, пару разів їздила за кордон. Допомога від Андрія перестала приходити, Оксані було ніяково запитувати причину. Скоріш за все, Катя заборонила. Ну, нічого, переживе. Ігор непогано заробляв, навчаючись у вузі, за навчання міг платити сам. Зарплати Оксані вистачало на свої потреби.

Вихідний, нікуди поспішати не треба. Оксана насолоджувалася кожним днем. Зваривши борщ, виявила, що нема хліба, а його вона дуже любила. Вибігла на вулицю в булочну і зіштовхнулася з Андрієм.

— Андрій, як ти тут?

— Привіт, Оксана. Та я це… Живу тут недалеко… Квартиру купив.

— Вау, новини… А Катя як же? Дитина? До речі, хто у вас народився?

— Донька… Та там така історія вийшла… Уявляєш, Катя ця була підослана конкурентом. Влізла в довіру, я закохався, далі ти знаєш… Потім вона почала тиснути на мене, щоб я переписав бізнес на неї, боялася, що я її кину й залишу ні з чим…

Я погодився, після народження доньки, на емоціях все переписав їй. Собі залишив деяку суму на рахунку, про яку вона не знає. У результаті, вона мене вигнала. Донька виявилася не моя, бізнес відійшов конкуренту… Ось у такій халепі я опинився… Смішно, правда? Точно, як у поганій мелодрамі все вийшло…

Купив ось квартиру, знайшов роботу, не бідував, але й колишньої життя у мене вже не буде. І тобі ось тепер не можу допомагати… Вибач… Ти ж тепер зі мною навіть спілкуватися не захочеш, напевно, образив так тебе, проміняв на цю…

Оксані стало шкода його. Виглядав він неважливо… Ось же Катя аферистка яка! Він стільки праці і сил вклав у бізнес!

— Дурень ти, Андрійку! Ходімо до мене, я як раз борщ зварила, твій улюблений…

Вони душевно поговорили на кухні, де стільки років зустрічалися кожного дня, обговорювали новини. Але тепер вони вже не були чоловіком та жінкою.

Потім вони періодично спілкувалися телефоном. Про те, щоб зійтися знову, не йшлося. У кожного своє життя. Оксана на танцях познайомилася з чоловіком, вийшла за нього заміж і була щаслива.

Андрія вона запросила на весілля, він прийшов, і навіть радий був за колишню. На весіллі він познайомився з сестрою нареченого… Через півроку Оксана з новим чоловіком гуляли на його весіллі…

Все ж таки життя, не передбачувана річ! Ніколи не треба впадати в розпач і ставити хрест на собі, що б не сталося. Адже ніколи не знаєш, що трапиться, треба просто жити і радіти кожному дню!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 3 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Плодотравми: шлях до рідних берегів

Сьогодні я стояла у своєму садку у Вересневому, дивилася на яблуні, що гнуться під вагою плодів. Урожай цього року –...

З життя1 годину ago

«Не такая уж она и мать»: Откровения о жизни после развода

«Да какая она мать!»: Светлана Ивановна о бывшей невестке после развода Светлана Ивановна из Екатеринбурга до сих пор не может...

З життя1 годину ago

Мовчання дому: як швейна машинка перевернула життя

Тиша в домі: як швейна машинка змінила долю Ранком Тарас, як завжди, пішов на роботу. Наталку ж залишила у напівтемряві...

З життя2 години ago

Затворенная дверь: я чувствую себя чужой в их мире

Невестка захлопнула дверь у меня перед носом: словно я чужой человек в их семье. — Мой сын женат уже пять...

З життя2 години ago

Гіркі плоди: як консервація зруйнувала сімейні зв’язки

Гіркі помідори: як закатки розірвали родинні зв’язки Соломія Петрівна, змучена після довгого дня, збиралася подзвонити сусідці, та не встигла. Ледь...

З життя3 години ago

«Сын, у тебя будет дом, но не забудь о сестре, которая нуждается в помощи» — прошептала мать.

— Сын, дом будет твой… Только, ради Бога, не оставь свою сестру… Она ведь больна… — прошептала мать, и голос...

З життя3 години ago

Безлад на кухні: як одне безладдя змінило родину

**Бунт на кухні: як день без порядку змінив сім’ю** — Знов цілий день серіали дивилася? — гримнув Олег, вриваючись у...

З життя4 години ago

«Почему дети забывают о родителях: история о любви и воспитании»

Жила-была женщина по имени Татьяна Ивановна, ей исполнилось 70. Недавно с ней случился удар, и она попала в больницу в...