Connect with us

З життя

Після візиту до лікарні вона рушила на зупинку чекати маршрутку.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки та попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорожувати в інший кінець міста було не надто зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олени Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «Богдані» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну мінімум пів години», – подумала вона і зітхнула. Просити когось уступити місце вона соромилася. Хоч їй і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила почекати, доки у когось не прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, яка сиділа з дівчинкою на передньому подвійний сидінні, сподівалась, що хтось ще поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котячим переноском на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, гортаючи Instagram. Решта пасажирів уваги на майбутню маму також не звертали.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче почали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружне: «Коли ж поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Микола Іванович, що провів за кермом більшу частину життя і мав у цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і гучно вигукнув: «Ось коли місце вагітній хтось уступить, тоді й поїдемо!».

Того ж миті всі заклопоталися. Жінка з переноском встала і поставила свою ношу на коліна дідусю з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, які розглядали Instagram, зашарілися і обоє підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов із маршрутки. Микола Іванович знову обернувся в салон, обвів задоволеним поглядом п’ять вільних місць і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І їдемо помаленьку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя57 хвилин ago

I Know They’re My Children,” He Said Without Looking Up. “But… I Can’t Explain Why There’s No Connection Between Us.

**Diary Entry** “I know theyre my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain it. Theres just no...

З життя57 хвилин ago

Nora Hides a Recorder at Her Mother-in-Law’s House to Eavesdrop on Their Conversations

Olivia hid a recorder at her mother-in-laws house to eavesdrop on her conversations. James and Emily had been married for...

З життя2 години ago

I know they’re my children,” he murmured, eyes downcast. “But… I can’t explain why there’s no bond between us.

“I know they’re my children,” he said without looking up. “But… I cant explain it. Theres just no connection between...

З життя3 години ago

If Only You Could Find a Decent Man

**If Only Youd Found a Proper Bloke** *”When are you finally going to buy a flat?”* Margaret’s voice was sharp,...

З життя3 години ago

Mum Occasionally Brought Home New ‘Partners’

Mother kept bringing home new “husbands”Emily remembered three of them. But none ever stuck around; they left. Mother would weep,...

З життя4 години ago

You Must Hand Over the Child—We Are Their True Parents,” Demanded the Strangers at Our Doorstep

You must give us the child. Were his real parents, the strangers said on the doorstep. Mum, can I stay...

З життя4 години ago

I Know They’re My Children,” He Said Without Looking Up. “But… I Can’t Explain Why There’s No Connection Between Us.

**Diary Entry** “I know theyre my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain it. Theres just no...

З життя4 години ago

I know they’re my children,” he murmured, eyes downcast. “But… I can’t explain why there’s no bond between us.

“I know they’re my children,” he said without looking up. “But… I cant explain it. Theres just no connection between...