Connect with us

З життя

Після візиту до лікарні вона рушила на зупинку чекати маршрутку.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки та попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорожувати в інший кінець міста було не надто зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олени Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «Богдані» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну мінімум пів години», – подумала вона і зітхнула. Просити когось уступити місце вона соромилася. Хоч їй і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила почекати, доки у когось не прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, яка сиділа з дівчинкою на передньому подвійний сидінні, сподівалась, що хтось ще поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котячим переноском на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, гортаючи Instagram. Решта пасажирів уваги на майбутню маму також не звертали.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче почали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружне: «Коли ж поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Микола Іванович, що провів за кермом більшу частину життя і мав у цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і гучно вигукнув: «Ось коли місце вагітній хтось уступить, тоді й поїдемо!».

Того ж миті всі заклопоталися. Жінка з переноском встала і поставила свою ношу на коліна дідусю з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, які розглядали Instagram, зашарілися і обоє підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов із маршрутки. Микола Іванович знову обернувся в салон, обвів задоволеним поглядом п’ять вільних місць і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І їдемо помаленьку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять − два =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

I Tried My Best, But It Wasn’t Enough!”: A Woman Ends Up in Hospital, and I Found Her Cat Wandering the Streets

I was trudging home late one evening, utterly exhausted it felt as if, on nights like this, every patient in...

З життя54 хвилини ago

The Great Sofa Standoff: A Tale of Unshared Comfort

28March Ive never imagined Id be writing this, but tonight the house feels more like a battlefield than a home....

З життя2 години ago

Svetlana Turned the Key and Stopped in Her Tracks: Three Fluffy Guests Were Waiting at the Door

Emily turned the key and went numb: three fluffy guests were perched on the doorstep. The same endless, dreary autumn...

З життя2 години ago

I Moved in with a Man I Met at a Spa, and the Kids Said I Was Acting Silly

I moved in with a man I met at a spa in Bath. Before I could tell anyone, my daughter...

З життя3 години ago

Ruined My Daughter’s Life

22October2025 Dear Diary, Today was my mother Margarets birthday. She turned thirtytwo and, in her usual fashion, handed our sister...

З життя3 години ago

Discovering that her child was born with a disability, his mother signed a ‘declaration of abandonment’ eleven years ago. This statement was seen by Sanya himself when he took personal files to the medical office.

Eleven years ago, when my mother learned that the child she had given birth to was born with a crippled...

З життя12 години ago

And Barnaby sat by the gate, waiting. Day after day. A week went by… The first snow fell — and still he sat. His paws grew cold, his belly rumbled from hunger, but he kept waiting.

Stripes sits at the gate and waits. One day. Two. A week The first snow falls he still sits. His...

З життя12 години ago

The Vanished Son

I was the one who had to watch over Emma after she split from her husband, a reckless bloke who...