Connect with us

З життя

Після візиту до лікарні вона рушила на зупинку чекати маршрутку.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки та попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорожувати в інший кінець міста було не надто зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олени Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «Богдані» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну мінімум пів години», – подумала вона і зітхнула. Просити когось уступити місце вона соромилася. Хоч їй і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила почекати, доки у когось не прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, яка сиділа з дівчинкою на передньому подвійний сидінні, сподівалась, що хтось ще поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котячим переноском на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, гортаючи Instagram. Решта пасажирів уваги на майбутню маму також не звертали.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче почали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружне: «Коли ж поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Микола Іванович, що провів за кермом більшу частину життя і мав у цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і гучно вигукнув: «Ось коли місце вагітній хтось уступить, тоді й поїдемо!».

Того ж миті всі заклопоталися. Жінка з переноском встала і поставила свою ношу на коліна дідусю з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, які розглядали Instagram, зашарілися і обоє підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов із маршрутки. Микола Іванович знову обернувся в салон, обвів задоволеним поглядом п’ять вільних місць і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І їдемо помаленьку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 4 =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

A VISIT TO MY SON…

Mother, you really shouldnt bother making the trip now, my son Alex said, his voice flat over the phone. Its...

З життя2 години ago

The Man in the Photograph

When Poppy turned thirty, the world around her seemed to stretch into a single, endless pause. By day she sat...

З життя3 години ago

The House on the Outskirts

Hey love, pull up a chair and let me tell you about the night we spent in that old cottage...

З життя4 години ago

My Husband Decided to Send Our Son to the Countryside to Stay with His Mum, Against My Wishes

Dear Diary, Simon decided, without consulting me, to send our nineyearold son Harry to his mothers cottage in Ashwick, a...

З життя4 години ago

I Welcomed My Friend After Her Divorce, But Over Time I Realised I Was Slowly Becoming a Servant in My Own Home

I took my friend in after her divorce. Over time I realized I was slowly turning into a servant in...

З життя5 години ago

The Indispensable One

The first time Elizabeth Hart saw Andrew Bennett at work, he had just turned up for an interview in the...

З життя6 години ago

They Stole My Clothes, Cowboy! ‘Save Me!’ Pleaded the Apache Woman by the Lake!

Someone stole my clothes, cowboy! Help me! a woman wailed by the pond. A battered threewheeler clattered to a stop...

З життя15 години ago

The Handwriting of History

Morning started just the way it always did. Andrew Sinclair woke up a minute before his alarm, like hed been...