Півроку по тому мене віддали до притулку, а тітка продала квартиру батьків на чорному ринку.

Пів року по тому мене віддали до дитячого будинку, а тітка продала квартиру моїх батьків на чорному ринку.

Коли мені було 5 років, я залишилася сиротою. Опіку наді мною взяла тітка — сестра мого батька. Коли мої батьки були живі, ми жили в достатку. Вони працювали на високих посадах, ми мали простору квартиру і маленький сільський будиночок за містом. Після їхньої смерті все змінилося.

Тітка виховувала свою доньку — Ганну, але нам було складно знайти спільну мову. Кузина постійно насміхалася з мене, хоча була молодшою. Тітка Оксана здавалася привітною з людьми, але насправді була скупа і хитра. Вона не проґавила жодної нагоди. Я ніколи не відчувала її ніжності, підтримки чи доброго слова.

З дитинства серед моїх обов’язків було прибирання, миття посуду, мені забороняли дивитися телевізор, а солодощі купували лише для Ганни. Тітка швидко продала автомобіль мого тата. Одяг і прикраси мами кудись зникли, зате тітка і її донька почали вдягатися дедалі краще. Вони часто відвідували кав’ярні, ресторани, але ніколи не брали мене з собою.

Коли я була малою, я не усвідомлювала, що Оксана продала всі наші речі, а гроші нібито витратила на моє виховання. Через кілька років, ми переїхали до її однокімнатної квартири на околиці міста. Пів року по тому мене віддали в дитячий будинок, а вона продала наше житло.

Було важко звикнути до нових умов, але швидко адаптувалася. Я здобула гарну освіту, а після закінчення навчання орендувала маленьку квартиру. Працювала в супермаркеті прибиральницею, але мені пообіцяли підвищення. Одного дня у магазин зайшов власник.

Коли пан Мирослав побачив мене, після роботи запросив до свого офісу. Там я зустріла лише його. Він попросив розповісти про себе і чим займалися мої батьки. Я поділилася своєю історією.

Власник усміхнувся і сказав, що пам’ятає мене малою. Колись він товаришував з моїми батьками. Кілька років тому він розпочав власний бізнес, відкрив мережу магазинів і зараз будує великий торговий центр. Коли ремонт завершиться, знадобиться менеджер. Він запропонував цю посаду мені, але поки що у мене не було відповідної освіти.

Я вже збиралася відмовитися, коли пан Мирослав пообіцяв допомогти мені здобути необхідну освіту. В такій ситуації, я не могла відмовитися. Навчання було нелегким, але цікавим. Я впоралася без проблем, а після завершення курсу на мене чекала обіцяна посада, і головне — добре оплачувана.

Минуло кілька років. Я придбала власну двокімнатну квартиру. Одного дня в двері постукала моя двоюрідна сестра. Не знаю, звідки вона і тітка дізналися, де я живу, проте Ганна наказовим тоном сказала, що мені слід впустити її і допомогти знайти роботу.

Кузина не мала вищої освіти, тому я запропонувала їй підробіток прибиральницею. Вона обурилася, відмовилася і відразу подзвонила матері. Тітка кричала в слухавку, що я їй винна за час і виховання, а якби не вона, невідомо що б зі мною сталося. Вона пригрозила, що якщо я не допоможу Ганні, вона помститься мені.

У мене були змішані почуття. За всі ці роки, що ми не спілкувалися, вона не змінилася. Але змінилася я, і тепер я вже не та маленька беззахисна дівчинка, якою була раніше. Я вирішила, що в моєму житті немає місця ні для такої тітки, ні для такої кузини.