Connect with us

З життя

«Племянники приехали погостить, но я чувствую себя их матерью»

Published

on

Всегда думал, что семья — это главное. Когда есть взаимопомощь и поддержка, жить легче. Но всё хорошо, пока твою доброту не начинают воспринимать как должное, а готовность помочь — как бесплатную услугу.

У меня с женой Ольгой крепкая семья. Прожили вместе десять лет, вырастили двоих детей — Дениса и Анфису. Недавно закрыли ипотеку за трёшку в Ростове-на-Дону, банк даже сделал скидку за досрочное погашение. Казалось, жизнь наладилась, можно выдохнуть. Но тут к нам подселили два маленьких урагана — племянники Ольги.

Начиналось невинно. Её младшая сестра Марина — дама с характером. Три брака, двое сыновей от разных мужей и вечные поиски «того самого». После последнего развода она решила, что дети — не помеха личной жизни. Раньше оставляла их у бабушки, но та уже в годах, не справляется с двумя сорванцами. И вот Марина решила, что мы — идеальный вариант.

— Олег, ну всего на субботу! Мы с Сергеем (её новый ухажер) собираемся в кафе, отмечаем месяц знакомства. Вечером заберу, честно слово!

Я тогда не против был. Мальчишки с нашими детьми ладят, играют, вроде ничего страшного. Но «вечер» растянулся на «до воскресенья», потом на «я в пятницу привезу, а заберу в понедельник». Апофеозом стали три недели, когда Марина слетала с новым кавалером в Турцию по «горящему» туру. Без детей, разумеется.

— Да что ты, Олег, ну три недели! Покормишь, пару футболок постираешь — какая разница? Они же у тебя как родные!

Нет, Марина. Не как родные. У меня есть свои дети, их я растил, в них вкладывался. А твои ты привозишь, как багаж на хранение, и считаешь это нормой, потому что «мы же семья».

Да, в квартире места хватит. Но на деле нас теперь шестеро. Четверо детей, у каждого свои капризы, своя грязь. Шум, драки, хаос. Хотя бы полчаса тишины — уже победа. А ещё нужно готовить, стирать, проверять уроки, затариваться в магазине и как-то сохранять рассудок.

Ольга видела, как я выдыхаюсь. Держался, не жаловался. Но однажды вечером просто сел на кухне и тихо выругался от бессилия. Жена подошла, обняла. Мы поговорили. Без ссор, по-взрослому. Я сказал, что больше не могу. Что не готов быть вечным приютом для её племянников. Что наш дом — не транзитная зона для её сестры и её романов.

— Пусть приходит в гости. С детьми — пожалуйста. Поиграют, пообщаются. Но жить неделями — нет. Я — не нянька, ты — не дежурный по родне. У нас своя жизнь, свои заботы, свои границы.

Ольга согласилась. Сказала, что всё поняла. Пообещала поговорить с Мариной.

Теперь жду. И волнуюсь. Потому что знаю: её сестра не обрадуется. Она привыкла, что все вокруг ей должны. Что дети — это общая проблема, пока она решает свои.

Но хватит. Быть родителем — значит быть рядом, а не перекладывать заботу на других. Я не говорю, что чужие дети — не моё дело. Но если за твоими годами ухаживают посторонние — это не помощь, это равнодушие.

Я устал. Хочу вернуть наш дом. Нашу семью. Наши выходные без «временных постояльцев». Надеюсь, Ольга сдержит слово. И что Марина наконец поймёт: родила — расти сама. А не рассчитывай, что кто-то вечно будет тебе подстилать. Особенно если сама ты этого не заслуживаешь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − 11 =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Подружжя впало з мосту у глибоку річку і ледь не потонуло, коли раптом побачили, як велетенський слон повільно наближається до них, щоб…

Сьогодні стався випадок, який я довго не забуду. Ми з дружиною, Оленою та Ярославом Коваленками, жили в маленькому містечку над...

З життя1 годину ago

Поліція знайшла на вулиці дивного діда, який не пам’ятав свого імені та адреси: коли поліцейські знайшли його дім і зайшли всередину, їх очікувало щось жахливе

Патрульні знайшли на вулиці дивного діда, який не памятав ні імені, ні адреси: коли поліцейські знайшли його дім і приїхали...

З життя2 години ago

Я поїхала на дачу, не попередивши чоловіка, щоб дізнатися, що він там робить потай: коли я відчинила двері, мене огорнув жах

**Щоденник**Сьогодні я поїхала на хутір, не сказавши чоловікові. Хотіла зрозуміти, що він там ховає. Двері відчинила і застигла від жаху.У...

З життя2 години ago

Після 60 Років У Шлюбі Я Дізналася, Що Все Моє Життя Було Брехнею

Після 60 років шлюбу я зрозумів, що все моє життя було брехнею. Коли моя дружина, з якою ми прожили шістдесят...

З життя3 години ago

Чоловік наполягав на тесті ДНК, впевнений, що син не його: коли результати були готові, лікар подзвонив і розповів шокуючу правду

Через пятнадцять років спільного виховання сина мій чоловік раптом заявив: Я завжди сумнівався. Давай зробимо тест ДНК.Я розсміялася, бо сама...

З життя4 години ago

Жінка помітила німецьку вівчарку, яка йшла вулицею, тримаючи в зубах білий пакет: раптом поруч зупинилася машина, і водій забрав у собаки пакунок, а потім поїхав

Раннім світанком Марія йшла порожньою заміською дорогою. Повітря було прохолодним, а тиша такою глибокою, що навіть власні кроки лунали, як...

З життя5 години ago

Мати нареченої застає жениха в ванній з подружкою нареченої під час весілля

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Моя донька Олеся, 50 років, готувалася вийти заміж за свого коханого, Богдана. Я, Марія,...

З життя5 години ago

Покинути з повагою

Олена тепер переконана, що жінки, які розлучилися з чоловіками ще в молодості й жили самотужки, набагато щасливіші. Так вона думає,...