Почекай, це плаття! Ти думаєш, я його туди кинула? – промовила вона, глянувши в смітник.

– А ось і сукня! Скажеш, я її туди кинула? – відкривши смітник, Олена змінила вираз обличчя.

Олена майже щодня запитувала себе одне й те саме питання, на яке ніяк не могла знайти відповідь: що вона знайшла в Якові?

На перший погляд він виглядав невиразно, такого “принца” навіть подругам було соромно показати, тому для них дівчина досі жила одна.

Про те, що вона живе з Яковом, знала тільки рідна сестра, яка тримала це в таємниці.

Зірок з неба Яків теж не хапав: працював слюсарем на металургійному заводі.

Іноді Олена, сидячи вдома перед телевізором, роздумувала над тим, що час завершувати відносини з Яковом.

Однак, як тільки вона збиралася це зробити, він приносив букет квітів або інший подарунок, і дівчина відкладала розставання на невизначений термін.

До знайомства з Оленою Яків вже був одружений. Їх шлюб тривав лише два місяці, але результатом стала вагітність, у ході якої у Якова народилася донька.

На момент знайомства з Оленою дівчинці було дванадцять років. До недавнього моменту дівчина ні разу не бачила дочку Якова і не прагнула з нею знайомитись.

Така нагода випала перед її днем народження, який вона планувала відзначити в колі подруг.

– Оленко, – винувато знизав плечима Яків, – колишня дружина у справах летить, просить, щоб я взяв дочку до себе…

– Надовго? – скривилася Олена, яка найменше хотіла отримати на день народження такий «подарунок».

– На місяць…

– Чому так довго? – насупилась дівчина. – Сподіваюся, вона розуміє, що її дитину треба утримувати на якісь гроші?

– Якщо ти про гроші, то вона нічого не переводила, – безсило розвів руками Яків.

– Наскільки я пам’ятаю, ти платиш їй аліменти. Тобто, дівчинка буде у нас цілий місяць, а мати насолоджується аліментами?

– Там не з чого особливо насолоджуватися, ти ж знаєш мою зарплату, – невільно усміхнувся чоловік.

– Як ти взагалі уявляєш її проживання тут? – палала Олена, яка все більше розуміла, що не хоче, щоб чужа дитина так довго була разом із ними. – Її потрібно возити до школи, наглядати. Нащо ти береш на себе такі обов’язки?

– Я, мабуть, як-ніяк батько Даринки, – здивовано відказав Яків. – На твою думку, я мав від неї відмовитися?

– Ти маєш враховувати, що живеш не один, це перше. Друге, це моя квартира, і спершу треба було запитати у мене, перш ніж погоджуватися. Третє, у мене день народження, і я не хочу, щоб щось його затьмарило! – з важливим виглядом висловилася дівчина.

– Не думаю, що моя дочка стане перешкодою, – сконфужено промовив чоловік, відчуваючи свою провину.

– А я впевнена, що все піде не за планом, – схрестила руки на грудях Олена.

Однак Яків запевнив дівчину, що їй не варто налаштовувати себе песимістично.

Наступного ранку до квартири Олени приїхала пухлоща ще дівчинка з яскравим макіяжем, якій на вигляд можна було дати не менше шістнадцяти років.

Вона з-під лоба косилася на Олену і, не привітавшись, обернулася до батька.

– Де буде моя кімната?

– Спати доведеться на кухні, – напружено усміхнувся Яків.

Дівчинка у відповідь закотила очі і, зірвавшись з місця, побігла в ванну плакати.

– Що це було? – Олена роздратовано подивилася на чоловіка. – Нахабна і невихована дитина. Добре, що я вирішила святкувати своє день народження у кафе. До речі, ти зі мною не їдеш.

– Чому? – здивувався Яків. – Я думав, що ти нарешті познайомиш мене зі своїми подругами. Все-таки ми живемо разом більше пів року…

– Ти сидітимеш біля свого дитини, – тут же виправдала своє рішення Олена, яка була рада, що їй не доведеться представляти хлопця подругам, у яких женихи і чоловіки були спортивні і підтягнуті.

– Зрозуміло, – з образою пробасив чоловік і більше ні слова не сказав дівчині.

Наступний день почався для Олени з буття і клопоту з приводу її дня народження.

Зранку вона випрасувала свою коктейльну сукню і повісила його на вішалку в очікуванні вечора.

Яків попри все мовчав і навіть не привітав Олену з днем народження.

Вирішивши не псувати собі настрій, дівчина просто зробила вигляд, що не помітила його образи.

Після роботи вона завітала додому перевдягтися і з жахом виявила, що її сукня зникла.

– Де моє сукня? – розгарячена Олена увірвалася на кухню, де на розкладачці безтурботно лежала Даринка.

Вона демонстративно проігнорувала дівчину і, взявши телефон, почала безцільно в ньому копатися.

– Ти мене чуєш? – Олена підскочила до дівчинки і вирвала з її рук смартфон.

– Віддай! – завищала Дарина, і на кухню влетів Яків.

– Що трапилося? – чоловік округлив очі. – Поверни телефон на місце!

– Де моє сукня? – зціпила зуби Олена.

– Я нічого не брала, – дівчинка презирливо примружила очі. – Вона несе нісенітницю. Просто я їй не подобаюсь!

– Поверни телефон, ти ж почула, що вона сказала? – строго промовив Яків.

– Звісно, зізнається вона! – змахнула руками Олена і кинула телефон на підлогу.

Від удару дисплей тріснув, і Дарина заридала. Дівчина з гордим виглядом вийшла до кімнати.

Їй довелося в короткий термін знайти підходящий наряд для святкування у кафе.

Захопивши перше, що здалось Олені гідним, вона перевдяглась і поїхала святкувати.

Саме там дівчина змогла відволіктись і прийняти рішення розірвати стосунки з Яковом.

Олена повернулася в квартиру ближче до ранку. Почувши, що вона прийшла, чоловік встав з ліжка.

– Час бачила?

– Ти вирішив зображати себе суворого чоловіка? Вибач, ти запізнився. Я вирішила розійтися, – коротко промовила Олена. – Вранці вам треба виселитися.

– Отже, це я у всьому винний після всього? – засміялася дівчина.

– Ти розбила Дарині телефон…

– Вона вкрала мою сукню! – просичала крізь зуби Олена.

– Моя дочка не брала його! – очі Якова налилися кров’ю. – Я готовий за це поручитися!

Дівчина скривила лице і махнула рукою, не бажаючи слухати виправдання чоловіка.

Бажаючи заспокоїтися, Олена залізла в шафу й витягла недопиту пляшку вина.

Приклавши губи до пляшки, вона несподівано сплюнула на підлогу і скривилася.

– Що це? Шампунь? Скажеш, я його теж туди налила? – язвливо засміялася Олена й, відкривши смітник, змінила вираз обличчя. – А ось і сукня! Скажеш, я його туди кинула?

– Знайшла привід мене кинути! Я знаю, що ти давно хотіла це зробити! – випалив Яків. – Якби не я, ти б давно це зробила!

Дівчина здивовано підняла брови. Вона прекрасно пам’ятала всі ці моменти.

– Я встановив у кімнаті прослуховувальний пристрій. Я чув усі твої розмови з сестрою про мене і все знаю! – з важливим виглядом повідомив Яків.

– Ось ці новини! А я весь час думала, як ти так швидко дізнавався, що я хочу розлучитися! – ошелешена Олена схопилася за голову, згадавши, скільки разів про різні теми розмовляла з сестрою, подругою та батьками. – Давай прощатися!

Умовляти цього разу дівчину не руйнувати їхні відносини чоловік не став. Він і так зрозумів, що настала логічна завершеність їхнього роману.