Connect with us

З життя

Подарок для свекрови обернулся провалом

Published

on

В маленьком городке под Тверью, где огни трактиров манят любителей плотно поесть, моя жизнь в тридцать два года омрачена ссорой со свекровью, которая глубоко ранила меня. Меня зовут Аксинья, я замужем за Алексеем, детей у нас нет, зато я вкладываю душу в работу повара в дорогой харчевне. Недавно хозяин заведения попросил меня испечь пирог для юбилея его пожилой матери, и я сделала это от чистого сердца. Но когда такой же пирог я подарила тёще её матери, она оскорбила мой труд, и теперь я не знаю, как справиться с обидой.

Семья, в которой я мечтала стать своей

Алексей — моя опора. Мы женаты пять лет, он возит товары купцам, а я стряпаю, и это моё призвание. Свекровь, Марфа Игнатьевна, живёт со своей матерью, восьмидесятилетней старушкой Агафьей Тихоновной, в соседней слободе. Марфа Игнатьевна всегда была строга, но я старалась ладить: навещала, помогала, уважала её мать. Агафья Тихоновна — добрая, но хворая, и я хотела порадовать её на именины.

Моя работа — это искусство. Я готовлю сласти, от которых гости приходят в восторг, и горжусь этим. Когда хозяин харчевни, Терентий Петрович, подошёл ко мне и сказал: «Аксюша, у моей старухи-матушки завтра праздник, не сделаешь ли ей что-нибудь на славу?» — я с радостью согласилась. Я испекла для его матери роскошный пирог — с воздушным кремом, малиной и золотистой коврижкой. Она расчувствовалась, а Терентий Петрович наградил меня приличными деньгами.

Подарок, ставший оскорблением

Вдохновившись, я решила испечь такой же пирог для Агафьи Тихоновны на её юбилей. Вечер потратила на отбор лучшей муки, яиц, масла, украшала с мыслями о том, как она обрадуется. В день торжества мы с Алексеем приехали к свекрови. Я с гордостью подала пирог, объяснив, что готовила его специально для её матери. Агафья Тихоновна улыбнулась, но Марфа Игнатьевна тут же сморщила нос: «Аксинья, это что, твой харчевенный пирог? Да у тебя там сплошная отрава, старухе такое нельзя. Лучше бы простой кулебяку сделала, без заморских штучек».

Я обмерла. Отрава? Мой пирог, в который я вложила душу, из самых что ни на есть натуральных продуктов! Агафья Тихоновна отломила кусочек и промолвила: «Аксенька, вкусно-то как!» — но свекровь перебила: «Матушка, не ешь, тебе сладкое вредно». Убрала пирог в чулан, даже не разрезав, и вынесла свой, приговаривая: «Вот это по-русски, без затей». Я чувствовала, как слёзы подступают, но промолчала, чтоб не портить праздник.

Горечь и обида

Дома я рассказала Алексею. Он только рукой махнул: «Аксюха, мать не хотела тебя задеть, просто о бабке печётся». Печётся? Она унизила меня на глазах у всех! Марфа Игнатьевна не в первый раз так поступает. То работу мою осуждает, говорит, что «не бабье это дело», то намекает, что детей бы родила, а не «пирогами баловалась». Мой пирог, от которого мать Терентия Петровича плакала от умиления, для неё — «отрава» и «завихрения».

Подруга моя, Дуня, твердит: «Аксюша, не дари ей больше ничего, не стоит». Но я хотела порадовать Агафью Тихоновну, а не свекровь. Алексей уговаривает не ссориться: «Мать у нас такая, смирись». Но как смириться, если её слова режут по сердцу? Боюсь, если дети будут, она и их станет принижать, как меня. Агафья Тихоновна заслуживает доброты, но я не позволю, чтобы свекровь топтала мои старания.

Что же делать?

Не знаю, как справиться с обидой. Поговорить с Марфой Игнатьевной? Да она никогда не извинится, для неё я всегда «не такова». Попросить Алексея вступиться? Он конфликтов с матерью как огня боится, а ещё скажет, что я сама раздуваю. Перестать дарить подарки? Но Агафья Тихоновна ни при чём. Или молча глотать обиду? Но сил больше нет терпеть.

В тридцать два года я хочу, чтобы мой труд уважали, чтобы подарки мои радовали, чтобы муж за меня стоял горой. Марфа Игнатьевна, может, и заботится о матери, но её слова бьют больнее кнута. Алексей, может, и любит меня, но его молчание — словно нож в спину. Как защитить своё сердце? Как заставить свекровь перестать меня унижать?

Мой крик души

Эта история — моё отчаяние. Марфа Игнатьевна, может, и не хочет зла, но её слова калечат. Алексей, может, и хочет мира, но его равнодушие предаёт. Хочу, чтобы Агафья Тихоновна радовалась моим гостинцам, чтобы труд мой ценили, чтобы дом был крепостью, а не полем битвы. В тридцать два года я заслуживаю уважения, а не вечных укоров свекрови.

Я — Аксинья, и я найду в себе силы защитить себя, пусть даже для этого придётся отдалиться от неё. Пусть будет больно, но я не дам ей растоптать мою любовь к делу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × п'ять =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя2 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя3 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя3 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя4 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя4 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя4 години ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя4 години ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...