Connect with us

З життя

Подарок не в тему

Published

on

Встреча не по мерке

Олег вернулся с работы в приподнятом духе. Даже не сняв пальто, как обычно, сразу с порога громко крикнул:

— Люба, я дома!

Но тишина в ответ остудила его пыл. Он шагнул на кухню — и сразу нахмурился. Галина сидела у окна, подперев лицо ладонями. В глазах стояли слёзы, а губы были плотно сжаты.

— Галя… Что случилось? — он осторожно присел рядом.

— Мама приходила… — прошептала она сдавленно. — Опять попрёки, опять про деньги. Говорит, что я неумеха, что живём «как в коммуналке»… А ты чего такой радостный?

Олег замешкался, потом улыбнулся:

— Потому что у меня для тебя сюрприз! Вот увидишь сама. Подожди!

Он вышел и через минуту вернулся с огромной спортивной сумкой.

— Что это?

— Открой. Узнаешь.

Галина нехотя расстегнула молнию — и застыла. Внутри лежали пачки купюр, аккуратно перевязанные банковскими лентами.

— Это… Откуда?!

— Сегодня приезжал дед. Прямо на работу. Сказал, что хочет подарить нам будущее — все свои накопления, чтобы мы обзавелись своим домом. Я сначала отказывался, но он настоял. Сказал, что я у него единственный внук.

Галина вдруг разрыдалась.

— Я так устала… А тут ты… Спасибо. Спасибо деду.

Они обнялись. Вечером, лёжа на диване, они шептались о том, какую квартиру выбрать, где купить мебель и как всё обустроить. Счастье было так близко — казалось, рукой подать.

Новоселье отпраздновали скромно, но с душой. Пришли родные, включая мать Галины. Та, как всегда, с порода заявила, что ремонт «на троечку», а кухня — «совсем неудобная», и тут же вручила «подарок» — старый сервант из их дома.

— Мы вам мебель отдадим. Ещё крепкая. И в спальню, и в гостиную, — гордо объявила она.

Галина едва сдержала раздражение:

— Мам… Мы уже новую заказали.

— Ну, вы бы хоть сказали! Куда мы теперь нашу денем? Вечно ты всё портишь! Кстати, про шубу помнишь?

— Подарок уже готов. Но не шуба.

Обиженная мать ушла, хлопнув дверью.

Новый год они решили встретить вдвоём. Или… втроём. За неделю до праздника Галина узнала, что ждёт ребёнка. Первым они рассказали деду.

Старик, услышав, что скоро станет прадедом, неожиданно заплакал:

— Уж думал, не доживу… Спасибо вам, родные. Это лучший подарок.

И в тот момент, среди зимней тишины, в аромате хвои и мандаринов, со слезами на глазах у старого человека, с теплом и надеждой в сердце, Олег понял — никакие чужие попрёки, никакие подарки «не по размеру» и родительские укоры не имеют значения. Потому что рядом — его семья. Его дом. Его счастье.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 3 =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Сяйво Ручая

Мені довелося працювати секретаркою головного інженера на великому підприємстві. Прacів було багато, усі різні. У кожного — зовсім неповторний шлях....

З життя23 хвилини ago

Я закохалася в нього, а він — у мою подругу

Оксана Миколаївна стояла біля вікна й дивилася, як по двору граються сусідські діти. В руці зажадала листівка, яку щойно приніс...

З життя1 годину ago

Легкі обіцянки ― жорсткі реалії

М’яко стелять — твердо спати — То знову на три дні ви приїдете, як завжди? Леночко! Чому ти мовчиш? —...

З життя1 годину ago

Все було прекрасно, поки вона не з’явилася знову

Все було гарно, поки вона не повернулася – Що ти тут робиш? – так і випустила Оксана з рук каву,...

З життя2 години ago

Конфлікт

Ссора Оксана ще раз перечитала листа і натиснула кнопку «відправити». Ну що, тепер можна йти пити каву. Вона відкинулася спинкою...

З життя2 години ago

ЗНАЙДЕНИЙ ЗАВДОЖДИ РІДНИЙ

січня 12, щорічний Сьогодні ще раз подумала, як це рідко, коли вдається сказати «мама» і «батько», не почувшись чужою. Не...

З життя3 години ago

Свекруха на межі терпіння.

Тетяна не могла терпіти свого зятя. Хлопець з сільської області, який ніяк не чув про хороші манери, працював водієм-експедитором, а...

З життя3 години ago

Вечірній дзвінок, що змінив усе.

Пізно ввечір зателефонував Мар’ян, мій син. Я підняв трубку і почув голос дочки: — Тату, це я Тетяна. У мене...