Connect with us

З життя

Подруга моєї дружини постійно потрапляє в халепи, хоча й не робить для цього нічого спеціально

Published

on

Марина, найкраща подруга моєї дружини, постійно потрапляє в різні неприємні ситуації, хоч нічого особливого для цього не робить. Така вже у неї доля, аномально невезуча.

Перший серйозний випадок стався з нею приблизно три роки тому.

Марина поверталася з роботи о дванадцятій ночі, залишила машину на стоянці й, як завжди, швидким кроком рушила в захоплюючий стометровий “марафон” до дверей під’їзду. Не добігла якихось трьох метрів.

З темряви з’явилися двоє в каптурах і наказали: “Стояти!”. Вимагали гроші, прикраси та інші цінності, а щоб жертва не вступила в неочікувану полеміку, ті лиходії вдарили Марину битою по голові.

Результат: струс мозку, велика гематома і різні дрібниці: сумочка з важливими документами, грошима, ключами та паспортом. Вийшовши з пітьми, наша бідолашна написала заяву в поліцію. Працівники неохоче відкрили справу, але швидко закрили її з формулюванням: “За неможливістю встановлення особи, яка підлягає відповідальності”.

Марині було дуже прикро, і вона не здавалася — пішла по квартирах і розпитала всіх мешканців будинку, які могли щось бачити чи чути.

Нарешті їй пощастило: знайшлася людина, у якої в ту ніч під під’їздом на машині був увімкнений відеореєстратор. Він, побачивши це вранці, приніс відео до поліції (приблизно в той самий час, коли Марина з перемотаною головою писала заяву). Його подякували, але сказали, що момент нападу видно погано, а слова взагалі не розібрати. Обличчя лише мелькались, коли вони бігли повз машину зі сумочкою, але, що обличчя? Звичні обличчя. Якби у цих парубків на футболках був написаний номер паспорта або адреса, тоді, можливо, але так Якщо у вас все, то дякуємо за сигнал і не заважайте працювати.

Марині довелося змиритися, а відео залишити собі на добру пам’ять.

З того часу чоловік намагався зустрічати її на стоянці, а діти спостерігали з вікна. Але чоловік теж був зайнятою людиною і іноді приїжджав пізніше. Так чи інакше, але іноді Марині доводилося одній йти від машини до під’їзду, і рано чи пізно сценарій майже повністю повторився. Різниця була в деталях: після удару по голові жертва не впала, а встигла пшикнути в злочинців з газового балончика, тому ударів було два (другий значно сильніший за перший).

А поліція навіть не відійшла від свого розслідувального плану і цього разу закрила справу ще швидше першої, адже жертва зовсім не побачила облич нападників.

Пройшов нервовий і важкий рік, за який чоловік зібрав валізи, попрощався й вирушив шукати легшого життя за кордоном, а Марина встигла змінити кілька місць роботи, зробити нову зачіску і ремонт у квартирі.

Одного разу наша героїня заїхала на автомийку і впізнала одного зі своїх нападників. Було видно, що його добре знають працівники мийки, та й він їх бачить не вперше, але в поліції відповіли категорично:

– Навіть якщо це він, нам нема чого йому пред’явити. Те відео не може бути доказом: воно розмите, і не зрозуміло: чи то він бив вас по голові, чи просто вийшов із битою, і взагалі він це? Ніхто не дозволить нам засідку на мийці влаштувати.

Минув ще один рік, за який головні болі затихли, Марина закохалася в “каменя” і навіть щасливо за нього вийшла заміж.

Незабаром стара справа про пограбування несподівано ожила, і обох нападників знайшли й посадили на дванадцять років за ґрати.

Одного вечора, під час години пік, Марина дуже спішила на важливу зустріч, залишила машину і пірнула в метро. Коли вийшла на вулицю, побачила довгий розріз на своїй улюбленій сумці, а всередині не виявила гаманця з грошима на відпустку. Марина для приличчя зробила кілька схлипів і негайно зателефонувала своєму чоловікові (благо, телефон не взяли):

– Але, Зая, ти будеш сміятися, але мене знову обікрали, напевно, в метро.

Чоловік, наче “каменя” активізувався:

– Маринка, не переймайся, все буде добре. Де ти?
– Біля станції Київська
– Не вимикайся, зайди назад у метро і як побачиш поліцейського, підійди та дай йому телефон. Розслабся.

Через півтори хвилини Марина вже сиділа в поліції метро, а навколо бігали працівники, пропонуючи чай: зелений, чорний або чорний з бергамотом.

Через дві години ввалився капітан з її кольоровим гаманцем у руках.

У гаманці було все, навіть гроші.

Добре бути заміжньою за генералом поліції.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − шістнадцять =

Також цікаво:

З життя52 хвилини ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя3 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя6 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя9 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя11 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя13 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя15 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...