Подружжя впало з мосту у глибоку річку і ледь не потонуло, коли раптом побачили, як велетенський слон повільно наближається до них, щоб…

Подружжя впало з мосту прямо у глибоку річку та ледь не потонуло, а потім помітило, що величезний слон повільно підходить до них, щоб
Подружжя довгі роки жило у невеличкому містечку, поділеному бурхливою річкою. Колись через неї звели старий міст, який давно перетворився на руїну, але іноді місцеві таки ризикували ним користуватися адже це було набагато ближче.
Того дня Олег та Марічка вирішили пройтися цим мостом. Під їхніми ногами дошки хрустіли, а балки скрипіли так, ніби ось-ось розсиплються. Під ними ревла ріка течія була така швидка, що навіть досвідчені плавці не мали шансів виплутатися.
Коли вони дійшли до середини, раптом почувся тріск. Дошки почали ламатися прямо під ними. Марічка скрикнула, втратила рівновагу та мало не впала, але Олег у останню мить схопив її за руку. Він тримав її з усіх сил, та міст руйнувався занадто швидко. За мить обох понесло вниз прямо у холодну глибінь.
Льодяна вода обдала їх, а течення закрутило, наче у дзиґі. Марічка захльостувалася, намагаючись вдихнути повітря, але хвилі постійно накривали її з головою. Олег, незважаючи на паніку, не випускав її руки. Він що є сили гріб однією рукою, а другою притискав дружину до себе, намагаючись втриматися на плаву.
Раптом йому вдалося вчепитися за тонку гілку, що стирчала з води. Він підтягнув Марічку ближче, і так вони ще кілька жахливих хвилин боролися з рікою, кричачи та кличучи на допомогу. Але навколо не було ні душі.
І раптом Олег відчув рух за спиною. Обернувшись аж завмер. Прямо на них йшов величезний слон. Його масивна постать височіла над водою, і здавалося, що він налаштований недоброзичливо. Марічка скрикнула від жаху вони були певні, що тепер їм точно капець.
Але коли слон нарешті підійшов ближче, сталося неймовірне (Далі буде!)
…Та замість того, щоб напасти, слон зробив щось дивовижне. Він простягнув до них свій потужний хобот. Олег спочатку не повірив очам, але зрозумів тварина намагається їх врятувати.
Він підсунув Марічку ближче, і слон обережно підхопив її, а потім і його самого, посадивши на свою спину.
Подружжя сиділо, тремтячи від холоду та страху, але живі. Слон впевнено йшов до берега, розтинаючи потужні потоки своїм тілом. Кожен його крок надавав їм відчуття, ніби вони опинилися на рятівному острові.
Коли вони нарешті опинилися на суші, Олег і Марічка зіскочили на землю. Вони були шоковані, мокрі наскрізь, але живі.
Слон постояв кілька секунд, подивився на них своїми великими, мудрими очима, а потім спокійно розвернувся і пішов у бік густого лісу, ніби нічого надзвичайного не сталося.
Подружжя так і стояло, не вірячи, що щойно пережило.