Поїхав за кордон, щоб заробити гроші після одруження.

Я поїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей, після того як ми з Оксаною одружилися. Працював місяць за місяцем і всі зароблені кошти віддавав дружині. Через 10 років я вирішив повернутися додому. Оксана працювала в одній фірмі й часто їздила у відрядження. Тепер наші діти дорослі, нам по 57 років, і у мене свій бізнес. Одного разу я змушений був поїхати за місто для роботи з однією компанією, і там, у кабінеті директора, на фотографії побачив свою дружину. Це мене неймовірно вразило.

Так сталося, що ми з Оксаною одружилися одразу після школи. За три роки у нас народився син, потім ще один, а згодом і дочка. Я відразу влаштувався на роботу і вступив до університету на заочну форму навчання. Оксана не працювала, а весь свій час присвячувала дітям. Після закінчення навчання я вирішив поїхати до Польщі на роботу. Робота була стабільною, і грошей у нас завжди вистачало. Повернувшись, я відкрив невелику компанію, яка й досі приносить добрий дохід.

Зараз нам з дружиною по 57 років. Я ніколи не мав причин звинувачувати Оксану. Навіть не думав, що вона може бути невірною. Діти вже виросли, син і дочка мають власні сім’ї і працюють.

Десять років тому Оксана почала працювати у великій компанії. Часто їздила у відрядження, особливо останні три роки. Іноді ці поїздки тривали навіть місяць. Вона ніколи не забувала про нас, дзвонила майже щодня і завжди казала, що сумує за мною і дітьми.

Одного разу я поїхав в інше місто, щоб домовитися про оптову закупівлю фруктів. Для підписання угоди ми пішли в офіс постачальника. Яке було моє здивування, коли на одній з фотографій в його кабінеті я впізнав свою дружину, яка посміхалася біля Андрія, нашого нового постачальника. Я вдихнув глибоко і з великими зусиллями спокійно запитав, хто на фотографії. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою він вже чотири роки перебуває у шлюбі, і запросив мене підписати угоду у себе вдома та познайомитися з дружиною. По дорозі він багато її хвалив, кажучи, яка вона чудова господиня. Єдиним недоліком було те, що вона часто їздила у відрядження.

По дорозі я намагався не хвилюватися і зберігати спокій. Коли ми приїхали до його дому, нас занесли в їдальню, де він з гордістю представив мене своїй дружині. Побачивши мене, Оксана застигла на місці, не в силах вимовити жодного слова. Ми довго дивилися одне на одного. Я зрозумів, що якщо зараз не піду, все може закінчитися погано. Я вийшов без слів.

Я поїхав до готелю, зібрав свої речі і якнайшвидше вирушив на вокзал. І тільки у вагоні поїзда почав приходити до тями. В голові крутилася лише одна думка: “Чому?”. Вдома я не міг ні спати, ні їсти, не міг знайти собі місце. Я ніяк не міг зрозуміти, чому вона так зі мною вчинила. Дні минали за днями, а я ніяк не міг заспокоїтися, весь час питав, чому це сталося.

Оксана дзвонила мені, але я не відповідав. Через тиждень я вирішив взяти трубку. Вона говорила щось несв’язне, намагалася все пояснити, вибачалася, але навіть намагалася мене звинуватити. Зрештою я вислухав її до кінця і тихо вимкнув телефон. Я більше не міг цього слухати. Моя дружина вела подвійне життя. Увесь цей час вона брехала мені і нашим дітям.

Через два тижні вона прийшла додому. Вона все ще сподівалася, що зможе переконати мене вибачити її. Я спокійно вислухав, а потім вирішив зателефонувати дітям. Я попросив її самій пояснити їм, що трапилося. Вона весь час казала, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, але що вона нас любить. Молодший син мовчав, старший теж. У дочки тихо текли сльози. Оксана зрозуміла все. Вона знала, що ніхто не хоче її бачити і пішла.

Вона з’явилася через рік, коли її чоловік знайшов іншу жінку, і вона не мала куди піти, тому повернулася до нашого міста. Кілька разів намагалася зустрітися зі мною, але я відмовив. Діти також не відповідають на її дзвінки.