Connect with us

З життя

Поїхав за кордон, щоб заробити гроші після одруження.

Published

on

Я поїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей, після того як ми з Оксаною одружилися. Працював місяць за місяцем і всі зароблені кошти віддавав дружині. Через 10 років я вирішив повернутися додому. Оксана працювала в одній фірмі й часто їздила у відрядження. Тепер наші діти дорослі, нам по 57 років, і у мене свій бізнес. Одного разу я змушений був поїхати за місто для роботи з однією компанією, і там, у кабінеті директора, на фотографії побачив свою дружину. Це мене неймовірно вразило.

Так сталося, що ми з Оксаною одружилися одразу після школи. За три роки у нас народився син, потім ще один, а згодом і дочка. Я відразу влаштувався на роботу і вступив до університету на заочну форму навчання. Оксана не працювала, а весь свій час присвячувала дітям. Після закінчення навчання я вирішив поїхати до Польщі на роботу. Робота була стабільною, і грошей у нас завжди вистачало. Повернувшись, я відкрив невелику компанію, яка й досі приносить добрий дохід.

Зараз нам з дружиною по 57 років. Я ніколи не мав причин звинувачувати Оксану. Навіть не думав, що вона може бути невірною. Діти вже виросли, син і дочка мають власні сім’ї і працюють.

Десять років тому Оксана почала працювати у великій компанії. Часто їздила у відрядження, особливо останні три роки. Іноді ці поїздки тривали навіть місяць. Вона ніколи не забувала про нас, дзвонила майже щодня і завжди казала, що сумує за мною і дітьми.

Одного разу я поїхав в інше місто, щоб домовитися про оптову закупівлю фруктів. Для підписання угоди ми пішли в офіс постачальника. Яке було моє здивування, коли на одній з фотографій в його кабінеті я впізнав свою дружину, яка посміхалася біля Андрія, нашого нового постачальника. Я вдихнув глибоко і з великими зусиллями спокійно запитав, хто на фотографії. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою він вже чотири роки перебуває у шлюбі, і запросив мене підписати угоду у себе вдома та познайомитися з дружиною. По дорозі він багато її хвалив, кажучи, яка вона чудова господиня. Єдиним недоліком було те, що вона часто їздила у відрядження.

По дорозі я намагався не хвилюватися і зберігати спокій. Коли ми приїхали до його дому, нас занесли в їдальню, де він з гордістю представив мене своїй дружині. Побачивши мене, Оксана застигла на місці, не в силах вимовити жодного слова. Ми довго дивилися одне на одного. Я зрозумів, що якщо зараз не піду, все може закінчитися погано. Я вийшов без слів.

Я поїхав до готелю, зібрав свої речі і якнайшвидше вирушив на вокзал. І тільки у вагоні поїзда почав приходити до тями. В голові крутилася лише одна думка: “Чому?”. Вдома я не міг ні спати, ні їсти, не міг знайти собі місце. Я ніяк не міг зрозуміти, чому вона так зі мною вчинила. Дні минали за днями, а я ніяк не міг заспокоїтися, весь час питав, чому це сталося.

Оксана дзвонила мені, але я не відповідав. Через тиждень я вирішив взяти трубку. Вона говорила щось несв’язне, намагалася все пояснити, вибачалася, але навіть намагалася мене звинуватити. Зрештою я вислухав її до кінця і тихо вимкнув телефон. Я більше не міг цього слухати. Моя дружина вела подвійне життя. Увесь цей час вона брехала мені і нашим дітям.

Через два тижні вона прийшла додому. Вона все ще сподівалася, що зможе переконати мене вибачити її. Я спокійно вислухав, а потім вирішив зателефонувати дітям. Я попросив її самій пояснити їм, що трапилося. Вона весь час казала, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, але що вона нас любить. Молодший син мовчав, старший теж. У дочки тихо текли сльози. Оксана зрозуміла все. Вона знала, що ніхто не хоче її бачити і пішла.

Вона з’явилася через рік, коли її чоловік знайшов іншу жінку, і вона не мала куди піти, тому повернулася до нашого міста. Кілька разів намагалася зустрітися зі мною, але я відмовив. Діти також не відповідають на її дзвінки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − 6 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Зворотна подорож до коріння

Доліносна подорож до рідного дому У морозний грудневий ранок Соломія та її чоловік Богдан вирушили у невелике містечко Калинівку, щоби...

З життя1 годину ago

Коли мрії стають реальністю

**Коли збуваються мрії** — Молодий чоловіче, ви ж мою машину зачепили! — На тротуарі стояла струнка жінка, закутана в білу...

З життя2 години ago

Сила балування

– Що за манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або вийди з-за столу! — знову закричав Олексій...

З життя3 години ago

Знайшов теплішу опору

— Стоп, так! Він прожер мої гроші, а тепер ще й я йому винна? Звідки ця маячня? — Він твій...

З життя4 години ago

Колишня любов

«Дякую тобі, Олежку! Не знаю, що б я без тебе робила», — засвітилося повідомлення на екрані телефону. Телефон чоловіка завибрував...

З життя5 години ago

Лист з незнайомця

— Ось перебирав старі речі, — сказав Тарас Петрович, — та випадково знайшов на горищі писемце… — А я пам’ятаю,...

З життя6 години ago

Вспомнила о своей любви

Как же так вышло, что я вдруг снова влюбилась в своего мужа… после ремонта. Шестнадцать лет брака. Это как старый...

З життя6 години ago

Не варто поспішати з висновками!

**Щоденниковий запис** Ну й подумаєш, гарячий характер… — Та кому ти взагалі потрібна, стара відьмо? Тільки всім на голову сидиш....