Connect with us

З життя

Поїхав за кордон, щоб заробити після одруження.

Published

on

Виїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей, після того як одружилися з Катериною. Працював місяць за місяцем і всі гроші віддавав дружині. Через 10 років вирішив повернутися додому. Катя працювала в одній компанії і часто їздила у відрядження. Тепер наші діти дорослі, нам по 57 років, і я веду власний бізнес. Одного разу, у справах бізнесу, мені довелося поїхати з міста в одну з компаній, де в кабінеті директора я побачив на фото свою дружину. Був дуже здивований.

Так сталося, що ми одружилися з Катею одразу після школи. Через три роки в нас з’явився син, потім ще один, а пізніше дочка. Відразу пішов працювати і вступив на заочне навчання. Катя не працювала та весь свій час присвячувала дітям. Закінчивши навчання, я зважився виїхати до Бельгії. Графік роботи був щомісячним, тому грошей нам ніколи не бракувало. Повернувшись, заснував невелику компанію, яка й досі приносить нам непоганий дохід.

Зараз разом з дружиною нам по 57 років. Увесь час я не мав причин звинувачувати дружину в чомусь. Ніколи не думав, що вона може бути невірною. Діти виросли, син і дочка вже працюють і мають свої родини.

Останні десять років Катерина працює в одній компанії. І відповідно до специфіки її діяльності, часто їздила у відрядження. Особливо протягом останніх трьох років. Іноді ці подорожі тривали навіть місяць. Проте вона ніколи не забувала про нас, телефонувала майже щодня і завжди казала, що сумує за мною і дітьми.

Одного разу мені довелося навідатися до іншого міста в одну з компаній для обговорення оптового закупівлі фруктів. Щоб підписати угоду, ми вирушили до офісу постачальника. Яке ж було моє здивування, коли на одному зі знімків в його офісі я впізнав свою дружину, яка мило посміхалася поруч з Андрієм – нашим новим постачальником. Я поглянув на них і затамував подих. З величезним зусиллям волі зібрав думки і байдужим тоном запитав, хто на фото. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою вони вже чотири роки в цивільному шлюбі, після чого запропонував підписати угоду у нього вдома, принагідно знайомлячи мене зі своєю дружиною. По дорозі він вихваляв свою кохану, розповідаючи, яка вона чудова господиня. Єдиним недоліком було те, що вона часто їздила у відрядження.

По дорозі я не дуже переймався. Намагався зберегти максимальний спокій. Коли ми дісталися дому господаря, зайшли до їдальні, де він з гордістю представив мене своїй дружині. Побачивши мене, Катерина остовпіла, стояла нерухомо, не в змозі зрушити з місця чи вимовити слова. Ми довго дивилися одне на одного, принаймні так мені здалося. Я зрозумів, що якщо зараз не піду, то це не закінчиться добре. Я тихо вийшов з дому.

Поїхав до готелю, забрав речі і якнайшвидше помчав на вокзал. Лише у купе поїзда почав повертатися до тями. У моїй голові було лише одне питання: “За що?” Вдома я не міг ані спати, ані їсти, не міг знайти місця. Я не міг зрозуміти, чому вона так зі мною вчинила. Дні минали один за одним, і я досі не міг заспокоїтися, роздумуючи, чому все це сталося.

Катя телефонувала, але я не відповідав. Через тиждень вирішив підняти слухавку. Катерина говорила щось незрозуміле, намагалася щось пояснити, вибачалася, а навіть пробувала мене звинувачувати. Вона сама плуталася у своїх поясненнях. Наприкінці розмови почала просити пробачення. Я вислухав її і мовчки вимкнув телефон. Я більше не міг цього слухати. Моя дружина вела подвійне життя. Увесь цей час вона брехала мені й нашим дітям.

Через два тижні вона з’явилася в нашому домі. Вона все ще сподівалася переконати мене, щоб я пробачив їй. Я спокійно вислухав її, після чого вирішив зателефонувати дітям. Попросив, щоб сама пояснила їм, що сталося. Вона весь час наполягала, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, і що досі нас любить. Молодший син мовчав, старший теж. Дочка тихо плакала, сльози котилися по її обличчю. Катерина зрозуміла все. Вона знала, що ніхто не хоче її бачити і вийшла.

Вона з’явилася через рік, коли її чоловік знайшов іншу жінку, і вона не мала куди піти, тому повернулася до нашого міста. Вона кілька разів намагалася зустрітися зі мною, але я відмовив. Діти теж не відповідають на її дзвінки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 5 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**

“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...

З життя3 години ago

Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before

I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...

З життя9 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.

**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...

З життя9 години ago

The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet

A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...

З життя17 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.

Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....

З життя17 години ago

That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.

When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...

З життя19 години ago

That Night I Stepped Onto the Street, I Had No Idea Where My Path Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stones, Yet I Clutched It Like It Held My Freedom.

That night, when I stepped onto the street, I had no idea where the road would take me. My suitcase...

З життя20 години ago

On the Importance of Me-Time: A Personal Reflection

**A Note on Me-Time** Recently, a friend popped over for coffee, and as we sat chatting about life, I mentioned,...