Connect with us

З життя

Поїхав за кордон, щоб заробити після одруження.

Published

on

Виїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей, після того як одружилися з Катериною. Працював місяць за місяцем і всі гроші віддавав дружині. Через 10 років вирішив повернутися додому. Катя працювала в одній компанії і часто їздила у відрядження. Тепер наші діти дорослі, нам по 57 років, і я веду власний бізнес. Одного разу, у справах бізнесу, мені довелося поїхати з міста в одну з компаній, де в кабінеті директора я побачив на фото свою дружину. Був дуже здивований.

Так сталося, що ми одружилися з Катею одразу після школи. Через три роки в нас з’явився син, потім ще один, а пізніше дочка. Відразу пішов працювати і вступив на заочне навчання. Катя не працювала та весь свій час присвячувала дітям. Закінчивши навчання, я зважився виїхати до Бельгії. Графік роботи був щомісячним, тому грошей нам ніколи не бракувало. Повернувшись, заснував невелику компанію, яка й досі приносить нам непоганий дохід.

Зараз разом з дружиною нам по 57 років. Увесь час я не мав причин звинувачувати дружину в чомусь. Ніколи не думав, що вона може бути невірною. Діти виросли, син і дочка вже працюють і мають свої родини.

Останні десять років Катерина працює в одній компанії. І відповідно до специфіки її діяльності, часто їздила у відрядження. Особливо протягом останніх трьох років. Іноді ці подорожі тривали навіть місяць. Проте вона ніколи не забувала про нас, телефонувала майже щодня і завжди казала, що сумує за мною і дітьми.

Одного разу мені довелося навідатися до іншого міста в одну з компаній для обговорення оптового закупівлі фруктів. Щоб підписати угоду, ми вирушили до офісу постачальника. Яке ж було моє здивування, коли на одному зі знімків в його офісі я впізнав свою дружину, яка мило посміхалася поруч з Андрієм – нашим новим постачальником. Я поглянув на них і затамував подих. З величезним зусиллям волі зібрав думки і байдужим тоном запитав, хто на фото. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою вони вже чотири роки в цивільному шлюбі, після чого запропонував підписати угоду у нього вдома, принагідно знайомлячи мене зі своєю дружиною. По дорозі він вихваляв свою кохану, розповідаючи, яка вона чудова господиня. Єдиним недоліком було те, що вона часто їздила у відрядження.

По дорозі я не дуже переймався. Намагався зберегти максимальний спокій. Коли ми дісталися дому господаря, зайшли до їдальні, де він з гордістю представив мене своїй дружині. Побачивши мене, Катерина остовпіла, стояла нерухомо, не в змозі зрушити з місця чи вимовити слова. Ми довго дивилися одне на одного, принаймні так мені здалося. Я зрозумів, що якщо зараз не піду, то це не закінчиться добре. Я тихо вийшов з дому.

Поїхав до готелю, забрав речі і якнайшвидше помчав на вокзал. Лише у купе поїзда почав повертатися до тями. У моїй голові було лише одне питання: “За що?” Вдома я не міг ані спати, ані їсти, не міг знайти місця. Я не міг зрозуміти, чому вона так зі мною вчинила. Дні минали один за одним, і я досі не міг заспокоїтися, роздумуючи, чому все це сталося.

Катя телефонувала, але я не відповідав. Через тиждень вирішив підняти слухавку. Катерина говорила щось незрозуміле, намагалася щось пояснити, вибачалася, а навіть пробувала мене звинувачувати. Вона сама плуталася у своїх поясненнях. Наприкінці розмови почала просити пробачення. Я вислухав її і мовчки вимкнув телефон. Я більше не міг цього слухати. Моя дружина вела подвійне життя. Увесь цей час вона брехала мені й нашим дітям.

Через два тижні вона з’явилася в нашому домі. Вона все ще сподівалася переконати мене, щоб я пробачив їй. Я спокійно вислухав її, після чого вирішив зателефонувати дітям. Попросив, щоб сама пояснила їм, що сталося. Вона весь час наполягала, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, і що досі нас любить. Молодший син мовчав, старший теж. Дочка тихо плакала, сльози котилися по її обличчю. Катерина зрозуміла все. Вона знала, що ніхто не хоче її бачити і вийшла.

Вона з’явилася через рік, коли її чоловік знайшов іншу жінку, і вона не мала куди піти, тому повернулася до нашого міста. Вона кілька разів намагалася зустрітися зі мною, але я відмовив. Діти теж не відповідають на її дзвінки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − 3 =

Також цікаво:

З життя45 хвилин ago

At 65, We Realized Our Kids Don’t Need Us Anymore—How to Accept It and Start Living for Ourselves?

At 65, weve realised our children no longer need us. How do we accept this and start living for ourselves?...

З життя48 хвилин ago

I Want to Push My Son Toward Divorce. Why Should He Stay with Such a Brainless Wife?

**Diary Entry** I want my son to get a divorce. Why does he need such a brainless wife? Theres this...

З життя9 години ago

I Want to Push My Son Towards Divorce. Why Should He Stay with Such a Brainless Wife?

I want to drive my son to divorce. Why does he need such an empty-headed wife? Theres a stereotype that...

З життя9 години ago

Grandkids for the Entire Holiday Break: Why Should My Pension Cover Their Food and Entertainment?

**Diary Entry 12th October** My daughter and her husband left the grandchildren with me for the entire half-term break. Here...

З життя11 години ago

Grandkids for the Entire School Holidays: My Pension Barely Covers Feeding and Entertaining Them!

My daughter and her husband left me with the grandchildren for the entire holiday break. And here I am, on...

З життя12 години ago

Grandma, Mom Said We Need to Put You in a Nursing Home”—I Overheard My Parents Talking, and a Child Wouldn’t Make That Up

“Gran, Mum says we have to put you in a care home.” I overheard my parents talkingno child would make...

З життя13 години ago

Grandma, Mum Said We Have to Put You in a Care Home”—I Overheard My Parents Talking, and a Child Wouldn’t Make That Up

“Gran, Mum said we have to send you to a care home.” I overheard my parents talkinga kid wouldnt make...

З життя14 години ago

I Invited My Mum to Stay for a Month After the Baby Was Born—She Decided to Move in for a Year and Bring Dad Along Too

Three nights now, I havent slept a wink. Guilt gnaws at me like a starving beast, leaving no moments peace....