Connect with us

З життя

Поїхав за кордон, щоб заробити після одруження.

Published

on

Виїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей, після того як одружилися з Катериною. Працював місяць за місяцем і всі гроші віддавав дружині. Через 10 років вирішив повернутися додому. Катя працювала в одній компанії і часто їздила у відрядження. Тепер наші діти дорослі, нам по 57 років, і я веду власний бізнес. Одного разу, у справах бізнесу, мені довелося поїхати з міста в одну з компаній, де в кабінеті директора я побачив на фото свою дружину. Був дуже здивований.

Так сталося, що ми одружилися з Катею одразу після школи. Через три роки в нас з’явився син, потім ще один, а пізніше дочка. Відразу пішов працювати і вступив на заочне навчання. Катя не працювала та весь свій час присвячувала дітям. Закінчивши навчання, я зважився виїхати до Бельгії. Графік роботи був щомісячним, тому грошей нам ніколи не бракувало. Повернувшись, заснував невелику компанію, яка й досі приносить нам непоганий дохід.

Зараз разом з дружиною нам по 57 років. Увесь час я не мав причин звинувачувати дружину в чомусь. Ніколи не думав, що вона може бути невірною. Діти виросли, син і дочка вже працюють і мають свої родини.

Останні десять років Катерина працює в одній компанії. І відповідно до специфіки її діяльності, часто їздила у відрядження. Особливо протягом останніх трьох років. Іноді ці подорожі тривали навіть місяць. Проте вона ніколи не забувала про нас, телефонувала майже щодня і завжди казала, що сумує за мною і дітьми.

Одного разу мені довелося навідатися до іншого міста в одну з компаній для обговорення оптового закупівлі фруктів. Щоб підписати угоду, ми вирушили до офісу постачальника. Яке ж було моє здивування, коли на одному зі знімків в його офісі я впізнав свою дружину, яка мило посміхалася поруч з Андрієм – нашим новим постачальником. Я поглянув на них і затамував подих. З величезним зусиллям волі зібрав думки і байдужим тоном запитав, хто на фото. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою вони вже чотири роки в цивільному шлюбі, після чого запропонував підписати угоду у нього вдома, принагідно знайомлячи мене зі своєю дружиною. По дорозі він вихваляв свою кохану, розповідаючи, яка вона чудова господиня. Єдиним недоліком було те, що вона часто їздила у відрядження.

По дорозі я не дуже переймався. Намагався зберегти максимальний спокій. Коли ми дісталися дому господаря, зайшли до їдальні, де він з гордістю представив мене своїй дружині. Побачивши мене, Катерина остовпіла, стояла нерухомо, не в змозі зрушити з місця чи вимовити слова. Ми довго дивилися одне на одного, принаймні так мені здалося. Я зрозумів, що якщо зараз не піду, то це не закінчиться добре. Я тихо вийшов з дому.

Поїхав до готелю, забрав речі і якнайшвидше помчав на вокзал. Лише у купе поїзда почав повертатися до тями. У моїй голові було лише одне питання: “За що?” Вдома я не міг ані спати, ані їсти, не міг знайти місця. Я не міг зрозуміти, чому вона так зі мною вчинила. Дні минали один за одним, і я досі не міг заспокоїтися, роздумуючи, чому все це сталося.

Катя телефонувала, але я не відповідав. Через тиждень вирішив підняти слухавку. Катерина говорила щось незрозуміле, намагалася щось пояснити, вибачалася, а навіть пробувала мене звинувачувати. Вона сама плуталася у своїх поясненнях. Наприкінці розмови почала просити пробачення. Я вислухав її і мовчки вимкнув телефон. Я більше не міг цього слухати. Моя дружина вела подвійне життя. Увесь цей час вона брехала мені й нашим дітям.

Через два тижні вона з’явилася в нашому домі. Вона все ще сподівалася переконати мене, щоб я пробачив їй. Я спокійно вислухав її, після чого вирішив зателефонувати дітям. Попросив, щоб сама пояснила їм, що сталося. Вона весь час наполягала, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, і що досі нас любить. Молодший син мовчав, старший теж. Дочка тихо плакала, сльози котилися по її обличчю. Катерина зрозуміла все. Вона знала, що ніхто не хоче її бачити і вийшла.

Вона з’явилася через рік, коли її чоловік знайшов іншу жінку, і вона не мала куди піти, тому повернулася до нашого міста. Вона кілька разів намагалася зустрітися зі мною, але я відмовив. Діти теж не відповідають на її дзвінки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять + дев'ять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

A Homeless Man Came In to Warm Up on December 31st. An Hour Later, I Discovered Who My Mum Had Been Waiting For Her Whole Life

I placed the final plate on the table and stepped back, surveying my handiwork. Twelve settings. Twelve wine glasses. Twelve...

З життя2 години ago

Auntie’s Grand Entrance

Auntie’s Exit Youre not going in that, said Victor, not even bothering to look over his shoulder. He stood by...

З життя3 години ago

Everyone Lied to My Brother, But It Was Vera Who Felt Betrayed…

Everyone always deceived her brother, yet it was Ava who felt truly betrayed The telephone rang in the middle of...

З життя4 години ago

Shattered Bonds of Friendship

Shards of Friendship Marthas key rattled in the lock as she returned home after a long, bruising day. She slipped...

З життя5 години ago

The Husband Who Left for His Lover Abroad Two Years Ago Suddenly Appeared at the Door: He Said He Wants to Come Back, As If Nothing Ever Happened

Tuesday evening started just like any other. I put the kettle on for a cup of tea, the radio murmuring...

З життя6 години ago

“I Never Wanted a Child!” exclaimed Alex to his wife in the heat of an argument, unaware that their son was standing just outside the door. (A Story)

17th March I never quite imagined my life would be like this. Tonight, the memory is vividand painful. The echo...

З життя7 години ago

I Didn’t Leave My Husband Because He Cheated on Me

I didnt leave my husband because he cheated on me. I left because, on a quiet Sunday evening, he was...

З життя8 години ago

“Mum, Why Don’t You Move In With Us? There’s No Need for You to Be Alone All the Time”: Mrs. Turner Moved In With Her Daughter, But Faced a Disappointment

Mum, why dont you move in with us? Why should you be on your own all the time?: Mrs. Margaret...