Connect with us

З життя

«Пошёл за котлетами, а нашёл любовь»

Published

on

В маленьком гастрономе на окраине Иваново всегда было людно – тут и вкусная кухня, и щедрые порции, и приветливые продавщицы. Татьяна Семёновна работала здесь уже пятнадцать лет – начинала за весами, потом стала заведующей отделом. Всё знала, всё помнила – кому положить побольше голубцов, кого спросить про любимую селёдку под шубой, а кому и лишнюю котлетку подбросить «по-соседски».

В тот день она спешила из подсобки с подносом холодца. Только поставила его в витрину, как заметила знакомого мужчину – высокий, в потрёпанном пальто, с грустью в глазах, он стоял у прилавка и будто кого-то высматривал.

Татьяна сразу подошла:

— Если вы ищете Свету, она на больничном. Вернётся через неделю. Вам, как обычно – котлеты да курочку?

Мужчина удивился:

— Вы запомнили, что я обычно беру?

— А как же. Вы ведь наш постоянный, — смутилась Татьяна.

Он замялся, но вдруг тихо сказал:

— Я всё хотел к вам подойти, Татьяна, а всё к Свете попадаю. Даже обидно.

— А вы откуда моё имя знаете?

— Так у вас на бейдже написано.

Сзади раздался сердитый голос Галины Петровны:

— Мужик! Не задерживайте очередь! За вами уже полмагазина стоит!

Он вздрогнул:

— Простите. Домашние котлетки, пожалуйста…

И уже тише, глядя ей в глаза:

— Может, когда-нибудь мне котлетки домашние добрая женщина приготовит. Татьяна, я вижу, колечка нет… если свободны – можно проводить вас после работы? Я тут, за углом, один живу.

Татьяна еле слышно кивнула, передавая пакет. Сердце стучало – будто девчонкой снова стала.

— Значит, до вечера, — улыбнулся он. — А меня, кстати, Женя зовут.

Весь день Татьяна будто на крыльях летала. Даже Галя приметила:

— Тань, ты чего такая алая? Словно на свидании!

— Всё хорошо, Галь, просто настроение – хоть песни пой.

Перед закрытием Татьяна подкрасила губы, повязала платок и вышла. Евгений ждал.

— Пройдёмся? А то, может, в кинозал сходим?

На улице было сыро, мокрый снег лип к щекам. Шли по аллее, болтали, будто век были знакомы. Вдруг он предложил:

— Танюш, давай ко мне? Чаю попьём, согреемся. Я же рядом.

— Да как-то неловко… мы же почти не знаем друг друга…

— Как не знаем? Я тебя уже год из-за угла наблюдаю. Смотрю, как с бабушками по-доброму, с мужиками по-честному. Будто всю жизнь тебя знаю. А ты меня – неужели не узнаёшь?

Она рассмеялась:

— Ладно, Женя. Пошли, а то и правда – промёрзла.

В его квартирке было скромно, но тепло. Он помог снять пальто, поставил сапоги сушиться, заварил чай с лимоном, достал пряники.

Когда за окном разыгралась метель, он вдруг сказал:

— Останься. Я себе на кухне постелю. Куда тебе сейчас идти?

Татьяна огляделась – уютно, тихо, и сердце шептало: не уходи.

— Хорошо, останусь…

Она легла на диван, он – на кухне. Но проснулись уже вместе – врозь спать не вышло.

Когда Света вернулась с больничного, сразу увидела, как Женя встречает Таню после работы.

— Гляди-ка, не растерялась! Я на неделю ушла – а ты уже жениха нашла! — смеялась она.

Но Света искренне радовалась. Ведь счастливая Татьяна была как солнышко – её свет грел всех вокруг. А настоящее счастье всегда видно – хоть за версту. Да и котлеты в тот день разлетались быстрее обычного…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − три =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя1 годину ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя2 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя2 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя3 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя4 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя5 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...