Connect with us

З життя

Повернення до батьків: наш перший візит після весілля через півроку.

Published

on

Вирішили ми з дружиною відвідати моїх батьків у селі, де не були з часу нашого весілля. Я розумів, що це буде непросто, але не уявляв, наскільки. Щойно переступили поріг, мати зустріла нас холодними словами, від яких мурахи побігли по шкірі: “Тут працюють, а не байдикують”. Звучала в цьому прихована погроза, наче ми приїхали не до рідних, а на каторгу.

Моя Оксана, з її ніжністю та міською витонченістю, здавалася раптом такою крихкою, немов тендітна квітка серед бур’янів. Я бачив, як вона міцно стискає мою руку, коли мати доручила їй чистити рибу. “Олексій, це ж твоя дружина, а не наймичка!” хотілося крикнути, але я мовчав, бо знав, що кожен мій протест лише погіршить ситуацію.

Ті дні в селі стали кошмаром. Оксана працювала допізна, її пальці тремтіли від холоду, коли вона мила посуд у криничній воді. Я бачив, як вона прикушує губу, стримуючи сльози, коли мати знову і знову докоряла їй у лінощах. “Ти ніколи не будеш гідна мого сина”, — звучало в моїй голові, немов прокляття. А я стояв осторонь, ніби прикований невидимими ланцюгами до тієї землі, де виріс.

Наші вечері складалися з вареної картоплі та риби, яку Оксана готувала, але мати навіть не сідала за стіл із нами. Вона спостерігала з кута, як тінь, що чекала на помилку. А коли ми нарешті лягали спати, я чув, як Оксана тихо плаче в подушку. “Прости… Прости за все це…” — шепотів я, але слова губилися в темряві.

Повернувшись до міста, я наважився сказати матері: “Більше ніколи не ображай мою дружину”. Але вона лише посміялася: “Ти забув, хто тебе виховав? Хто годував, коли плакав від голоду?” Її слова в’їдалися в серце, наче лезо ножа.

Наступного поїздки у село я був готовий до боротьби. Батько зламав ногу, і я мусив випасати корів. Оксану взули в гумові чоботи, що натирали ноги до крові. Дощ залив поле, перетворивши його на багно. Вона йшла за мною, спотикаючись, а я мовчав, бо знав, що будь-який мій прояв турботи спровокує нову хвилю знущань.

І потім — баранина. Оксана не переносила її запаху, але мати це робила спеціально, готуючи її щодня. “Їж, якщо хочеш бути частиною цієї родини!” — гримнула вона, коли Оксана відсунула тарілку. Я взяв виделку, розірвав шматок м’яса і кинув його на підлогу. “Більше ніколи”, — прошепотів я, але це тільки початок війни.

Тепер, коли Оксана вагітна нашою донечкою, я більше не можу ризикувати. “Їдь сама, якщо хочеш, — кажу матері телефоном. — Але вона залишиться тут”. В її мовчанні чується цілий океан образи, але моє серце вперше відчуло спокій. Я обіймаю Оксану, і її теплі руки нагадують: інколи родину треба захищати навіть від тих, хто тебе виховав.

P.S. Коли мати зателефонувала наступного разу, я вимкнув телефон. Нам обом було боляче. Але інколи біль — це єдиний спосіб прокинутися.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × три =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Врятувала його — а він пішов до іншої. Та мій останній подарунок знищив їхнє щастя.

Я витягла його з того світу, а він знайшов іншу. Але мій прощальний подарунок їх розорив. Я йду від тебе,...

З життя47 хвилин ago

Не випробовуй долю

**Щоб не спокушати долю** Гарна й незалежна Соломія закохалася і в кого ж? У самого красеня-парубка Тараса, що аж сама...

З життя2 години ago

Повернулась назавжди

Коли мати збиралася заміж, Соломія не заперечувала. Їй подобався мамин вибранець лагідний і врівноважений Тарас, який завжди доброзичливо спілкувався з...

З життя2 години ago

Сестра знищила мій сад — я відповіла висотою!

Та це ж сестра! скрикнув чоловік, коли його рідна сестричча влаштувала шашлички прямо серед моїх троянд! Моя відповідь сягнула двох...

З життя3 години ago

«Відповідь на докори: як я зважилася на сміливий крок»

“Ти тільки їси та нічого не робиш” тоді я мовчки зібрала речі й продала дім, де вони жили. Ці слова...

З життя3 години ago

—Вдячність, яку очікували рік

Дякую синові за свято! промовила свекруха за столом, який я готувала дванадцять годин! Вони отримали мою відповідь рівно через рік....

З життя3 години ago

Пес щодня приходив на кладовище до господаря і рив землю: усі думали, що він сумує, доки не дізналися жахливу правду

Собака щодня приходила на цвинтар до господаря й рила землю: всі думали, що тварина просто сумує, поки не дізналися страшної...

З життя3 години ago

Дочка боялася залишатися з бабусею, поки я на роботі: я вирішила встановити приховану камеру і побачила щось жахливе

Дочка боялася залишатися з бабусею, поки я на роботі: я встановила приховану камеру і побачила жахливеКоли донечка була зовсім маленькою,...