Connect with us

З життя

Позбудься його негайно!” — сказала вона про мого кота, з яким я прожив десять років

Published

on

“Позбудься його негайно!” — сказала вона про мого кота, з яким я прожив десять років.

Нещодавно ми з моєю дівчиною Соломією вирішили жити разом. До цього зустрічались майже вісім місяців — усе йшло чудово, і я запропонував їй переїхати до мене. У нас мало бути затишне гніздечко на трьох — я, Соломія і мій вірний друг, кіт Цвіркун.

Цвіркун був зі мною десять років. Я взяв його з батьківського дому, коли переїхав до іншого міста. Він став частиною мого життя. Ми пройшли разом і самотність, і успіхи, і навіть невдалі закохання. Цвіркун завжди зустрічав мене біля порога, спав поруч, муркотів у важкі дні. Я не просто любив цього кота — він був моєю родиною.

Спочатку Соломія не виявляла незадоволення. Навпаки, вона навіть іноді гладила Цвіркуна, казала, що він “кумедний”. Я тоді подумав, що нам неймовірно пощастило — ми втрьох заживемо мирно і щасливо. Але радість виявилась недовгою.

Через пару тижнів у Соломії почалися дивні симптоми: постійно тікло з носа, червоніли очі, кашель, головний біль. Я запропонував сходити до лікаря. Вердикт пролунав, як грім серед ясного неба: алергія на котячу шерсть.

— Але як? — здивовано запитав я. — Вона ж і раніше бувала з котами, і з Цвіркуном гралася…

— Пане, алергія — це підступна річ. Її вплив може накопичуватися. Поки ви зустрічалися, у дівчини не було тісного контакту з алергеном. А тепер вона живе з ним. Реакція посилюється і може стати небезпечною, — суворо відповів лікар.

Я був спустошений. Рвався між здоровим глуздом і болем у грудях. Я любив Соломію, але як мені вчинити з Цвіркуном, істотою, яка була поруч, коли більше нікого не було?

По дорозі додому я вже обдумував, щоб тимчасово відвезти кота до батьків. Був готовий пожертвувати частиною себе заради здоров’я Соломії. Але варто нам переступити поріг, як дівчина, навіть не знявши пальта, запитала:

— Ну що, коли ти нарешті позбудешся його?

— Що значить “позбудешся”? — здивовано перепитав я. — Ми тільки приїхали, давай хоча б обговоримо…

— Тут обговорювати нічого, — холодно заявила вона. — Мені стає гірше з кожним днем. Хочеш, щоб я задихнулася?

Я завмер. Від її тону, від різких слів. До цього моменту я був готовий йти на компроміс. Але слово “позбутися” — ніби ножем по серцю. Вона не бачила в моєму друзі живе створіння, до якого я прив’язаний усією душею. Для неї він був сміттям, непотрібною річчю, джерелом дискомфорту.

— Якщо хтось і має збирати речі, то це ти, — тихо сказав я. — Цвіркун залишається. І крапка.

Соломія мовчки постояла кілька секунд, а потім, не промовивши ні слова, розвернулася і почала збирати речі. Вже за пару годин від її присутності не лишилося і сліду.

Спочатку я відчував порожнечу, але потім прийшло дивне полегшення. Я зрозумів, що людина, яка вимагає знищити частину твого життя, не може по-справжньому любити. Так, я міг би вчинити інакше — знайти компроміс, умовити залишитися. Але навіщо? Щоб потім ходити навшпиньки і боятися її чергової “алергії”?

Я не шкодую. Іноді тварини виявляються вірнішими за людей. Цвіркун лежав поруч, коли я в ту ніч налив собі міцної кави і просто дивився у вікно. Він муркотів, ніби промовляв: “Я з тобою. Усе буде добре”.

І справді — буде. Життя не закінчується на одному коханні. Але якщо людина вимагає від тебе викреслити з життя того, хто був із тобою у важку хвилину — це не любов. Це егоїзм.

Зараз я знову живу удвох із Цвіркуном. Можливо, колись з’явиться людина, яка зрозуміє: моя родина — це не тільки я. Це і мій старий, мудрий, пухнастий друг.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 1 =

Також цікаво:

З життя24 хвилини ago

When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket

**Diary Entry** When the rumble of the Jaguars engine finally faded into the trees, the silence pressed down on me...

З життя25 хвилин ago

Whispered Viktor in the Kitchen: ‘Mum… I’ve Been Meaning to Tell You This for a Long Time.’

“Mum,” began Victor quietly when they were alone in the kitchen, “Ive been meaning to talk to you about something...

З життя8 години ago

When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket

When the hum of the Mercedes engine faded into the trees at last, the silence settled over me like a...

З життя8 години ago

When I Stepped Out of the Shower—Where I’d Stood Motionless for Ten Minutes, Numb to Heat or Cold—He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone

When I stepped out of the shower, where I’d stood under the spray for at least ten minutes, numb to...

З життя10 години ago

When I Stepped Out of the Shower After Standing Under the Water for at Least Ten Minutes, Numb to Both Heat and Cold, He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone

When I stepped out of the showerwhere Id stood under the spray for a good ten minutes, numb to hot...

З життя1 день ago

Come Along With Me!

Many years ago, in the quiet English countryside, old man Alfred took his bicycle and rode toward the village, glancing...

З життя1 день ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost Him a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

Heres the story adapted for English culture, with all the changes you asked for: — You wont believe what happened...

З життя1 день ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

**How William Found a Woman Who Cost Him Nothing. But He Didnt Like It.** *Look, Ive tried dating apps so...