Connect with us

З життя

Право на щастя: кохання у 50 та новий виклик страху

Published

on

Право на щастя: я закохався в 50, але виник один серйозний страх

Коли кохання приходить несподівано
Я ніколи не думав, що зможу так сильно покохати в 50 років.

Був одружений, виховав двох дітей, дочекався онуків. Здавалося б, життя йде своїм шляхом, і від нього вже не варто чекати великих почуттів.

Але доля вирішила інакше.

Я не шукав кохання, вона сама знайшла мене.

І це виявилося найсильнішим, найяскравішим, найболючішим почуттям у моєму житті.

Наче мені знову 20
Багато хто каже, що дорослі люди кохають по-іншому.

Неправда.

Це ті ж метелики у животі, це те саме прискорене серцебиття, це ті ж безсонні ночі, тільки тепер до них додається страх.

Страх, що можеш втратити.

Коли мені було 20, я кохав по-дитячому безрозсудно. А зараз я щодня дякую долі за цю жінку.

Кожного разу, коли дивлюся на неї, торкаюся волосся, цілую у скроню, тримаю за руку, я розумію:

— Ось вона, та сама любов, на яку я чекав усе життя.

Але разом із цим щастям прийшов і страх.

Її донька — моя біль
Вона була надзвичайною жінкою.

Доброю, ніжною, турботливою. Сильною та мудрою.

Ми почали жити разом, і мій дім знову наповнився любов’ю та світлом.

Але з часом я помітив, що щось її турбує.

Вона майже щодня отримувала дзвінки. Голос на тому кінці телефону говорив одне й те саме:

— Мамо, мені потрібні гроші.

В неї була донька — студентка другого курсу.

Звучить нормально, так?

Але проблема в тому, що ця донька давно працювала і заробляла непогані гроші.

І все ж продовжувала витягувати з матері останнє.

То потрібно сплатити за гуртожиток, то черговий семестр, то борг подрузі.

Я бачив, як це розривало мою жінку зсередини.

Вона сердилася, плакала, металася між почуттям обов’язку та бажанням бути зі мною.

Я казав:

— Кохана, з часом усе налагодиться. Скоро ми будемо тільки вдвох.

Але сам не вірив у це.

Я боюся, що одного дня вона піде
Іноді, виходячи з роботи, я боявся повертатися додому.

Боявся зайти в порожню квартиру.

Боявся побачити, що її речей більше немає.

Я вив від болю, але мовчки.

Плакав через кохання.

Ти розумієш, що це означає для чоловіка?

Я впевнений, такі жінки, як вона, — ті, про кого пишуть вірші.

Що, якщо вона повернеться до дочки?
Я не знаю, що буде далі.

Якщо одного дня вона скаже:

— Я повинна повернутися.

Я, мабуть, просто зламаюся.

Бо вона — це все, про що мріє чоловік у цьому віці.

Якщо ти читаєш ці рядки, кохана, знай:

Я люблю тебе більше за життя.

І якщо потрібно — я готовий ділити тебе з твоєю дочкою.

Але, будь ласка…

Не покидай мене.

Без тебе мій світ втратить сенс.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − 1 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Кохання, народжене в ненависті

Любов крізь ненависть Оксана Іванівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Ганна Сергіївна розвішує білизну у дворі. Кожен...

З життя2 години ago

Мені не потрібна ваша турбота

Сьогодні ввечері я хочу записати одну історію, яка змусила мене переосмислити багато чого. Стояла біля під’їзду, переводила дух. Тяжкі пакети...

З життя5 години ago

Гості на вихідних: несподівана зустріч

Родичі приїхали на вихідні — Мамо, ти зовсім з’їхала?! Які ще родичі?! — скрикнула Оля в трубку, ледь не випустивши...

З життя8 години ago

Звільнення невістки: несподівана драма на роботі

Олена Миколаївна сиділа у тролейбусі й дивилася у вікно на знайомі вулиці. Щодня одна й та сама дорога на роботу,...

З життя9 години ago

Жінка без ідентичності

Ольга підійшла до дзеркала у передпокої, поправила волосся ще раз уважно оглянула себе. Нова сукня — глибоко синя, строга, але...

З життя11 години ago

Нагодувала, прихистила, зрадила

Дощ стукав по даху котеджу, коли Марія Іванівна почула ніжний стук у двері. Вона відклала в’язання, прислухалася. Стук повторився —...

З життя13 години ago

Сім причин залишити все позаду

**Сім причин піти** — Годі! Досить! — Ганна кинула ганчірку в раковину так, що бризки розлетілися по всій кухні. —...

З життя16 години ago

Сама серед близьких

Одинока серед своїх рідних – Мамо, ну що ти знову переймаєшся! – роздратовано кинула Марічка, навіть не підводячи голови від...