Connect with us

З життя

Преданное доверие: драма в семье

Published

on

В моей жизни царила тишина, пока громом не грянула ссора с невесткой. До той поры отношения с Марфой, женой сына, казались ровными — без особой сердечности, но и без распрей. Мы вежливо кланялись друг другу, обменивались пустыми фразами, а я старалась не совать нос в их семью. Но то, что случилось, перевернуло весь мой мир. Теперь и представить не могу, как смотреть в лицо этой предательнице.

Я, пенсионерка дай бог каждому, подрабатываю да живу одна в скромной хрущёвке на краю Перми. Из родни в городе только сын Егор, две ненаглядные внученьки — Дуня да Поля, ну и та самая Марфа, если её после такого ещё роднёй считать можно. Вся моя жизнь — для семьи. Подруги есть, да общение пустое: чаю попить, пересуды перекинуть — и до новых встреч. Истинная радость — внучки мои, ради которых горы сворочу.

Как всякая бабушка, балую я Дуняшу с Поленькой. То пирожков напеку, то обновку сошью, то яркий сарафан в лавке прикуплю. Пенсии да заработков хватает, а видеть сияющие глазёнки — дороже всяких денег. Марфу тоже не обижаю: к празднику — подарок дельный, сыну — рубаху новую. Всё ради мира в семье.

Перед Марфиными именинами спросила я у Егора, чего бы ей хотелось. «Чайник самоварный, электрический, — не задумываясь молвил. — Уж больно она чай любит». Знала, что вещь недешёвая, да ради невестки потратилась без сожалений. В лавке консультанта замучила — каждый винтик осмотрела, все функции переспросила. Через три часа, и его, и себя изведя, выбрала самый что ни на есть лучший. Домой принесла, ценники оборвала, полюбовалась — красота!

Тут соседка Агафья зашла. Увидела чайник — руки всплеснула: «Настасья Сидоровна, да это же царский подарок! Скок отдали, коли не секрет?» Назвала сумму — аж ахнула Агафья: «Ох, мне б такой не по карману…» Призналась тогда, что для себя ни за что не купила бы, а для невестки, по просьбе сына, — пожалуйста. Похвалила меня Агафья: «Вот это свекровь, золото, а не свекровь!» Чаю попили, на подарок ещё полюбовались — и разошлись с миром.

Именины Марфы прошли на славу. Вспыхнула вся, подарок увидев, раз десять спасибо сказала, даже советовалась, куда на столе чайник поставить. Расстались мы тепло, словно родные, и думала я — всё хорошо. Не ведала тогда, какая буря грянет.

Через пару недель является Агафья снова, да лицо у неё встревоженное. «Настасья, говорить не говорить… Да только твоя Марфа чайник продаёт.» Ошалела я: «Как продаёт? Да она ж о нём грезила! Где?» — «На базарном сайте. Дёшево берёт, кабы не знала, что твой подарок — сама б купила.»

Достали мы ноутбук, Агафья объявление нашла. Он — мой чайник, почти новёхонький, на продажу выставлен! Кровь ударила в голову. Дай, думаю, гляну, что ещё торгует невестка. Нажала на «другие вещи продавца» — и лучше б не нажимала. Побежали перед глазами подарки внучкам, сыну, самой Марфе: куклы фарфоровые, платья шёлковые, даже кожДаже ту самую шапку, что Егориху на зиму вязала, — всё висело на продаже, словно ветошь ненужная.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × три =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

Спадок від брата: розповідати його дружині чи ні?

Мене звуть Оксана. Тиждень тому мій брат, Тарас, з’явився на порозі мого будинку в деревні під Житомиром після багатьох років...

З життя38 хвилин ago

Привела дом в порядок, но наткнулась на недовольство свекрови

Сегодня снова думала о том, что произошло. Знакомство с семьёй Дмитрия началось давно, но сблизились мы только спустя годы. Он...

З життя41 хвилина ago

З цього дня все зміниться: як жінка навчила чоловіка і сина

«Від сьогодні все буде інакше!» — як одна жінка поставила на місце чоловіка й сина Я не залізна. Я звичайна...

З життя42 хвилини ago

Забута на порозі: Як через 25 років я прийняла на роботу власну матір

Та знаєш, коли відчуваєш, що ти ніби привид? Таке існування без коріння – це ніщо. Лише оболонка, яка випадково знайшла...

З життя43 хвилини ago

Після змін – сноха змінила халат на макіяж і спортзал, а син не помічає, занурившись у роботу

Мене звуть Ганна Миколаївна. Мій син, Олег, і його дружина, Соломія, здавалися ідеальною парою, але зараз я відчуваю, що їхня...

З життя45 хвилин ago

Поїхала відпочивати, і няньчитись ні з ким не буду!: Родичка залишила нас в скруті

У кожній родині бувають свої випробування. Десь розділяють спадщину з лютью, десь борються із залежностями або пробачають зради, а дехто...

З життя1 годину ago

«Хотели помочь, а получили донос. Вот это благодарность?!»

Сегодня с утра дрожали руки от злости. Как же так?! Мы помогали соседке по-человечески, а в ответ — нож в...

З життя1 годину ago

Спадщина від брата: зізнатися його дружині чи зберегти таємницю?

Мене звати Оксана. Тиждень тому мій брат, Тарас, з’явився на порозі мого будинку в селі під Житомиром після довгих років...