Connect with us

З життя

Предательство за дверью

Published

on

Дверь в измену

После трёхмесячной смены на севере Сергей Морозов, уставший, но довольный, возвращался домой в родной Тольятти. День выдался хмурым, но в душе у Сергея было светло: в кармане лежала зарплата, и он уже представлял, как обрадуется его жене — гордой и своенравной Ларисе. Они недавно купили двушку в панельном доме на окраине. Он сам, без чужой помощи, шпаклевал стены, натягивал потолки, укладывал плитку и монтировал технику. Осталось только одно — обставить квартиру так, как мечтала она:

— Серёж, я не потерплю дешёвку! Хочу, чтобы у нас было не хуже, чем у Людки и Витька! Всё — только самое лучшее!

Он кивал, соглашался, уезжал на вахту, выбивался из сил, лишь бы Лариса им гордилась. Изнывал от тоски в промёрзшем вагончике на буровой — ни тепла, ни родного лица, ни любимого борща. Только телефонные звонки, чаще — капризные и требовательные.

На вокзале он задержался у цветов. Выбирал розы, искал самые свежие. Взял пышный алый букет и поймал такси. Через двадцать минут стоял у подъезда, сердце бешено стучало. Поднялся на третий этаж налегке — радость переполняла. Хотел открыть ключом, но передумал. Ухмыльнулся и нажал звонок.

Тишина. Уже тянулся за ключами, как вдруг дверь распахнулась. На пороге — незнакомый мужик в его халате. Крепкий, широкоплечий, с голым торсом и наглым взглядом.

— Ты чё такой? Не туда зашёл, мужик? — прохрипел тип.

Мир поплыл перед глазами. Сергей остолбенел. Букет выскользнул из рук.

— Похоже, ошибся не только дверью…

Дверь захлопнулась. Он стоял, как громом поражённый. В висках стучало, руки дрожали. Перед глазами — обои, которые он клеил до утра, плитка, отмытая до блеска, кухня, взятую в кредит… и вот — чужак в его доме.

Цветы полетели в мусорник. Сергей вызвал такси и поехал к лучшему другу — к Вовану. По пути зашёл в «Пятёрочку», купил водку, кильку, солёные огурцы. Вован обрадовался — давно не виделись.

— Ну ты даёшь! Ну давай — за встречу!

После второй стопки Сергей не выдержал и выложил всё. Вован, горячий наполовину армянин, вскочил:

— Чё?! В твоей квартире?! Да я бы… да я ему!.. — стукнул кулаком по столу.

Сергей схватил его за плечо:

— Вован, не горячись. Но… отомстим?

— Отомстим. Обязательно!

Под градусом друзья вызвали такси и поехали к Сергеевой квартире. План мести был смутный. В голове гудело.

Поднялись. В спальне горел свет. Сергей взорвался:

— Щас я им покажу…

Вован начал лупить в дверь:

— Открывай, тварь! Ты кому жену увёл? Выходи — по-пацански разберёмся!

Дверь распахнулась — и тут же из проёма вылетел кулак. Вован отлетел, хватаясь за нос.

— Ну и приём… — пробормотал он, вытирая кровь.

Сергей взбесился. С одного удара вынес дверь с петель. Та с грохотом рухнула в прихожую. Мужики ворвались в квартиру, как смерч. Носились по комнатам, орали.

— Где этот ублюдок?!

Лариса визжала на кухне, трясущимися руками набирая номер. Вован рванул в коридор:

— С балкона прыгнул?

Но вдруг — стон. Под выбитой дверью корчился тот самый любовник, придавленный тяжёлой створкой и собственной наглостью. Вид жалкий — халат растёкся, лицо перекошено, изо рта текла кровь.

— Вот тебе и расплата! — усмехнулся Вован, тыкая его ногой.

А тут, как на грех, из подъезда раздался визг:

— Помогите! Родненькие! Режут! — орала теща Сергея, судя по голосу.

Трезвость наступила мгновенно. Друзья рванули вниз, не дожидаясь ментов. Наутро Сергей подал на развод. Он не хотел больше жить в доме, где его предали. Где в его халате разгуливал чужой.

Через неделю он снова уезжал на вахту. Вован провожал, с синяком под глазом и забинтованными костяшками.

— Зато с вылетом! — заржал он. — Если женишься — только не на Ларисе! Но меня обязательно зови. Уж я помогу, если что…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 5 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

— Скажіть прямо! Час чекати скінчився!

– Лікарю, скажіть прямо! – голос Олени тремтів, а пальці так вчепилися в край столу, що кістки побіліли. – Я...

З життя3 години ago

Часова бабуся

Я стояла перед дзеркалом у ванній, туш у руці тремтіла. Так пильно я не фарбувалася з тих пір, як сім...

З життя6 години ago

Родинні зв’язки

**ЩОДЕННИК** Моя кузина Зоря завжди була для мене взірцем у дитинстві. Вона жила у Львові, а я – у Чернівцях....

З життя7 години ago

Віртуальний союз

**Щоденник** Сьогодні я йшов пероном, насолоджувався ласкавим весняним сонцем. Сім років я працював на заробітках, валив ліс у далекій глушині....

З життя9 години ago

Задихаючись від свободи

Вчора Катрі виповнилося 47 років. Два роки тому її життя розбилося. Ось так іронія — банальна фраза, а як точно...

З життя11 години ago

Діти найняли няню, щоб уникнути зустрічей з бабусею

Діти перестали кликати мене до онучки, найняли потай няньку, щоб із мною не стикатися. Рідна донька й слухати мене не...

З життя14 години ago

Колишня свекруха псує моє життя

Колишня свекруха не дає мені життя Колишній чоловік давно вже живе своїм життям і виховує нову дитинку, а його мама...

З життя17 години ago

Дитина та самотність: історія втрати

З Оленою ми прожили в шлюбі десять років. Працювалимо разом у лабораторії, тому багато часу проводили поруч. Коли вона сказала,...