Connect with us

З життя

Продрані шкарпетки мого сина

Published

on

Коли мій син Тарас із невісткою Олесею завітали до мене на вечерю, я, як завжди, накрила стіл, як на свято: борщ, деруни, сало, салат — усе, що він любить. Але коли Тарас роззувся у передпокої, я ледве не впала: на обох шкарпетках маячили дірки, з яких нахабно визирали пальці! Я завзмерла, ніби грім мене вдарив. Невже це мій син, якого я виростила, вдягала, вчила доглядати за собою, ходить у такому лахмітті? І де, прошу, очі в його дружини? Ви ж розумієте, це вже якась межа! Я досі не можу прийти до тями після цього видовища, і мені треба виговоритися, інакше просто лусну від обурення.

Я, Оксана Петрівна, все життя старалася, щоб мій Тарас ні в чому не потребував. Шила йому сорочки, купувала найкращі черевики, навіть коли самій доводилося економити. Він виріс, став архітектором, одружився з Олесею — дівчиною, яка тоді здавалася мені лагідною та господарською. Вони живуть у своїй квартирі, обидва працюють, наче все у них гаразд. Я не лізу в їхнє життя, але інколи запрошую на вечерю, щоб побачитися, пригостити їх домашньою їжею. І ось, будь ласка, я в жаху від виду його шкарпеток! Це не просто дірки — це крик про допомогу, сигнал, що в їхньому домі щось пішло не так.

Все почалося, коли вони зайшли. Я, як завжди, метушилася, розставляла тарілки, підігрівала котлети. Тарас зняв черевики, і я глянула на його ноги. Спочатку подумала, що це здалося: не може бути, щоб мій син, завжди охайний, ходив у таких обірках. Але ні — це були шкарпетки, що, здавалося, пережили атомну війну: дірки з обох боків, п’яти стерті, а пальці визирають, немов просяться на волю. Я заціпеніла, навіть ложку впустила. Олеся, помітивши мій погляд, засміялася: “Ой, Оксано Петрівно, це він сам, я йому сто разів казала нові купити”. Сам? А ти, любонько, куди дивилась?

За вечерею я не могла зосередитись. Дивилася на Тараса, який із задоволенням уплітав борщ, і думала: як дійшло до такого? Я його виховувала не для того, щоб він ходив, як жебрак. А Олеся сиділа, балакала про свою роботу, ніби нічого не трапилося. Я не витримала: “Тарасе, сину, що це в тебе за шкарпетки? Це ж соромно!” Він зніяковів, знизав плечима: “Мамо, та годі, просто старі, не встиг викинути”. Не встиг? А Олеся додала: “Оксано Петрівно, він сам їх одягає, я ж не стежу за його гардеробом”. Не стежиш? А хто ж має стежити за чоловіком, як не дружина?

Я намагалася стримуватись, але всередині кипіло. Після вечері, коли Олеся пішла у вітальню, я шепотом спитала Тараса: “Сину, у вас що, ганчір’я немає? Чи прати некому?” Він лише махнув рукою: “Мамо, не починай, усе гаразд. Просто не помітив”. Не помітив? Та ці дірки видно з Місяця! Я хотіла поговорити з Олесею, але злякалася, що вона знову відшутиться. Замість цього я пішла до шафи, дістала пару нових шкарпеток, що купувала Тарасові на день народження, і сунула йому: “Візьми, надінь, а то боляче дивитись”. Він посміхнувся, подякував, але я бачила — йому байдуже.

Додому я їх відпустила, але не могла заснути. В голові вертілося: як так? Олеся, звісно, працює, втомлюється, але хіба це виправдання? Я в її віки і роботу тягнула, і за домом доглядала, і за чоловіком, і за дитиною. А вона що, не може кинути три пари шкарпеток у пральку чи купити нові? У магазині їх повно, на будь-який гаразд! Чи це зараз модно — ходити в лахмітті? Я згадувала, як Олеся завжди охайно вдягнена, з манікюром, а мій син — у шкарпетках, що розлізаються. І це не просто шкарпетки — це символ! Символ того, що їй, мабуть, начхати на чоловіка.

Наступного дня я подзвонила подрузі, Марійці, щоб виговоритись. Вона вислухала й сказала: “Оксанко, це не твоя справа. Вони дорослі, самі розберуться”. Дорослі? А хто ж тоді за них розбереться, якщо Тарас ходить, як жебрак? Марійка додала: “Може, Олеся не вважає це своїм обов’язком. Нині жінки інші”. Інші? Я не проти, нехай працюють, кар’єру будують, але елементарна турбота про чоловіка — це що, теж застаріло? Я не чекаю, щоб вона кожен день борщі варила, але шкарпетки-то можна зашити!

Я вирішила поговорити з Олесею. Подзвонила, запросила на чай, щоб без Тараса. Сказала: “Олесю, вибач, що лізу, але як ти можеш допускати, щоб Тарас у таких шкарпетках ходив? Це ж твій чоловік”. Вона здивувалась: “Оксано Петрівно, він дорослий, сам вибирає, що вдягнути. Я йому сто разів казала, щоб купив нові”. Дорослий? А ти, значить, не бачиш, що він у дірявих ходить? Я натякнула, що дружина має стежити за такими речами, а вона лише усміхнулась: “У нас рівноправ’я, я за його гардеробомНе стерпівши, я купила Тарасові цілу валізу нових шкарпеток і потаємно підклала їх у комод, бо зрозуміла — іншого способу захистити сина від дірявих ностальгій у мене немає.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 + одинадцять =

Також цікаво:

З життя2 години ago

The Relatives Immediately Put the Box of Kittens Out on the Street. The Corgi Went After Them and Absolutely Refused to Return Home. For Him, It Was the End of Everything…

The relatives wasted no timethey simply dumped the box of kittens onto the street. Corgi trotted after them without a...

З життя2 години ago

I Cut Ties with My Family – and for the First Time, I Can Breathe Freely

I cut ties with my familyand for the first time, I can breathe freely. Growing up, I believed family was...

З життя5 години ago

The Relatives Immediately Put the Box of Kittens Out on the Street. The Corgi Went After Them and Flatly Refused to Return Home. For Him, It Was the End of Everything…

The relatives wasted no timethey simply placed the box of kittens out on the street. Corgi silently followed them, refusing...

З життя5 години ago

I Will Never Forget the Day I Found a Crying Baby in a Stroller Outside My Neighbor Lena’s Door—She Was Just as Shocked as I Was

Ill never forget the day I found a crying baby in a pram outside my neighbour Lucys door. Lucy was...

З життя8 години ago

He Refused to Marry His Pregnant Girlfriend. His Mother Backed Him, But His Father Stood Up for the Unborn Child.

He refused to marry his pregnant girlfriend. His mother backed him, but his father stood up for the unborn child....

З життя8 години ago

I Will Never Forget the Day I Found a Crying Baby in a Stroller Outside My Neighbor Lena’s Door – She Was Just as Shocked as I Was

Ill never forget the day I found a crying baby in a pram outside my neighbour Alices door. Alice was...

З життя11 години ago

He Refused to Marry His Pregnant Girlfriend—His Mother Backed Him, But His Father Stood Up for the Unborn Child.

He refused to marry his pregnant girlfriend. His mother supported him, but his father stood up for the unborn child....

З життя11 години ago

If My Mother Can’t Live With Us, I’m Filing for Divorce!” And He Did Just That…

“If your mum doesnt live with us, Im filing for divorce!” And he did “If you dont let my mum...