З життя
Пристрастно люблю доньку, онуків і зятя, який став мені як син, але не можу кардинально змінити своє життя.
Щиро люблю як дочку, онуків, так і зятя, який став мені як син, проте не можу так кардинально змінити своє життя.
Ми працювали за кордоном і в результаті отримали простору квартиру з трьома спальнями. Зараз у нас є три окремі кімнати, дві ванні, три балкони, величезна кухня і простора вітальня. Нашому щастю не було меж, оскільки здійснилася наша спільна мрія.
На момент покупки квартири наша дочка ще не була заміжня. Ледве закінчили ремонт, як члени нашої родини вирішили обрати собі найкращі місця. Наш син Богдан обрав собі світлу і велику, але водночас затишну кімнату. Дочка Дарина, в свою чергу, вибрала прекрасну спальню з балконом, а ми з дружиною… не мали вже вибору і облаштувалися в останній вільній кімнаті на розкладному дивані. Ми не брали участі в “битві” за кімнати, адже розуміємо, що діти дорослішають і потребують більше власного простору.
Згодом наша дочка вийшла заміж. Молодята захотіли розкішне гучне весілля. На щастя наречений був забезпеченим, тому весілля було саме таке, як вони хотіли: і розкішна лімузина, і прийом у дорогому ресторані для численних гостей. Вони запланували романтичну весільну подорож до екзотичної країни, а батьки нареченого в день святкування подарували молодятам значну суму грошей на купівлю квартири.
Одразу після весілля молодята привезли речі до нашої квартири. З роками у нас з’явилося двоє чудових онуків, яких з дружиною просто обожнюємо — так утворилася велика і дружна родина.
Дарина і Олександр не поспішали з переїздом. Ми з дружиною дійсно хотіли допомогти їм фінансово у придбанні квартири, але коли заговорили з ними про це, почули те, чого не очікували. Подружжя не планувало купувати квартиру. Вони навіть не шукали жодної, хоча могли собі це дозволити за рахунок своїх фінансів. Дарина сказала нам, що планує успадкувати нашу квартиру, замість того щоб економити гроші на власне житло, вважаючи за потрібне потенційне виселення Богдана з місця проживання, яке належить йому так само, як їй. Вона вважала, що брат уже занадто дорослий, щоб жити з батьками.
На той час Богдан був студентом, тож де б йому ще жити? Крім того, дочка зовсім не розуміла, чому ми не хочемо віддати їм свою квартиру, на яку так довго і важко працювали.
Щиро люблю як дочку, так і зятя, який став мені як син, проте не можу так кардинально змінити своє життя. Дуже важко віддати комусь свою мрію, яку так складно було досягти, долаючи різні перешкоди, навіть для людей, яких так сильно любиш і цінуєш.
Peter then said it calmly, almost with care:
He said it so calmly, almost as if he were looking out for me: Why should you work, love? Im...
…a blue uniform and the face I recognized instantly. It was Steve Christenson — the local bobby from our estate.
12March Today began like any other Saturday in the culdesac of Whitby Grove. I was pushing the shopping trolley down...
Vicky stood for what felt like an eternity, phone in hand. Her mother’s voice echoed in her ears — damp, desperate, like the rain that just wouldn’t let up.
Vicky Thompson stood still, phone pressed to her ear. Her mothers voice drifted into the roomwet, desperate, like rain that...
Maria Stood at the Sink, Her Hands Dipped in Cold Water, While the Evening Twilight Gently Settled Over the Neighbourhood Outside the Window.
Poppy stood at the kitchen sink, her hands plunged into the chilly water. Through the window she could see the...
Ricardo Salazar Stood Still for What Felt Like an Eternity.
Richard Sinclair sat perfectly still for what felt like ages. The world hed convinced himself he could buy people, futures,...
When I wrote on the blank page ‘Resignation – Maria Ilieva’, it wasn’t out of weakness. I did it because I already had a plan.
When I write on a blank sheet Resignation Emily Turner, Im not doing it out of weakness. Im doing it...
Bus Driver Kicks 80-Year-Old Woman Off Ikarus for Fare Evasion, Her Response is Just a Few Lines
30November2025 Ive been driving the number12 service through the streets of York for years, but yesterday an old lady made...
At the Entrance, I Waited for a Sleek Black Limousine—Shiny as the Night that Reflected the Lights of London. The Driver Opened the Door with a Bow.
Before the entrance a black limousine waited, its polished surface as dark as the night, catching the glow of Londons...