З життя
Пристрастно люблю доньку, онуків і зятя, який став мені як син, але не можу кардинально змінити своє життя.
Щиро люблю як дочку, онуків, так і зятя, який став мені як син, проте не можу так кардинально змінити своє життя.
Ми працювали за кордоном і в результаті отримали простору квартиру з трьома спальнями. Зараз у нас є три окремі кімнати, дві ванні, три балкони, величезна кухня і простора вітальня. Нашому щастю не було меж, оскільки здійснилася наша спільна мрія.
На момент покупки квартири наша дочка ще не була заміжня. Ледве закінчили ремонт, як члени нашої родини вирішили обрати собі найкращі місця. Наш син Богдан обрав собі світлу і велику, але водночас затишну кімнату. Дочка Дарина, в свою чергу, вибрала прекрасну спальню з балконом, а ми з дружиною… не мали вже вибору і облаштувалися в останній вільній кімнаті на розкладному дивані. Ми не брали участі в “битві” за кімнати, адже розуміємо, що діти дорослішають і потребують більше власного простору.
Згодом наша дочка вийшла заміж. Молодята захотіли розкішне гучне весілля. На щастя наречений був забезпеченим, тому весілля було саме таке, як вони хотіли: і розкішна лімузина, і прийом у дорогому ресторані для численних гостей. Вони запланували романтичну весільну подорож до екзотичної країни, а батьки нареченого в день святкування подарували молодятам значну суму грошей на купівлю квартири.
Одразу після весілля молодята привезли речі до нашої квартири. З роками у нас з’явилося двоє чудових онуків, яких з дружиною просто обожнюємо — так утворилася велика і дружна родина.
Дарина і Олександр не поспішали з переїздом. Ми з дружиною дійсно хотіли допомогти їм фінансово у придбанні квартири, але коли заговорили з ними про це, почули те, чого не очікували. Подружжя не планувало купувати квартиру. Вони навіть не шукали жодної, хоча могли собі це дозволити за рахунок своїх фінансів. Дарина сказала нам, що планує успадкувати нашу квартиру, замість того щоб економити гроші на власне житло, вважаючи за потрібне потенційне виселення Богдана з місця проживання, яке належить йому так само, як їй. Вона вважала, що брат уже занадто дорослий, щоб жити з батьками.
На той час Богдан був студентом, тож де б йому ще жити? Крім того, дочка зовсім не розуміла, чому ми не хочемо віддати їм свою квартиру, на яку так довго і важко працювали.
Щиро люблю як дочку, так і зятя, який став мені як син, проте не можу так кардинально змінити своє життя. Дуже важко віддати комусь свою мрію, яку так складно було досягти, долаючи різні перешкоди, навіть для людей, яких так сильно любиш і цінуєш.
– Look who finally decided to show up! – exclaimed David Peterson. – Well, you can turn right back around! – Dad, what’s gotten into you?
**Diary Entry** “Look who finally decided to show up!” bellowed Richard Thompson. “You might as well turn right back around!”...
Alright, Landlord, Let’s Head to the New Place. You’ll Be Living with Me – It’s a One-Bed, But We’ll Make It Work.
“Well then, my dear fellow, lets be off to the new place. Youll live with mejust a one-bedroom flat, mind...
No Seat for Me at My Mother-in-Law’s Milestone Birthday—I Walked Out Silently and Then Did Something That Changed My Life Forever
At my mother-in-laws anniversary party, there was no place for me. I turned around without a word and walked awayand...
My Patience Has Run Out: Why My Wife’s Daughter Will Never Set Foot in Our Home Again
My patience has run out: Why my wifes daughter will never set foot in our home again I, James, a...
– Well, look who decided to show up! – Exclaimed David Peterson. – You can just turn right back around! – Dad, what’s gotten into you?
“Look whos finally shown up!” bellowed Thomas Whitaker. “You can turn right back around!” “Father, whats gotten into you?” exclaimed...
Get to the kitchen now!” the husband snapped at his wife. Little did he know how this would end.
“Get back to the kitchen!” the man barked at his wife. Little did he know how this would end. “Katie,...
There Was No Seat for Me at My Mother-in-Law’s Anniversary Party – So I Walked Out Silently and Changed My Life Forever
**Diary Entry 4th June** I stood at the entrance of the banquet hall, clutching a bouquet of white roses, unable...
BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING
BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING I found a baby by the railway tracks and...