Connect with us

З життя

Привет! Интересуюсь комнатой по объявлению!

Published

on

На пороге квартиры Жанны Игоревны стояла девушка, напоминающая серую мышку: поношенные джинсы, выцветшая кофта, потёртые кеды. В руках — скромная сумка из дешёвого магазина. Светлые волосы собраны в небрежный хвост, лицо без косметики. Лишь глаза выделялись — огромные, варисиновые, словно два озера.

— Заходи, — буркнула Жанна Игоревна, оценив скромный вид гостьи. — Свет без нужды не жги, воду попусту не лей. Никаких гостей! Понятно?
Девушка кивнула, улыбнувшись лучисто: — Хорошо!

«Покладистая, — подметила про себя хозяйка. — Видно, из глубинки». Так и оказалось: новую жиличку звали Светлана, приехала из деревни под Рязанью, где её семья держала коровник. Училась на ветеринара.
— Значит, коров доить будешь! — фыркнула Жанна.
— И лечить тоже, — спокойно ответила Светлана. — Всех зверей: от телят до щенков.

Квартирантка оказалась золото: тихая, аккуратная, полы драила до блеска. Особенно удавались ей оладьи — воздушные, с хрустящей корочкой. Жанна, ворча, брала добавку, а по вечерам невольно засиживалась с девушкой за чаем.

Всё изменилось, когда с нефтяных вышечек под Мурманском вернулся сын Дмитрий. Статный, кудрявый, «вылитый отец» — вздыхала Жанна, называя его на французский лад «Дидье». Парень морщился, но терпел — мать всё-таки.

Увидев, как сын уплетает оладьи, заигрывая со Светланой, Жанна остолбенела. «Совсем вкуса нет! — металась она. — Эта деревенщина ему ровня?» Теперь каждое движение квартирантки раздражало: и смех слишком звонкий, и платье слишком яркое. А главное — тот влюблённый взгляд, которым Дмитрий следовал за Светланой.

— На меня, родную, так не смотрит! — рыдала Жанна в телефон подруге Людмиле Викторовне. — Змею подколодную приютила!
— Смотри, как бы не приворожила! — нагнетала подруга.

Мысль о колдовстве Жанна отвергала, но ревность разъедала душу. Решение пришло неожиданно: старинные серьги с аметистами, семейная реликвия, «исчезли» как раз перед визитом Светланы к родителям.

— Дидье, не брал мои серёжки? — невинно спросила Жанна за завтраком.
— Мам, я ж не барышня! — удивился сын.
— А ты, Света, не видела? — Жанна пристально смотрела на побледневшую девушку.
— Не брала! — та едва сдерживала слёзы.
— Врёшь! Отправила своим деревенским!

Дмитрий, обыскивая квартиру, нашёл свёрток в материной сумочке.
— Как ты могла? — смотрел он на Жанну, будто впервые видя.
— Ошиблась, сынок! Забыла! — лепетала та.
— Мы съезжаем.

На прощание Жанна крикнула: — Нахлебаешься с ней горя!
Через месяц Людмила Викторовна сообщила: у Жанны инфаркт. Светлана, узнав, наготовила куриного бульона, испекла пирожков с капустой. Дмитрий отказался ехать.

— Миша занят, — сказала Светлана, кормя свекровь с ложки.
— Прости меня, — всхлипывала Жанна. — Возвращайтесь…
— Какие пустяки! — девушка гладила её по руке.

После больницы Жанна перебралась с молодыми на рязанскую ферму. Теперь её главная гордость — внук Сашенька, ради которого она готова часами рассказывать сказки у печки. А соседкам хвалится:
— Вот повезло мне с квартиранткой — ангела Бог послал!

Искры былой вражды давно погасли — остались лишь румяные оладьи и тёплые вечера в большой семье.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − сім =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Дорога, що означає розлучення? У тебе ж четверта стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати! — у шаленстві метушився чоловік

«Кохана, що означає розлучення? У тебе ж четверта стадія! А як щодо квартири? Я не зможу її успадкувати!» у паніці...

З життя16 хвилин ago

Бездомна мати з сином отримала роботу. Що вона робила, коли ніхто не бачив?

Сонце, немов розпечений мідний котел, повільно ковзало за горизонт, заливаючи небо фарбами жовтого, кармінового та медового. Повітря було насичене осіннім...

З життя17 хвилин ago

Моя 6-річна донька сказала вчительці: “мені боляче сидіти”, і намалювала малюнок, який змусив її зателефонувати на 103.

Шестирічна донька сказала вчительці: “Мені боляче сидіти” і намалювала малюнок, через який та викликала 911.Це був звичайний понеділковий ранок у...

З життя18 хвилин ago

Чарівна казка про кохання та пригоди

Бабусіна казка про Тараса та Марічку Ой, діточки, присядьте, розповім вам історію, яку тут, у будинку для літніх, мені сусідка...

З життя9 години ago

У 55 років я зрозуміла: найстрашніше — не самотність, а чужа поруч

Тільки в пятдесят пять я зрозуміла найстрашніше не порожня хата, а кімнати, забиті людьми, яким ти непотрібна. “Знову не той...

З життя9 години ago

Таємничий поклик душі

Заклик серця “Наступний!” голосно оголосила медсестра, коли з кабінету лікарки Дарії Богданівни вийшов черговий пацієнт. “Доброго дня,” привітався Ярослав і,...

З життя10 години ago

Ти ще тут? Геть із мого дому – я тепер його дружина!

А ви ще тут? Геть з моєї квартири, я тепер дружина вашого чоловіка! оголосила білявка на порозі. Ключ у замку...

З життя10 години ago

Батьки купили наречену для хвворого сина, але коли з’явилася вдова з дітьми — все пішло шкереберть.

Ірина стояла біля вікна у своїй маленькій кухні, спостерігаючи за семирічними близнюками Дімою та Максимом. Вони бігали у дворі, а...