Connect with us

З життя

Пухнастий помічник врятував власницю від запізнення на роботу.

Published

on

Кіт допоміг господині, яка запізнювалася на роботу.

Цю кумедну історію про свого кота розповіла мені колишня співробітниця. Вдома в неї живе великий білий красень, який відрізняється неабияким розумом і кмітливістю.

Про свого улюбленця господиня може розповідати нескінченно, а мені завжди цікаво слухати й дивуватися, наскільки ж розумні все-таки наші домашні тварини.

Отже, каже мені приятелька, трапився з нею днями дивовижний випадок, після якого вона ще більше зауважила свого котика.

Вранці прокидається вона й з жахом розуміє, що проспала на роботу.

Будильник з якоїсь причини своєчасно не задзвонив, а до початку робочого дня залишилося лише 20 хвилин.

А ще треба і одягтись, і нафарбуватись, і поснідати, дістатись до роботи.

От носиться вона по квартирі, однією рукою плаття натягує, іншою розчісує волосся.

Жаліється, охкає, хвилюється, як їй від начальника дістанеться за запізнення.

І тут помічає, що її кіт сидить на ліжку і уважно за нею спостерігає.

Головою мотиляє слідом, споглядаючи за її ранковою істерикою.

На секунду вона зупиняється, розуміє, що ще й кота треба погодувати. Біжить на кухню й швидко насипає йому повну миску корму.

“Ех, із собою вже не встигаю взяти обід”, – із жалем каже вона сама собі і біжить у ванну фарбувати вії.

І тут, дивлячись у дзеркало, бачить, що її кіт починає бігати туди-сюди з кухні в коридор.

На мить відволікається від нанесення макіяжу і спостерігає кілька секунд за своїм улюбленцем.

А він біжить до її сумки, що стоїть біля вхідних дверей, засовує туди голову й біжить назад на кухню. І так повторюється кілька разів.

Нічого не зрозумівши в поведінці свого котика, вона швидко закінчує збиратись, нашвидку накидає верхній одяг, хапає сумку й вибігає на вулицю.

Як не дивно, але того дня начальник її не сварив, наче сам запізнився чи ще щось.

Робочий день до обідньої перерви пройшов нормально, у звичайному робочому режимі.

Але коли настав час перерви, вона згадала, що нічого не взяла з собою з дому, щоб перекусити.

Треба було сходити в найближчий магазин за йогуртом і булочкою.

Взяла вона свою сумку, пошукала в ній гаманець, перевіряючи, чи не забула його в ранковій метушні. І раптом натрапила на щось дрібне, розсипане на дні її торби.

Яке ж було її здивування, коли разом із ключами й помадою на стіл випали грудочки сухого котячого корму.

Спершу моя приятелька й не зрозуміла, як це опинилося в її сумці, але потім згадала дивну ранкову поведінку свого кота.

Він бігав з кухні в коридор до її ридикюля не просто так. Він поклав їй обід на роботу.

Мабуть, розумна тварина зрозуміла, що господиня сама не встигає приготувати й взяти з собою перекус, от і потурбувався про неї, як міг.

Ну і як після такого не визнати, що наші домашні улюбленці все розуміють і в складний момент обов’язково прийдуть на допомогу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × п'ять =

Також цікаво:

З життя7 години ago

BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING

BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING I found a baby by the railway tracks and...

З життя7 години ago

How the Mother-in-Law Turns the Weekend into a Nightmare

**”How My Mother-in-Law Turns Weekends Into a Nightmare”** If someone had told me a year ago that my rare, precious...

З життя18 години ago

I Want a Divorce,” She Whispered, Turning Her Gaze Away

“I want a divorce,” she whispered, turning her face away. It was a bitter evening in London when Emily murmured...

З життя18 години ago

He Will Live Among Us…

**Diary Entry 12th October** The doorbell rang, sharp and unwelcome, announcing visitors. Margaret set aside her apron, wiped her hands,...

З життя20 години ago

We Love You, Son, but Please Don’t Come Home Anymore.

**”We Love You, Son, But Please Dont Visit Again”** An elderly couple lived their entire lives in a little cottage...

З життя21 годину ago

No, Mum. You Won’t Be Visiting Us Anymore. Not Today, Not Tomorrow, and Not Next Year Either” — A Story of Finally Running Out of Patience.

“No, Mum. You won’t be visiting us anymore. Not today, not tomorrow, and not next year either.”a story about patience...

З життя22 години ago

He Will Live Among Us…

The doorbell rang sharply, an unwelcome intrusion. Margaret wiped her hands on her apron and moved to answer it. Her...

З життя23 години ago

I’m Sorry for How Things Turned Out

“I’m sorry it’s come to this,” I muttered under my breath. “Richard, are you absolutely sure youve packed everything? Should...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.