Connect with us

З життя

Ранковий подвиг: турботлива дружина готує сніданок для чоловіка і пакує йому їжу на роботу.

Published

on

Оксана прокинулася перед усіма, приготувала сніданок для чоловіка та зібрала йому їжу на роботу. Чоловік прокинувся, з’їв сніданок, перевдягнувся і пішов, залишивши при цьому свої зауваження. Скаржився на те, що Оксана не зробила чаю, а омлет був сирим. Чоловік Оксани був досить специфічним, наприклад, на покупки він дивився з точки зору “навіщо тобі нові черевики, якщо старі ще цілі”. Одного дня жінка вирішила кардинально змінити своє життя.

Коли Оксана вирішила піти від чоловіка, ніхто її не зрозумів. На думку людей, у неї була чудова сім’я: чоловік, двоє дітей, а навіть двоє онуків. Але вона залишила все і пішла. Її рішення не підтримав ніхто з друзів чи навіть родини. Батьки заборонили їй приходити додому, доки не повернеться до сім’ї. Проте, незважаючи ні на що, Оксана була щаслива, і лише зараз відчула, що справді живе.

Одного разу на роботі начальник Оксани неочікувано зізнався їй у почуттях. Він знав, що у неї є сім’я, проте попросив подумати над цим питанням. В той день жінка раптово зрозуміла, що не хоче повертатися додому. Що її там чекає? Чоловік, який сприймає її за служницю, дорослий син, якому потрібно прасувати сорочки, і донька з двома дітьми, яка тільки думає, як лишити їх бабусі, щоб займатися своїми справами.

Саме тоді, коли жінка обмірковувала все це, до неї завітав начальник, Юрій. Він запитав, чому вона залишається на роботі після робочого дня. Оксана зізналася, що не хоче повертатися додому, адже там не відчуває себе потрібною. Чоловік вирішив бути відвертим і зізнався, що живе сам, тому готовий бути з Оксаною.

Спершу жінка не знала, що відповісти, але зрештою погодилася. Ймовірно, її чоловік навіть не помітив її відсутності, адже давно не дбав про неї. Оксана почала нове життя, вперше за довгий час вона не схоплювалася вранці з ліжка, щоб комусь готувати сніданок, це було для неї наче диво.

Удома Оксана прокидалася перед усіма, готувала сніданок для чоловіка та збирала йому їжу на роботу. Чоловік прокидався, з’їдав сніданок, перевдягався і йшов, залишивши свої зауваження про те, що чай не зроблений, а омлет сирий.

Коли чоловік йшов, Оксана готувала синові сніданок, він прокидався, з’їдав його, а Оксана приносила йому чисту білу сорочку, щоб він одягнувся для виходу. Наступала черга готувати сніданок для онуків та доньки. Поки донька прибирала, Оксана годувала дітей, потім їла донька, а Оксана одягала онуків, і кожен вирушав у свої справи: донька — на роботу, онуки — до садочка.

Сама Оксана не мала часу на сніданок, тому пила чай на роботі. Ввечері вона мала робити покупки, щодня були потрібні продукти на обід. Після повернення вона прала, прибирала, займалася з онуками, адже зазвичай це вона їх забирала з садочка, а не донька.

Очевидно, що всі так живуть, але в якийсь момент Оксана втомилася, втомилася від того, що в родині її сприймають як хатню робітницю. Оксані було всього 50 років, а вона відчувала, наче їй 70, крім роботи, дому та саду у неї не було часу ні на що. Вона навіть не пам’ятала, коли востаннє ходила на шопінг, маючи на увазі покупку одягу, а не продуктів.

Вона мала непогану зарплату за мірками їхнього міста, але цього не помічала, все йшло на продукти та господарство.

До речі, якщо щось купувала, то дешевші речі і на ринку. Коли вона пішла до магазину з Юрієм, щоб купити те, що їй потрібно, на неї чекало приємне здивування. Як завжди, вона підійшла до речей, які були на розпродажі, але чоловік сказав, що не варто економити на собі, що вона жінка, а одяг для жінки дуже важливий. Чоловік Оксани дотримувався принципу: навіщо тобі нове взуття, якщо старе ще не зносилося.

Юрій сам брався за господарські обов’язки, самостійно прасував, готував їжу, мив підлогу і не дозволяв Оксані готувати після роботи, стверджуючи, що може зробити це сам. Для неї таке життя було новизною, яка дуже їй подобалася.

Нещодавно вони одружилися, батьки досі не спілкуються з нею, так само, як і друзі, лише донька інколи намагається зв’язатися з матір’ю, бо немає з ким залишити дітей.

Таким чином, Оксана у 50 років розпочала нове життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 4 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

After hearing those words, I’m expected to sit here pretending everything’s fine and forcing a smile? No, celebrate without me! — with that, Natalia stormed out, slamming the door.

After saying that, do I really have to sit here, pretend everythings fine, and smile? No, celebrate without me! With...

З життя1 годину ago

My Mother-in-Law Locked My Fridge and Told Me to Get Lost—Daughter-in-Law Fed Up with Constant Inspections

Lock my fridge and get out, the daughterinlaw whispered, exhausted by the endless inspections of her motherinlaw. The keys jingled...

З життя1 годину ago

The Girl Sat on the Bed, Legs Tucked Under, Repeatedly Murmuring in Frustration:

Evelyn sits on the hospital bed, her knees drawn up, and repeats angrily, I dont want him. Im done with...

З життя2 години ago

It Happened on the Day of Lida the Postwoman’s Wedding.

It happened on the day Edith Harper, the village postmistress, was to be married. Oh, what a wedding more like...

З життя2 години ago

One Word Against You — My Son Will Show You the Door! I Don’t Care Whose Flat This Is! — Shouted the Mother-in-Law

Just one word out of line and my son will kick you out the door!she shouted. I dont care whose...

З життя3 години ago

Uncle, Please Take My Little Sister Away — She Hasn’t Eaten in Ages!” — He Suddenly Turned Around and Stood Frozen in Astonishment!

Ian Whitaker rushes down the bustling high street, his mind racing as if a hidden foe chases him. He has...

З життя3 години ago

The Neighbour Stopped Visiting Granny Vera and Spread Rumours That She’s Lost Her Mind in Her Old Age, Claiming She’s Keeping a Wombat or a Werewolf at Home

Ill tell you a tale thats been going round the village of Bramley for a good while now. It all...

З життя4 години ago

After all that, I’m supposed to sit here pretending everything’s fine and smiling? No thanks, celebrate without me!” — with that, Natalie slammed the door.

Dear Diary, After those words, am I supposed to sit here, put on a brave face and smile? Nolet the...