Розлучення: як ми ділили нажите і натрапили на несподіванку!

Ми з дружиною розлучилися, почали ділити нажите. І тут несподіванка.

—Забирай його! — сказала дружина. — Ти і він — однієї лози!

Так у нашому домі з’явився какаду, якому колишня дружина дала котяче ім’я Маркіз, але мама відразу перейменувала його на Кешу.

Цей папуга дістався мені під час поділу майна, хоча ніяким «нажитим» він і не був — він жив у її домі ще до мене.

Кеша був чудовий під усіма оглядами, тільки одна вада не давала нам спокою: він не говорив. Усі спроби витягти з нього хоч слово закінчувалися нічим. Він мовчав, як партизан на допиті. І лише дід не схвалював наших старань.

— Відчепіться від папуги! — бурчав він. — Нема з ким більше поговорити?

Мабуть, через це вони з дідом і зблизилися. Дід любив Кешу за те, що той був уважний і мовчазний, а папуга, похитуючи головою, слухав, коли дід щось майстрував або вечором сідав за чарку.

Зрештою ми вирішили показати Кешу сусідці, у якої було двоє балакучих хвилястих папужок і яка славилася знавцем у навчанні птахів української мови. І Кеша справив на неї незабутнє враження.

Вона була в захваті! Довго ходила навколо нього, сплескувала руками, щось примовляла, а потім вирішила погладити. Протягнула руку і торкнулася пальцем голови мирно дрімаючого папуги.

Кеша відкрив одне око, невдоволено підвищив на незнайому пані й раптом чітко промовив:

— Відчепіться від папуги!

Сусідка знепритомніла, а Кешу від цього моменту «пробило». Це було як у тому жарті про німого хлопчика, який одного разу за обідом раптом сказав: «Суп пересолений!», а на запитання: «Чого ж ти мовчав десять років?!» — відповів: «До цього все було нормально!»

Так і Кеша. Мовчав-мовчав, а потім заговорив. Біда була в тому, що говорив він голосом, інтонаціями і, найголовніше, словниковим запасом діда. Дід, ще дужій дідусь, був на війні шофером, повернувся без ноги й усе життя пропрацював теслею. За словом у кишеню не ліз і висловлювався так, як це властиво людям його характеру. Чому Кеша обрав саме діда для наслідування — загадка, але факт залишався фактом: він лаявся, як тесляр — витончено і мелодійно.

Сусідку це шокувало, але не зламало. Вона вирішила взятись за Кешин вихід.

Навчити його добрим манерам і правильнійСусідка лише глибоко зітхнула, розвела руками і сказала: «Та й Бог із ним, хай живе, як знає», а Кеша, немов зрозумівши, що переміг, гордовито похитав головою і пробурмотів уже власними словами: «От і добре, а то вже задовбали».