Розумуй, друже, розумуй!

Роздумай, хлопче, роздумай

Тарас зупинив машину біля заправки.

— Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він заправнику й пішов у приміщення.

У дверях він ледь не зіткнувся з чоловіком. Той ковзнув поглядом по обличчю Тараса й знову втупився у телефон. *«Олег?!»* — ледь не вигукнув Тарас, але встиг стриматися. Він зайшов усередину й крізь скло стежив за колишнім другом. Бачив, як той сів у Mercedes. Тарас кинувся до каси, простягаючи дівчині картку. Руки йому дріжали від збудження.

Коли вийшов, Mercedes уже вирулював на трасу. Не гаючи часу, Тарас сів у свій Škoda й погнався.

*«Отака зустріч. Непогано ж колишній друг упакувався. Вдало одружився? Нічого, дізнаюся, звідки ноги ростуть…»*

Машина повернула у коттеджне містечко. Коли вона зупинилася біля воріт одного з будинків, Тарас проїхав трохи далі, спостерігаючи у дзеркало. Mercedes заїхав на ділянку, і Тарас поступово здав назад. Над ворітьми він помітив камеру й відхилився на сидінні, щоб не потрапити в об’єктив.

Крізь паркан він побачив, як Олег поставив машину перед гаражем. На високий ґанок вийшла молода жінка. Тарас упізнав її, хоч до ґанку було далеко.

— Не може бути! — прошепотів він.

Жінка зійшла з ґанку й пішла назустріч Олегу. Вони обнялися, поцілувалися й зникли у будинку.

*«Вони одружені, і це їхній дім. Оце справи. Як так вийшло? Помста? Але ж Надька-то яка… Тиха, а ось як влаштувалася. А Олег? Друг, мати його… А я міг бути на його місці…»*

***

У клубі було шумно й душно. Гриміла музика. Промені кольорових прожекторів прорізали півтемряву залу, миготіли на розпечених обличчях.

Тарас сидів за барною стійкою, сьорбав коктейль і з нудьгою спостерігав за танцюристими тілами. Погляд його зачепив високу дівчину у вузькій червоній сукні. *«А ця дуже нічого»*, — подумав він і відвернувся.

Не встиг ковтнути, як почув знайомий голос.

— Це мій друг Тарас, — до бару підходив Олег у компанії тієї самої дівчини в червоному. — Тарас, знайомся, це Мар’яна, моя дівчина.

Тарас окинув її поглядом з ніг до голови. Вона виглядала ще кращою вблизі: великі підведені очі, ямочки на щоках, блискучі світлі волосся — мрія.

— Що, сподобалася? — посміхнувся Олег.

— Що будете пити? — запитав Тарас, не відводячи очей від Мар’яни.

— Я за кермом. Хлопці, може, до мене? Тут шумно, — сказала вона.

— Поїдемо? — запитав Олег.

Тарас не відповів, допив коктейль і підвівся.

Усі троє вийшли надвір.

— Красіва? — Олег показав на червону Audi. — Це Мар’яні батько подарував на день народження, — сказав він із гордістю, ніби сам був до цього причетний.

Тарас перевів погляд на друга. Той підморгнув йому: *«Це ще квіточки!»*

*«Як йому вдалося причепити таку дівчину?»* Олег програвав йому у зовнішності. *«І навіть не зізнався, хитрун».*

— А чого без Наді прийшов? Я вас обоЙого думки перервав дзвінок — стара коханка не терпляче нагадувала про себе, і Тарас, стиснувши зуби, знову подався у вигідні обійми долі.