Connect with us

З життя

Самотність під дощем

Published

on

Під дощем самотності

Дружина Тараса, Оксана, почала дивно поводитись. Одного разу вона влаштувала скандал на порожньому місці, звинувачуючи його у всіх смертних гріхах: то миску не помив, то шкарпетки кинув не туди, то забув зробити те, про що вона вже набридливо нагадувала. Їй, бачите, набридло за ним прибирати! А головне — він не може заробити на нове авто. Тарас почав підозрювати, що справа не в ньому. Не для нього вона раптом почала прихорашуватись, записалась у спортзал і оновила гардероб. І Оксана пішла до іншого…

Минув рік. Одного ранку Тарас прокинувся від дзвінка у двері. Накинувши халат, він поплентався до коридору, відчинив двері й завмер, не вірячи очам.

Важка сіра хмара повільно наповзала на ясне небо, ніби невидима рука зафарбовувала його похмурою фарбою. Великі краплі дощу застукали по лобовому склу. Тарас їхав вулицями старого містечка над Дніпром, і з кожною хвилиною дощ посилювався, а вітер вив все голосніше. У салоні було тепло, радіо тихо наспівувало мелодію, але за вікном панував холодний сум, від якого на душі ставало ніяково.

Вулиці спорожніли, лише рідкісні машини пролітали повз, і їх ставало все менше. Скільки вже кіл він накрутив по місту? Дома не сиділося, ноги самі привели до авто. Тарас любив роздумувати за кермом, розбираючи своє життя, як пазл, у якому бракувало ключових деталей. Він завернув на вузеньку вуличку, віддаляючись від центру, від свого дому, де все нагадувало про минуле.

Тиждень тому повернулась Оксана. Її поява розколихала старий біль, розбередило душу. Вона думала, що він розтане від її сліз, пробачить зраду, забуде образ. Ідучи, вона вилила на нього відро бруду, називаючи невдахою, нікчемним чоловіком. Хіба таке забувається?

Рік тому Оксана роздула сварку з нічого. Кричала, що втомилася від його безладу, від того, що він не виконує її прохань, що не може забезпечити гідне життя. «Чотири роки без відпустки за кордоном! На море другий рік не можу вирватися! — кидала йому в обличчя. — Я йду до того, хто дасть мені все це!» Тарас підозрював, що її раптові походи до спортзалу та нові наряди не для нього. Вдома вона ходила у старому халаті, без макіяжу, а на людях сяяла. Він не став її зупиняти. Біль роздирав серце, але він пережив. Погуляв, випив з друзями, але швидко взяв себе в руки. З часом відпустило.

На роботі жінки, дізнавшись, що він вільний, оживилися. Їм не потрібні були дорогі подарунки чи закордонні курорти — аби поруч був чоловік. А Тарас був завидний: у розквіті сил, з квартирою, авто, без аліментів. Але жодна не торкнулася його серця. Він не був проти нових стосунків, але іскри не виникало. Друзі теж віддалилися — їх дружини боялися, що вільний Тарас спокусить їхніх чоловіків на авантюри. Він їздив до них у гості, але повертався у порожню квартиру, де його ніхто не чекав.

Дітей у них з Оксаною не було. Тарас не переживав — не всі одразу встигають. Оксана навіть обстежувалась, лікарі сказали, що все гаразд, потрібен час. Але під час розлучення вона випалила: «Ти нікчемний! Навіть жінку вибрав таку, що ніколи не народВін повільно кліпнув повіками, і коли знову відкрив очі, Катя зникла, наче її ніколи не було.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + три =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя3 хвилини ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя1 годину ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя1 годину ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя2 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя2 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя3 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя3 години ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...