Серце кличе

Зов серця

“Наступний!” голосно оголосила медсестра, коли з кабінету лікарки Дарини Миколаївни вийшов черговий пацієнт.

“Доброго дня,” привітався Тарас, ледь усміхнувшись, і підійшов до столу, сідаючи на стілець.

“Доброго здоров’я,” відповіла Дарина. Лікарка була молодою, і її звати по-батькові було дивно, хіба що медсестра так і робила.

Піднявши очі на відвідувача, вона одразу зустріла знайомий погляд сірих очей. Серце закалатало, але вона взяла себе в руки.

“Тарасе?” це був її колишній однокласник, з яким вони дружили ще в школі.

Коли Дарина після школи поїхала до Києва вступати до медичного інституту, Тарас залишився в їхньому маленькому райцентрі. По-перше, хворів батько, а по-друге, він не зміг нікуди вступити, а на платне батько не міг тягнути. Мати померла шість років тому, і вони жили вдвох.

Перед нею сидів зміцнілий Тарас, став ще гарнішим. Дарина сумнівалася, що його турбує здоров’я, але все ж спитала:

“Що тебе турбує? Слухаю.”

“Скаржуся на часті серцебиття, особливо коли бачу тебе,” відповів він, посміхаючись.

“Ох, ну я піду,” кинувши Тарасу значущий погляд, промовила медсестра. Все одно це був останній пацієнт, і вона вийшла.

“Дарино, я прийшов на прийом, бо ти мене уникаєш. А мені треба з тобою поговорити. Післязавтра я їду в рейс на два тижні. Я все розумію, що ти скажеш одружений, діти…”

У Дарини з Тарасом в школі були ніжні стосунки. Разом ходили до школи, разом поверталися, вечорами гуляли в парку, ходили в кіно. Обоє були гарними, і ніхто навіть не сумнівався, що вони одружаться. Але доля розпорядилася інакше. Ще в школі Тарасу не давала проходу Ліля з паралельного класу. Чекала його на перервах, підстерігала після уроків. Але він не звертав уваги на її вибрики він бачив тільки Дарину.

“Тарасику, ти все одно будеш мій. Знаєш таку пісню: «Нікуди не дінешся, закохаєшся й одружишся, все одно ти будеш мій»?” співала вона йому, а потім голосно сміялася.

Дарина вступила до медичного і поїхала вчитися. Тарас залишився вдома. Відразу влаштувався на роботу, одночасно вчився на водія, мріяв стати далекобійником. Потім чекав армії. Служив. З Дариною майже не бачилися вона рідко приїжджала додому на канікули.

А от після армії до нього причепилася Ліля. Вона працювала продавчинею на ринку, була жвавою, любила випити. Одного разу Артем, друг Тараса, запросив компанію у кафе на своє день народження. Ліля вмостилася поруч із Тарасом, а коли він виходив покурити, підливала йому горілку у вино. Тарас навіть не помітив, як оп’янів.

“Тебе щось сильно розвезло,” здивувався Артем, дивлячись на нього. “Зараз викличу таксі, відправлю тебе додому.”

Але підскочила Ліля:

“Я його відвезу, я теж їду, вже викликала.”

Артем допоміг Тарасу сісти в авто, і вони поїхали. Ліля виявилося, везе його до себе. Мати була в нічну зміну. Поклала його спати і лягла поруч. Що там було чи не було але вранці Тарас прокинувся, а поряд Ліля.

Він взагалі не памятав, як опинився у неї. Ліля теж прокинулася й засміялася. У цю мить двері відчинилися, і в про