Connect with us

З життя

«Сестринские узы: Спасибо, но нет…»

Published

on

**«Родная сестра? Нет уж, спасибо…»**

Последнее время я перестала пускать в дом собственную сестру. Ни звонков, ни гостей, ни капли помощи — полное отчуждение. Звучит, может, сурово. Но лишь для тех, кто не в курсе всей истории. У меня просто не осталось сил быть и матерью, и прислугой, и бесплатной жилеткой в одном лице. Сестра выжала из меня всё. Казалось бы, родная кровь, а чувство — будто навязчивая гостья, которая высасывает силы и даже спасибо не скажет.

Наша семья, мягко говоря, не образцовая. Мама и я забеременели почти одновременно. Мне было двадцать, маме — сорок два. У меня родились двойняшки, у мамы — третий ребенок. Плюс младшая сестра Даша, которой на тот момент стукнуло восемнадцать. Хаос? Ещё какой. Весело? Ну уж нет. Особенно, когда на тебе двое малышей, домашние хлопоты и сестра, которая возомнила мою квартиру своим курортом.

Моих мальчишек мы с мужем планировали, правда, двойня стала сюрпризом. Узнала об этом поздно, когда живот уже был на виду. Но не дрогнула — приняли как дар судьбы. С тех пор год и три месяца я живу в режиме вечного движения: пелёнки, каша, крики, уборка, стирка, готовка и редкие минуты покоя, когда дети наконец спят.

А Даша? Решила, что у мамы «слишком много требований», и сбежала. И куда? Ко мне. Не на пару дней, а всерьёз. Формально — помогает с племянниками. По факту — целыми днями в телефоне, доедает мои обеды и жалуется маме, как «устала, помогая сестре». Лицемерие? Ещё какое.

Институт? Не поступила. Работа? Ушла. Цели? Нулевые. Зато претензий — как у депутата. Если попрошу её хоть что-то сделать по дому, сразу же начинается: «мама меня замучила», «мне надо отдохнуть». Я сначала терпела, ждала, верила, что одумается и станет помощницей. Ха! В ответ — ноль действий, ноль благодарности и максимум недовольства.

И в один день меня накрыло. День был тяжёлый: дети капризничали, обед на плите, стирка в машинке, я даже перекусить не успела. А Даша подходит и просит… пригласить её подругу. В мой дом. Пока я гроблюсь на все фронты, она хочет тусоваться. Это стало последней каплей.

Я выключила плиту, вытерла руки и ровно сказала: «Собирай вещи. К маме». Больше не хочу её видеть у себя. Мне и без неё непросто, а с такой «помощницей» — вообще невмоготу. Я не железная. Терпение не бездонное. Пусть теперь объясняет маме, почему больше не прячется у меня. А я хотя бы переведу дух — в тишине, пусть и с двумя детьми на руках.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 4 =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Мої закони гри

Мої правила Як часто буває, Мар’яна не знала свого батька. Він покинув їх із матір’ю відразу після народження доньки. Жили...

З життя1 годину ago

Морська пригода

**Мрія про море** — Софійко, тобі ж тільки вісімнадцять! Ти не розумієш… — Оксана то й діло переходила на крик....

З життя2 години ago

Тікай, поки не пізно…

**Щоденник Олени Коваленко** Біжи, поки не пізно… Кожна дівчина мріє про велике та чисте кохання. Щоб голова крутилася від щастя,...

З життя3 години ago

Зрада

— Олесю-у-у… — ридала в телефон Христина. — Чого ридаєш? Кажи по-людськи, що трапилося? З Денисом? Христе, чому мовчиш? —...

З життя4 години ago

Таємниця в коробці

**Щоденник** Мирослава з Іваном дружили ще зі школи. Жили в одному будинку у Києві, у сусідніх під’їздах, вчилися в одному...

З життя5 години ago

Ловкий хитруля

**Щирий Тимко** Оля з мамою сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, посердяться одна на одну. Але варто...

З життя6 години ago

Чому ти мені подобався…

У темряві снігу, ніби в сюрреалістичному сні, Маріана вийшла з офісу та підійшла до своєї машини на парковці. Капот і...

З життя6 години ago

Чудова новина!

Чудова новина Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто...