Connect with us

З життя

«Сестринские узы: Спасибо, но нет…»

Published

on

**«Родная сестра? Нет уж, спасибо…»**

Последнее время я перестала пускать в дом собственную сестру. Ни звонков, ни гостей, ни капли помощи — полное отчуждение. Звучит, может, сурово. Но лишь для тех, кто не в курсе всей истории. У меня просто не осталось сил быть и матерью, и прислугой, и бесплатной жилеткой в одном лице. Сестра выжала из меня всё. Казалось бы, родная кровь, а чувство — будто навязчивая гостья, которая высасывает силы и даже спасибо не скажет.

Наша семья, мягко говоря, не образцовая. Мама и я забеременели почти одновременно. Мне было двадцать, маме — сорок два. У меня родились двойняшки, у мамы — третий ребенок. Плюс младшая сестра Даша, которой на тот момент стукнуло восемнадцать. Хаос? Ещё какой. Весело? Ну уж нет. Особенно, когда на тебе двое малышей, домашние хлопоты и сестра, которая возомнила мою квартиру своим курортом.

Моих мальчишек мы с мужем планировали, правда, двойня стала сюрпризом. Узнала об этом поздно, когда живот уже был на виду. Но не дрогнула — приняли как дар судьбы. С тех пор год и три месяца я живу в режиме вечного движения: пелёнки, каша, крики, уборка, стирка, готовка и редкие минуты покоя, когда дети наконец спят.

А Даша? Решила, что у мамы «слишком много требований», и сбежала. И куда? Ко мне. Не на пару дней, а всерьёз. Формально — помогает с племянниками. По факту — целыми днями в телефоне, доедает мои обеды и жалуется маме, как «устала, помогая сестре». Лицемерие? Ещё какое.

Институт? Не поступила. Работа? Ушла. Цели? Нулевые. Зато претензий — как у депутата. Если попрошу её хоть что-то сделать по дому, сразу же начинается: «мама меня замучила», «мне надо отдохнуть». Я сначала терпела, ждала, верила, что одумается и станет помощницей. Ха! В ответ — ноль действий, ноль благодарности и максимум недовольства.

И в один день меня накрыло. День был тяжёлый: дети капризничали, обед на плите, стирка в машинке, я даже перекусить не успела. А Даша подходит и просит… пригласить её подругу. В мой дом. Пока я гроблюсь на все фронты, она хочет тусоваться. Это стало последней каплей.

Я выключила плиту, вытерла руки и ровно сказала: «Собирай вещи. К маме». Больше не хочу её видеть у себя. Мне и без неё непросто, а с такой «помощницей» — вообще невмоготу. Я не железная. Терпение не бездонное. Пусть теперь объясняет маме, почему больше не прячется у меня. А я хотя бы переведу дух — в тишине, пусть и с двумя детьми на руках.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − 3 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Водій автобуса вигнав 80-річну жінку за неоплачене квиток. Її відповідь була лаконічною.

Холод пізнього вечора пронизував кожну щілину старого автобуса, що повільно крався сірими, мокрими вулицями Києва. За вікном сніг тихо вкривав...

З життя35 хвилин ago

Іди з тією, кого зустрів першим, – сказав Ігорь псу. – Я за тобою буду сумувати

«Ти зустрів її першою, то з нею й іди», — промовив Тарас до пса. — «Я буду сумувати» Електричка сповільнювала...

З життя1 годину ago

Я ЗНАЙШОВ ПАМПЕРСИ У РЮКЗАКУ СВОГО 15-РІЧНОГО СИНА — СЛІДУВАЛА ЗА НИМ І ЗНАЙШЛА ТЕ, ЩО ЗМІНИЛО ВСЕ

Останні кілька тижнів мій 15-річний син, Тарас, поводився… якось інакше. Він не був грубим чи бунтівним, просто відстороненим. Повертався зі...

З життя2 години ago

Трансформація юності

Оксана йшла додому виснажена та спустошена. В одній руці вона тримала сумку, в іншій – пакет із продуктами, купленими по...

З життя2 години ago

Щасливі зміни

Щасливі зміни Вийшовши з під’їзду, Оксана Степанівна зупинилася. Прищуреними очима оцінила небо, чи не збирається дощ, і лиш тоді ледь...

З життя2 години ago

Повернення додому

**Повернення** “Оленко! Де ти? Оленко!” – Оксана влетіла в хату, окинула очима порожню кімнату та вискочила на ґанок, стукаючи підборами...

З життя3 години ago

Коли є секрети на поверхні

Ось як у мене в щоденнику з’явився цей запис… Володимир під’їхав до старої хрущовки та припаркувався так, щоби номери не...

З життя3 години ago

Прощавай, коханий, пам’ятай про мене…

Віктор зупинив авто неподалік від високого металевого паркану. Колись тут був дерев’яний штахет. Засумнівався — чи не помилився? Ні, другий...