Connect with us

З життя

ЩАСТЯ ПРИЙШЛО ВСУПЕРЕЧ УСЬОМУ

Published

on

ВІд щастя не відвернешся…

– І як тільки тебе так занесло, дурепо стоярна! Кому ти тепер потрібна з дитиною! І як ти його збираєшся виховувати?! Я тобі не помічниця, так і знай. Тебе виростила, а тепер ще й твій довісок! Не потрібна ти мені, збирай речі і щоб твого духу в моєму домі не було!

Катерина слухала крик, не підіймаючи голови. Остання надія, що тітка все ж таки пустить її пожити, хоча б поки вона не влаштується на роботу, руйнувалася на очах.
– Була б жива мама…
Батька Катя не знала, а матір збив на переході п’яний водій п’ятнадцять років тому. Опіка вже збиралася віддати дівчинку в дитбудинок, коли несподівано з’явилася далека родичка, якась троюрідна сестра матері. Вона і забрала її до себе, благо власний будинок і зарплата дозволили оформити опікунство без затримок.

Тітка жила на околиці південного прикордонного містечка, зеленого і гарячого влітку і дощового взимку. Дівчинка завжди була сита, охайно вдягнена, навіть до праці привчена, в будинку з подвір’ям завжди вистачало роботи. Можливо, їй бракувало материнського тепла і ласки, але кого це хвилювало!
Вчилася Катя добре. Закінчивши школу, вступила до педагогічного інституту. Веселі студентські роки пролетіли швидко, і ось закінчилась безтурботна юність, здані державні іспити, й дівчина повернулася до рідного міста. Але цього разу повернення її не раділо.

Накричавшись, тітка нарешті трохи заспокоїлася:
– Все, йди з подвір’я, щоб очі мої тебе не бачили.
– Тітко Таню, можна хоча б …
– Все, я сказала!
Катерина мовчки взяла валізу й вийшла на вулицю. Невже вона думала, що ось так повернеться сюди? Приниженою, кинутою та ще й вагітною, правда, термін невеликий, але Катя все одно вирішила визнати, що вагітна. Не хотіла і не могла це таїти.

Потрібно було знайти хоча б якесь житло. Дівчина йшла і йшла, заглиблена у свої думки та не помічаючи нічого навколо.
А південне літо було в самому розпалі. У садах дозрівали яблука, груші, золотились абрикоси. Виноградні лози важкими гронами звисали з численних навісів, альтанок і підпір, а сливи ховалися під темними пружними листками. З дворів тягнуло солодким ароматом варення, смаженого м’яса і свіжоспечених пиріжків. Дуже хотілося пити. Катя підійшла до якоїсь хвіртки і окликнула жінку, що стояла біля літньої кухоньки:
– Господарко, попити не дасте?

Поліна, ще не стара, міцна жінка років п’ятдесяти, озирнулася на голос.
– Заходь, коли з добром.
Зачерпнула з відра кухоль води і подала дівчині. Та втомлено присіла на лавку і жадібно відпила.

– Можна я у вас трохи посиджу, дуже жарко.
– Сідай, мила. Ти звідки будеш? Бачу з валізою.
– Я інститут закінчила, хочу влаштуватися на роботу в школу. Житло ось тільки … Не знаєте, може, хтось кімнату здає?
Поліна уважно подивилась на дівчину. Чистенька, охайна, але ніби втомлена і якось засмучена невеселими думками.

– Можеш у мене поселитися, та й мені веселіше буде. Дорого не візьму, але, угода, платити своєчасно. Якщо згодна, пішли покажу кімнату.
Жінка зраділа, що у неї буде постоялиця, зайві гроші ніколи не завадять, а в їхньому маленькому містечку, так віддаленому від обласного центру, на підробіток не доводилося розраховувати. Син жив далеко, у гості навідувався рідко, так що, з іншого боку, буде з ким коротати довгі зимові вечори.
А Катя, все ще не вірячи такій несподіваній удачі, поспішила слідом за господинею. Кімнатка була невеликою, але затишною, з вікном в сад, столик, два стільці, ліжко і старий шафа. Їй цілком достатньо. Швидко домовилися про оплату, і дівчина, переодягнувшись, вирушила в управління освіти.

І полетіли дні. Робота, дім, робота. Катя не встигала відривати листки календаря, настільки швидко летів час.
Вона здружилася з господинею, яка виявилася доброю і чуйною жінкою. Та й та прив’язалася до простої і скромної дівчини. По можливості Катя допомагала Поліні по господарству, а ввечері вони часто пили чай в альтанці в саду, благо на півдні холодна осінь настає не скоро.

Вагітність протікала легко. У Катерини не було токсикозу, личко залишалося чистим, тільки поправилась вона вже помітно для ока. Дівчина розповіла Поліні свою нехитру історію. Безліч таких або подібних випадків буває в житті.

На другому курсі Катя закохалася. І не в аби кого, а в красеня Ігоря, єдиного сина забезпечених батьків, викладачів того ж самого університету. Відправляти сина кудись до столиці вони не хотіли. Його шлях був визначений заздалегідь, навчання, аспірантура, викладання в інституті або наукова діяльність – все це, само собою, поруч з батьками.
Розумний, вихований, легкий в спілкуванні молодий чоловік завжди був душею будь-якої компанії і, звичайно ж, подобався дівчатам. Багато раді були б дружити з ним. Але він звернув увагу саме на скромницю Катю. Може, йому припала до душі її сором’язлива усмішка, м’які карі очі чи тоненька фігурка з легкими кучериками? А може він відчував в ній споріднену душу або той внутрішній стрижень, який буває у людей стійких, що не піддаються ударам долі? Важко сказати. Але залишилися роки навчання молоді люди майже не розлучалися. Майбутнє бачилось Каті в рожевому кольорі і поруч з Ігорем.

Той день дівчина пам’ятала до найменших деталей. Вранці вона раптом чітко усвідомила, що не може дивитися на їжу, що не переносить певні запахи, що вже кілька днів її невтримно нудить. І найголовніше, адже у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест на вагітність, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві лінії. Дівчина дивилася на них, все ще не вірячи власним очам, так, дві лінії. На носі державні іспити, а тут таке! І як сприйме цю новину Ігор? У їхні плани діти поки не входили.

Несподівана хвиля ніжності до маленького створіння в її лоні раптом нахлинула на дівчину.
– Маленький…, – прошепотіла Катя, погладивши живіт.
Дізнавшись про все, Ігор вирішив тим же вечором познайомити Катю з батьками.
Коли вона згадувала цю зустріч, Катя не могла стримати сліз. Вкоротце розповіла, як батьки Ігоря запропонували їй зробити аборт і після здачі державних іспитів поїхати з міста, звісно ж, одній. Ігорю потрібно займатися кар’єрою, та й не пара вони.

Якими були їхні розмови з сином, Катя могла лише здогадуватися. На наступний день Ігор мовчки зайшов до неї в кімнату, поклав на стіл конверт з грошима і так само мовчки вийшов.
Про аборт Катя не думала. Вона вже любила це малесеньке створіння, що жило в ній. Це її дитина, і тільки її. Але буде їм важко, адже допомогти нікому. І після недовгих роздумів дівчина все ж вирішила взяти гроші, які залишив Ігор, тверезо розміркувавши, що вони їй дуже знадобляться.
Вислухавши Катину історію, Поліна по-жіночому пожаліла дівчину:
– Всяке буває. У житті це не найстрашніше. Не ти перша, не ти остання. Молодець, що аборт робити не стала, не вбила невинну душу. Дитина ж не винна ні в чому, буде тобі втіхою, а там, дивись, може все і обернеться до кращого.

Але Катя навіть чути не могла, що з Ігорем може все ще налагодитися. Її як відвернуло. Не могла вона пробачити своє приниження. І занадто живим було спогад про те, як просто він відмовився від неї, не зробивши навіть спроби порозумітися.
Час йшов. Катя вже не працювала, ходила, як качка, перекидаючись з боку в бік. І з нетерпінням чекала, коли ж з’явиться на світ її малюк. Роздивитися, хто ж буде, хлопчик чи дівчинка, узистка не змогла. Та це було і неважливо, аби здоровеньким був.
Наприкінці лютого в суботу у неї почалися перейми, і Поліна відвезла її в лікарню. Пологи пройшли спокійно, Катя народила міцного здорового хлопчика.

– Єгорко, Єгорушка, – шепотіла вона і гладив малюка по пухкенькій щічці.
Катя подружилася з іншими жінками в палаті. Вони розповіли дівчині, що два дні тому тут народила дівчинку жінка начальника прикордонного загону. Правда, потім з’ясувалося, що вони навіть не розписані і жили в цивільному шлюбі.

– Ти не уявляєш, він її квітами просто завалив! Медичкам коньяк з цукерками поставив. Приїжджав на уазі щодня. Тільки недобре у них було. Вона весь час говорила, що не хотіла дітей і залітала по дурості. А потім кинула дитину і збігла. Записку залишила, що відмовляється від нього, що не готова до дітей. Уявляєш?!
– А дитина-то як?
– Та як, з пляшечки годують, але медсестра сказала, що краще до грудей прикласти. А хто погодиться. Своїх діток годувати треба.
У години годування принесли дівчинку.

– Може погодуєте? Слабенька вона, – сестричка з надією подивилась на молодих мам.
– Дайте мені, шкода адже дитину, – Катя обережно поклала сплячого синочка на ліжко і взяла малючку.
– Ой, біленька яка! А маленька! Буду звати її Маняшею.
Порівняно з крепишем Єгорком дівчинка була зовсім крихіткою.
Катя приклала її до грудей, і малючка радісно зацмокала, але через кілька хвилин вже відпустила сосок і солодко задрімала.

– Я ж кажу, слабенька, – сказала медсестра.
І Катя стала годувати двох.
Дня через два в палату зайшла сестричка і повідомила, що приїхав батько дівчинки і хоче побачити дівчину, яка годує його дочку. Так Катя познайомилася з начальником прикордонного загону капітаном Кузнецовим Дмитром Васильовичем, молодим чоловіком середнього зросту і твердим поглядом блакитних очей.
Подальші події медперсонал пологового відділення лікарні, а потім, з подачі вищезгаданих працівників, і весь містечко згадували ще дуже довго, тому що фінал всієї цієї історії вартий того, щоб її пам’ятали.
У день Катиного виписки всі: лікарі, медсестри, санітарочки, зібралися на ґанку, перед яким стояв уазик, прикрашений синіми і рожевими кульками. Молодий військовий з капітанськими погонами на плечах допоміг Каті піднятися в машину, в якій вже сиділа Поліна, і передав їй спочатку синій, а потім рожевий пакунок.
Посипав строгими надягненнями, машина рушила з місця і незабаром зникла за поворотом.

Ось як буває, не знає людина, якими будуть наслідки його вчинків. А вони бувають непередбачуваними, тому що життя, іноді, підносить такі сюрпризи, які просто неможливо вигадати…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + 16 =

Також цікаво:

З життя4 години ago

I Lived with My Boyfriend for Two Months and Everything Seemed Fine – Until I Met His Mother. After Just Thirty Minutes at Dinner, Her Questions and His Silence Changed Everything

Id been living with this guy, Thomas, for a couple of months, and honestly, everything seemed quite ordinary. Life was...

З життя4 години ago

Valentina Was Heading to Work When She Suddenly Realised She’d Left Her Phone at Home—She Decided to Go Back, Entered the Lift, and Then…

It all began one rather ordinary morning when I, Edward, was rushing out for work in London. The weather was...

З життя5 години ago

In My Twilight Years, My Children Suddenly Remembered They Have a Mother—But I Will Never Forget How They Treated Me

In the twilight of my years, my children suddenly remembered they had a mother, but Ill never forget how they...

З життя5 години ago

The Great British Break-Up

The Great Divorce It has been quite some years since the Bakers marriage unravelled. After four years of wedded life,...

З життя7 години ago

20 Years of Waiting and One Door That Changed Everything Forever

Anna stood on the doorstep, her breath catching in the damp chill of an English winter. Everything around her seemed...

З життя7 години ago

Each afternoon, my daughter would return from school saying, ‘There’s a girl at my teacher’s house who looks just like me.’ My discreet investigation revealed a heartbreaking secret linked to my husband’s family.

I never thought an innocent comment from my daughter could pull the rug from under my feet and change everything...

З життя7 години ago

Madam Veronica, may I come in? – One of her deputy managers stood frozen at the director’s office door.

Mrs. Harriet, may I have a word? one of her deputy managers hesitated at the door of her office. Yes,...

З життя7 години ago

I Invested Everything in Her Dream, Only to Become an Outsider at the Celebration of Life…

I gave everything I had to her dream, only to end up as an outsider at her own celebration Sometimes,...