Connect with us

З життя

Ще трохи – і нікуди ставити чашки: один чоловік і битва з горою посуду.

Published

on

Василь мив посуду. Три дні терпів, але вже ні чашки, ні тарілки чистої не було. Тому, повернувшись з роботи, навіть не переодягався. Одягнув фартух і взявся до роботи. Ще б пак, якого борщу зварити, бо забув, який він на смак… Залишки їжі прилипли до тарілок так, що довелося замочувати. А чашок з-під кави – штук десять. Хіба можна за собою по одній не помити? Клубок гіркоти підступив до горла. Хотілося їсти, а в холодильнику – миша повісилась. І раптом так запахли Василеві Ганнині пиріжки. У їхньому домі завжди пахло випічкою, бо дружина дуже любила готувати. Лише поверталася з роботи, а з кухні вже пахло корицею. Або ваніллю. Вже міксер гуде, пічка гріється…

Але це Василь нині так тепло згадує дружину. Тодішньому ж Василеві здавалось, що вона, крім кухні та дітей (робота не рахувалась), нічого не бачить. Вічно у неї то прання, то миття вікон, то чистка килимів. А з літа до осені кухня взагалі перетворювалася на консервний цех. Василь не встигав банки в льох виносити.

Одного такого вечора він прийшов з роботи, на порозі кухні у Ганни, як завжди, щось варилося-парилося, а вона, сидячи на краєчку столу – мала таку звичку, чистила яблука і дивилася по телевізору якийсь концерт.

– Я розлучаюсь з тобою, – сказав Василь дивно спокійно, навіть не привітавшись.

Дружина здригнулася, але не обернулася.

– У мене інша жінка, – пояснив. – Я її люблю і більше не можу тебе обманювати.

Ганна відклала ніж, повільно повернула до чоловіка своє запарене від пари і почутої новини обличчя і покірно, тихо сказала:

– Візьми один рулет, бо ми стільки не з’їмо.

Василь, звичайно, того рулету не взяв, хоча й дуже любив: з маком та горіхами… Він зібрав найнеобхідніші речі і пішов до жінки, яка була зовсім не схожа на його Ганну. Вона ніколи не носила, як Ганна, джинсів – лише короткі сукні та спідниці. Не носила кросівок, тільки взуття на підборах. Вона могла сказати, що йде в салон краси, таким тоном, ніби на важливу ділову зустріч. І увесь світ мав почекати.

А Ганна ніколи не ходила в салони. Не любила блукати по магазинах, ринках. Якщо щось треба було купити, складала список, ішла й незабаром поверталася з сумками. Вона не читала глянцевих журналів для жінок, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася фітнесом. Але завжди була красивою, доглянутою, стрункою. Вузькі джинси і короткі кофтинки, з косою-«колоском» – виглядала старшокласницею.

Василеві ж хотілося бачити поряд із собою справжню жінку. От і знайшов собі Олену. Тепер сам прасує сорочки, варить їжу, миє посуд. І сняться йому уночі Ганнині рулети і ватрушки. І пахнуть ті сни ваніллю, і дзвенять у голові Ганниним сміхом…

Навівши лад у кухні, Василь пішов до кімнати. На дивані лежала взута Олена, граційно спершись на лікті. Перед нею лежав журнал, а на столику збоку стояло ще три чашки з-під кави.

– Який же ти молодець, мій зайчику. І що б я без тебе робила? – защебетала дружина, простягаючи до чоловіка руки. – А я тільки від манікюрниці. Так втомилася! Дивись: класні нігті? Як свої, правда? Іди, мій пупсику, я тебе обійму…

Василя почало нудити. «Мабуть, від голоду», – подумав він і пішов на кухню чистити картоплю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 1 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...